ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" червня 2006 р. Справа № 44/92-06 (н.р. 11/302-04)
вх. № 3648/4-44 (н.р. 8384/4-11)
Суддя господарського суду Дюкарєва С.В.
при секретарі судового засідання Гонтаренко К.С.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився відповідача - Іванюкович В.І.
розглянувши справу за позовом АК АПБ "Україна" в о. Харківської дирекції, м. Х-в
до СФГ "Іванюкович С. І.", с. Михайлівка
про стягнення 67583,43 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 67583,43 грн., за період з дати укладення договору до 12.08.2003 року яка виникла з кредитного договору № 4 від 06.04.2000 року, укладеного між сторонами.
В судовому засіданні 12.04.2005 року, 11.05.2006 року та 18.05.2006 року оголошувались перерви до 11.05.2006 року, до 18.05.2006 року та до 25.05.2006 року відповідно.
В судове засідання 25.05.2006 року представник позивача не з’явився, в судовому засіданні 18.05.2006 року, представник позивача підтримав позовні вимоги та прохав суд їх задовольнити повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.05.2006 року проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позов. Зокрема відповідач вказує, що мирова угода від 26.03.2001 року, відповідно до умов якої позивач нарахував відсотки, підписана представником АК АПБ „Україна” та регіональний уповноважений ліквідатор в Харківській області не має повноважень на підписання позовної заяви з вимогами про стягнення відсотків, відповідач зазначає, що виконавче провадження було закінчене у зв’язку з затвердженням Краснокутським судом мирової угоди між стягувачем та боржником, а закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову. Крім того, відповідач надав суду пояснення в яких зазначив, що невиконання зобов’язань по кредитному договору мало місце в зв’язку з форс-мажорними обставинами в господарстві, в результаті яких пошкоджені посіви зернових та матеріальне становище господарства значно погіршилося. На думку відповідача, позивач зобов’язаний був заявити вимоги і до поручителя –Краснокутської районної державної адміністрації.
В судовому засіданні 25.05.2005 року оголошувалася перерва для підготовки повного тексту рішення до 05.06.2006 року до 12 годині 00 хвилин
.Відповідач звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксування судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.
Заслухавши представника позивача, який підтримав позовну заяву та просив її задовольнити, представника відповідача, який заперечував проти цього, дослідивши докази по справі та давши їм оцінку суд встановив наступне.
06.04.2000 року між АК АПБ „Україна” в особі Краснокутського ТВБВ та відповідачем був укладений кредитний договір № 4. Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору банк взяв зобов’язання надати кредит у сумі 80000, 00 грн. на придбання насіння овочевих культур, оплати за мастильні матеріали, запчастини, мінеральні добрива. Кредит наданий строком на 9 місяців з квітня 2000 року по грудень 2000 року зі сплатою 42 % річних. Фактично наданий кредит у розмірі 79203,52 грн. Додатковою угодою № 1 від 26.06.2000 року термін повернення кредиту встановлений до 27.11.2000 року. Додатковими угодами №.№. 2 від 30.06.2000 року, № 3 від 28.07.2000 року, № 4 від 31.08.2000 року, №5 від 13.09.2000р, №6 від 26.03.2001р сторони встановлювали порядок нарахування відсотків із розрахунку 42 % річних.
В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору був укладений договір застави від 07.04.2000 року, який посвідчений нотаріально за номером 716.
Відповідно до статті 20 Закону України „Про заставу” 22.11.2000 року нотаріусом був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на заставлене майно. Виконавчий напис нотаріуса вчинено на суму 81794,78 грн., з яких: 79203,52 грн. заборгованість по основній сумі кредиту; 2521,78 грн. заборгованість по відсоткам за період з дати укладення договору по дату вчинення виконавчого напису нотаріуса; 69, 48 грн. пені та 1609,38 грн. плата за вчинення виконавчого напису нотаріуса.
27.11.2000 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса від 22.11.2000 року.
При здійсненні виконавчого провадження сторони уклали мирову угоду від 26.03.2001 року. Мирова угода затверджена Краснокутським районним судом Харківської області ухвалою від 10.04.2001 року. Відповідно до умов мирової угоди сторони підтвердили наявність боргу по основній сумі кредиту у розмірі 79203,52 грн. та визначили графік повернення основної суми кредиту із кінцевим терміном повернення 01.12.2001 року. Пунктом 3 мирової угоди сторони встановили, що за користування кредитом позичальник сплачує відсотки у розмірі: з моменту надання кредиту до 01.01.2001 року –42 % річних; з 01.01.2001 року до повного погашення відсотків –30 % річних. Сплата нарахованих відсотків здійснюється: перша сплата –не пізніше 28.08.2001 року; наступні сплати –щомісячно не пізніше 28 числа; остання сплата –на дату повного погашення кредиту. В зв’язку з затвердженням судом мирової угоди виконавче провадження закрито. Оскільки відповідач не виконав умови мирової угоди, Краснокутський районним судом Харківської області був виданий виконавчий лист № 2-336/01 на виконання умов мирової угоди. На підставі вказаного виконавчого листа, державний виконавець постановою від 20.05.2003 року відкрив виконавче провадження по стягненню з відповідача 79203,52 грн. заборгованості по основній сумі кредиту. На час провадження по цій справі, виконавче провадження по стягненню основної суми кредиту триває.
Додатковою угодою № 6 від 26.03.2001 року до кредитного договору сторони встановили ті ж самі умови, щодо термінів повернення кредиту та нарахування і сплати відсотків, що і умовами мирової угоди.
Зважаючи на те, що основна сума кредиту не погашена, то позивач продовжує нараховувати відсотки за користуванням кредитом на підставі додаткової угоди № 6 від 26.03.2001 року, розмір яких за період з дати укладення договору по 12.08.2003 року складає 67583,43 грн.
В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відсотках за користування кредитом, яка виникла саме з кредитного договору № 4 від 06.04.2000 року.
Суд, на цей факт вважає за необхідне зазначити наступне.
Мирова угода – це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах. При цьому сама мирова угода не лише змінює матеріально – правові відносини, а й припиняє процесуально – правові відносини. Якщо мирова угода не виконується сторонами добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акту.
Укладенням мирової угоди від 26.03.2001 року, яка була затверджена Краснокутським районним судом Харківської області ухвалою від 10.04.2001 року, сторони по справі змінили підставу виникнення та нарахування відсотків за користування кредитними коштами, що є предметом спору, оскільки в п. 3 чітко визначили порядок, розмір та умови перерахування відповідачем відсотків. Тобто спір щодо неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору № 4 від 06.04.2000 року було припинено сторонами самостійно шляхом укладення мирової угоди, в якій визначено графік повернення основної суми кредиту та порядку, розміру та умов перерахування відповідачем відсотків. Тому подальше стягнення та пред’явлення вимог про стягнення заборгованості по відсотках на підставі кредитного договору № 4 від 06.04.2000 року за користування наданим відповідачеві кредитом є безпідставним.
Отже суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 67583,43 грн., за період з дати укладення договору до 12.08.2003 року, яка виникла з кредитного договору № 4 від 06.04.2000 року та додаткової угоди №6 від 26.03.2001р., укладених між сторонами.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Дюкарєва С.В.