Справа № 2-26
2010 рік
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді Ярошенко С.С.
при секретарі - Дмитрієвій М.А.
за участю адвоката - ОСОБА_1
за участю представників позивачки - ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, ОСОБА_6 про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю ,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, ОСОБА_6 про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.
В позові зазначено, що у вересні 1988 року позивачка зі своєю родиною переїхала жити в будинок № 99 по вул. Комунарів в м. Мелітополі Запорізької області, в якому мешкали подружжя ОСОБА_7 – ОСОБА_7 та ОСОБА_8. 02 вересня 1988 року позивачка зареєструвалась в цьому будинку, в якому вона зареєстрована і дотепер. Жили вони з Кільдюшовими однією сім'єю. В 1991 році померла ОСОБА_8, а 20 червня 1992 року ОСОБА_7 отримав у Мелітопольській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на 89/100 частин житлового будинку № 99 по вул. Комунарів в м. Мелітополі Запорізької області. 28 жовтня 1993 року ОСОБА_7 помер, поховали його за кошти позивачки та її родини. Після його смерті вона зі своєю сім'єю залишилися мешкати у зазначеному будинку, де вони мешкають і до теперішнього часу. На протязі 14 років позивачка добросовісно відкрито володіє житловим будинком № 99 по вул. Комунарів в м. Мелітополі Запорізької області. За цей час вона неодноразово робила ремонт будинку, а саме: штукатурила його, робила пофарбування, побілку, встановила новий паркан біля будинку з боку вулиці, всередині будинку поклеїла шпалери. Весь цей час вона користувалась не тільки будинком, а й підсобним приміщенням. Крім того, всі 14 років позивачка сплачувала комунальні послуги та податок за земельну ділянку, тому вона вважає, що може отримати право власності на зазначену частину будинку на підставі набувальної давності.
Позивачка просить суд визнати за нею право власності на 89/100 частини житлового будинку № 99 по вул. Комунарів в м. Мелітополі Запорізької області, що належали ОСОБА_7, який помер 28 жовтня 1993 року.
В судовому засіданні представники позивачки наполягали на заявлених позовних вимогах та просили їх задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача – Виконавчого комітету Мелітопольської ради ОСОБА_4 позов не визнав в повному обсязі, посилаючись на те, що вимоги позивачки неправомірні, необґрунтовані, оскільки строк володіння позивачкою частиною будинку після смерті ОСОБА_7, щодо якої вона заявляє вимоги, на момент звернення її до суду становить лише 7 років 1 місяць, а не 10 років, як це встановлено Цивільним кодексом України. Тому підстав для задоволення позову немає.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_6 заперечувала проти заявлених позивачкою позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_7 спадщину, яка складалась з 89/100 частин житлового будинку № 99 по вул. Комунарів в м. Мелітополі Запорізької області прийняв його рідний син та племінник відповідачки – ОСОБА_9, шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном, оскільки з 1992 року по день своєї смерті, тобто по 05 січня 2008 року він проживав у зазначеному житловому будинку, однак не встиг оформити спадщину в зв'язку зі своєю смертю. Після його смерті відповідачка у встановлений законом шестимісячний строк прийняла спадщину після смерті її племінника ОСОБА_9, шляхом звернення із заявою про прийняття спадщини за місцем реєстрації померлого – до державної нотаріальної контори м. Санкт-Петербурга Російської Федерації.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість позовних вимог, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом – п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що вона є сусідкою позивачки, знає її з 1985 року. Приблизно з 1989 року позивачка проживає в будинку ОСОБА_9. В 1991 році померла ОСОБА_8, а в 1993 році помер ОСОБА_7. Син ОСОБА_7 – ОСОБА_9 приїжджав на похорони батька, а згодом, в 1995 році, він приїхав в цей будинок, де й проживав до смерті, але був на утриманні позивачки.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що вона мешкає по-сусідству з позивачкою, добре знала родину ОСОБА_9. Позивачка мешкала в будинку ОСОБА_9 на квартирі, а коли дружина ОСОБА_7 – ОСОБА_8 померла, він запропонував позивачці мешкати з ним. Коли ОСОБА_7 помер, ховала його позивачка, а також вона залишилася проживати в цьому будинку.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_7, який помер 28 жовтня 1993 року, належало 89/100 частин будинку № 99 по вул. Комунарів в м. Мелітополі Запорізької області на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 20 червня 1992 року.
З 02 вересня 1988 року і до теперішнього часу позивачка зареєстрована в зазначеному будинку та мешкає в ньому разом з членами своєї родини.
Однак, після смерті ОСОБА_7 спадкоємцем першої черги був його син ОСОБА_9, який після смерті батька прийняв спадщину у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України 1963 року, шляхом фактичного вступу у володіння майном, оскільки з 1992 року і до дня своєї смерті мешкав в будинку № 99 по вул. Комунарів в м. Мелітополі Запорізької області . Але ОСОБА_9 спадщину належним чином не оформив, бо 05 січня 2008 року помер. Спадщину після смерті ОСОБА_9 прийняла відповідачка ОСОБА_6.
Посилання позивачки на те, що син померлого ОСОБА_7 – ОСОБА_9 після смерті батька спадщину не прийняв, в управління спадщиною не вступав, протягом шести місяців після смерті батька в будинку № 99 по вул. Комунарів в м. Мелітополі Запорізької області не проживав, бо він мешкав в м. Санкт-Петербурзі Російської Федерації, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки надані документи свідчать, що ОСОБА_9 дійсно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1992 року до своєї смерті 05 січня 2008 року, а доказів, на підтвердження своїх посилань, позивачкою суду не надано.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що, з урахуванням трирічного строку, передбаченого п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки строк володіння позивачкою частиною житлового будинку після смерті ОСОБА_7 на момент звернення до суду становить лише 7 років 1 місяць, підстави для визнання за позивачкою права власності на 89/100 частин будинку № 99 по вул. Комунарів в м. Мелітополі Запорізької області, за набувальною давністю, відсутні.
Суд, аналізуючи заявлені позовні вимоги, вважає, що підстав для задоволення даного позову не встановлено, тому він задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 344, п.п. 4, 8 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212 – 215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
В позові ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, ОСОБА_6 про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: