Справа № 2а-1777/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2010 р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд у складі:
головуючого - судді Лисяк Г.І.
при секретарі – Теплих О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні залу Хмельницького міськрайонного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому про визнання неправомірними та спонукання до дій, стягнення невиплаченого щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
26 лютого 2010 р. ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання неправомірними, спонукання до дій та стягнення невиплаченого щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, посилаючись на те, що відповідач в порушення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006-2009 р.р. не виплачував їй, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Не дивлячись на те, що бюджетне законодавство зупиняло дію вказаної норми закону у 2007 та 2008 роках, Конституційний Суд України визнавав положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України.
В судовому засіданні представник позивачки вимоги позову підтримав, пояснивши, що, дізнавшись про порушення своїх прав дитини війни із засобів масової інформації, позивачка лише у 2010 році зважилась звернутися за їх захистом до суду, тому він просить задоволити вимоги позовної заяви.
Представник відповідача на розгляд справи в суд не з”явилась, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи в її відсутність та свої письмові заперечення, в яких вказує, що призначення та виплати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у 2006-2009 р.р. здійснювалась у відповідності до чинного законодавства. Крім того, позивачка, вимагаючи визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування та виплати вказаного підвищення до пенсії, спонукання до його нарахування в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та виплати заборгованості вказаного за 2006-2008 роки, пропустила строк позовної давності за захистом в суді своїх прав, який вона просить застосувати при вирішенні спору.
Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги позову підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 26 січня 1938р. народження є пенсіонером за віком і має статус дитини війни. У 2006-2007 роках виплата пенсії позивачці здійснювалась без передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення, а в 2008-2009 р.р. позивачка отримувала її з врахуванням вказаного підвищення в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Наведене стверджується ксерокопією паспорту позивачки, її пенсійним посвідченням і представником відповідача не заперечується.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Крім того, частиною 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України передбачено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Законами України про Державний бюджет на 2006 та 2007 р.р., що мають рівну юридичну силу із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та прийняті пізніше у часі, нарахування та виплата вказаного підвищення до пенсії була обмежена: в 2006 р. не передбачалась взагалі, а в 2007 р. виплачувалось лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 р. в справі за конституційним поданням 46 Народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 41, 43, 44, 45, 46, статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Законом України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни .
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) положення пункту 29 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Вказані рішення Конституційного суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв»язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів України, що визнані неконституційними.
Разом з тим, 28 травня 2008 р. Кабінет Міністрів України видав постанову № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою установив виплату вказаного підвищення до пенсії з 22 травня – 48 грн. 10 коп., з 1 липня 48 грн. 20 коп., та з 1 жовтня 49 грн. 80 коп.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 92 п. 1 Конституції України передбачає, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов»язки громадянина.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, з дня прийняття Конституційним Судом України наведених рішень нарахування та виплата позивачеві підвищення до пенсії за віком мала б здійснюватись у встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі.
Проте, ст. 99 п.2 КАС України передбачає для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 п.1 цього ж Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Не дивлячись на те, що до листопада 2008 р. відповідач виплачував позивачці пенсію без її підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як про те зазначено у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд приходить до висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог за вказаний період через пропуск нею строку звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, на застосуванні якого наполягає представник відповідача.
Поряд з цим, аналізуючи наведені обставини справи, норми чинного законодавства, пріоритетність законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що з лютого 2009 р. вимоги позивачки підлягають задоволенню з визнанням дій відповідача в цій частині неправомірними. Як наслідок, для відновлення її прав слід зобов”язати Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому здійснити перерахунок її пенсії з вказаної дати та стягнути заборгованість по її виплаті.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задоволити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому щодо виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі меншому 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з лютого 2009р. по грудень 2009р. включно неправомірними.
Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому провести нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з лютого 2009р. по грудень 2009р. включно та виплатити заборгованість по вказаному підвищенню до пенсії.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Хмельницький міськрайонний суд. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня складення її в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Лисяк Г.І.