Справа № 2-136
2010 рік
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді Ярошенко С.С.
при секретарі - Дмитрієвій М.А.
за участю представника позивачки - ОСОБА_1
за участю представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення пені по аліментах ,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення пені по аліментах.
В позові зазначено, що постановою місцевого суду м. Мелітополя Запорізької області від 11 вересня 2003 року з відповідача було стягнуто на користь позивачки аліменти на утримання їхньої неповнолітньої дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісяця, починаючи з 21 серпня 2003 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак, відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, ніде не працює, аліменти сплачує нерегулярно, внаслідок чого, станом на 01 червня 2009 року за ним виникла заборгованість по аліментам в розмірі 6795 гривень 00 копійок.
Позивачка вважає, що заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача, тому він також повинен сплатити їй суму неустойки за період невиплати аліментів з 01 жовтня 2006 року по 01 червня 2009 року, яка за розрахунками позивачки станом на 01 липня 2009 року складає 30304 гривні 00 копійок.
Позивачка просить суд задовольнити позов і стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 30304 гривні 00 копійок.
В судовому засіданні позивачка та представник позивачки позовні вимоги підтримали, посилаючись на те, що вони законні, обґрунтовані, та просили їх задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач та представник відповідача заявлені позивачкою вимоги не визнали, посилаючись на те, що він не є батьком неповнолітньої дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 16 квітня 2007 року батьком дитини було визнано ОСОБА_6 та були внесені відповідні записи в актовий запис про народження дитини. Однак, в подальшому ОСОБА_6 пройшов експертизу для встановлення батьківства і, згідно висновку спеціаліста, він не може бути батьком дитини. Тому ухвалою суду від 16 січня 2008 року вищезазначене рішення суду було скасовано за нововиявленими обставинами, а актовий запис був поновлений. Відповідач зазначає, що він був позбавлений можливості оскаржити рішення суду про повторний запис його батьком дитини, так як ухвала суду оскарженню не підлягала. Також відповідач не визнає себе батьком неповнолітньої дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і вважає, що на сьогоднішній день не встановлено, хто є батьком цієї дитини, позивачкою не доведено, що саме він є батьком дитини, а тому вимоги позивачки є безпідставними, необґрунтованими, і підстав для їх задоволення немає.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка і відповідач перебували у шлюбі, від якого вони мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
Постановою місцевого суду м. Мелітополя Запорізької області від 11 вересня 2003 року з відповідача були стягнуті на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісяця, починаючи з 21 серпня 2003 року і до досягнення дитиною повноліття.
Однак, відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по утриманню дитини, в добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання сина не надає, ніде не працює, аліменти сплачує нерегулярно, внаслідок чого, станом на 01 червня 2009 року за ним виникла заборгованість по аліментам в розмірі 6795 гривень 00 копійок.
Посилання відповідача та представника відповідача на те, що відповідач не є батьком неповнолітньої дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і він був позбавлений можливості оскаржити рішення суду про повторний запис його батьком дитини, так як ухвала суду про скасування рішення суду за нововиявленими обставинами оскарженню не підлягала, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідач в разі заперечення ним свого батьківства має право звернутися до суду із позовом про оспорювання батьківства, а також може звернутися до експертної установи для проведення генетичної експертизи про встановлення батьківства. А надані документи свідчать про те, що відповідачу було відомо про скасування рішення суду, яким було визнано батьком дитини ОСОБА_6, і поновлення актового запису про народження, в якому відповідач зазначений батьком дитини, однак, відповідач жодних дій для встановлення того, що він не є батьком дитини, не вчинив і до тепер. Ці обставини не заперечуються і самим відповідачем.
Крім того, внесення запису про відповідача як батька дитини до актового запису про народження неповнолітньої дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відбулося на підставі ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2008 року, якою було скасоване рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2007 року за нововиявленими обставинами. Зазначена ухвала суду набрала чинності.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вказані докази у сукупності повністю підтверджують, що заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача, тому у позивачки виникло право на стягнення пені в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. А доказів, які спростовують це, відповідачем суду не надано, тому неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів повинна бути стягнута з відповідача на користь позивачки.
При визначені суми неустойки (пені), суд виходить з того розрахунку, що її розмір становить один відсоток від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, тому за період з 01 жовтня 2006 року до 01 липня 2009 року вона складає суму 2152 гривні 10 копійок.
Аналізуючи вищезазначені доказі по справі, суд вважає, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, а саме: копією розрахунку заборгованості по аліментам (а.с. 6 – 7); копією постанови місцевого суду м. Мелітополя Запорізької області від 11 вересня 2003 року (а.с. 8); копією свідоцтва про народження (а.с. 10); копією свідоцтва про шлюб (а.с. 11); копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 12); копією довідки з місця мешкання (а.с. 18); копією рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2007 року (а.с. 46 – 47); копією ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2008 року (а.с. 48); іншими матеріалами справи, тому вони підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період 01 жовтня 2006 року до 01 липня 2009 року в сумі 2152 гривні 10 копійок, в іншій частині позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст.ст. 81, 88 ЦПК України, судові витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 гривень, понесені позивачкою, підлягають стягненню з відповідача на користь останньої, а також судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 51 гривня підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 196 СК України, ст.ст. 10, 60, 81, 88, 212 – 215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення пені по аліментах – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 жовтня 2006 року до 01 липня 2009 року в сумі 2152 (дві тисячі сто п'ятдесят дві) гривні 10 копійок, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 (двісті п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 51 (п'ятдесят одна) гривня у дохід держави.
В іншій частині позову – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк з для проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: