ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"17" липня 2007 р. | Справа № 4/119-07-3387 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого Єрмілова Г.А.
Суддів : Воронюка О.Л.
Лашина В.В.
при секретарі Кіценко В.С.
за участю представників сторін:
від позивача - Грінченка В.В., довіреність №318 від 12.03.07р.;
від відповідача - Волкова А.С., довіреність №16/07 від 03.05.07р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях”
на рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2007р.
по справі № 4/119-07-3387
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон”
до Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях”
про стягнення 1703923,08 грн.
За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.
Встановила:
У квітні 2007р. ТОВ СП „Нібулон” звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило стягнути з ДП „Устьдунайводшлях” помилково перераховані та безпідставно набуті грошові коштіи в розмірі 1 700 000 грн. 00 коп. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 3923 грн. 08 коп.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.2007р. (суддя Літвінов С.В. позов ТОВ СП „Нібулон” задоволено.
Крім того, з відповідача на користь позивача стягнуто 17 039,23грн. держмита та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу
Вирішуючи спір, господарський суд виходив з того, що договір №2212/2П-545/1 на виконання днопоглиблювальних робіт на акваторії та підхідному каналі від 22.12.2006р., укладений поміж ТОВ СП „Нібулон” та ДП „Устьдунайводшлях”, на підставі якого позивач перерахував відповідачеві 1 700 000грн., є неукладеним, а саме сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов господарського договору: не погоджено та не підписано технічне завдання на виконання вказаних робіт, а також не встановлені та не погоджені вимоги до якості робіт.
Посилаючись на положення ст.536, 625, 1212, 1214ЦК України, суд дійшов висновку, що 1 700 000 грн. 00 коп. були перераховані ТОВ СП „Нібулон” відповідачеві без достатньої правової підстави, а тому ця грошова сума підлягає поверненню позивачеві з урахуванням 3 % річних від простроченої суми за користування безпідставно одержаними коштами.
Не погоджуючись з рішенням суду, ДП „Устьдунайводшлях” подало апеляційну скаргу, де просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення і неправильне застосування господарським норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначається, що:
- висновок суду про відсутність в договорі вказівки на якість робіт є помилковим та спростовується змістом п.2.3, 2.5, 4.2, 4.3 самого договору;
- в матеріалах справи містяться докази виконання позивачем окремих обов’язків по зазначеному договору, а саме копії дозволу Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 11.01.07р., дозволу Миколаївського регіонального управління водних ресурсів від 12.01.07р., дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю №3039 від 12.01.07р., вимоги на адресу ДП „Дніпро-Бузький морський торговельний порт” від 07.03.07р., які необґрунтовано були залишені судом І інстанції поза увагою;
- відповідач, в порушення ст.8 договору, приписів ст.525 ЦК України безпідставно та незаконно, в односторонньому порядку, відмовився від виконання своїх договірних зобов`язань;
- господарський суд помилково застосував до спірних правовідносин положення ст.ст.1212,1214 ЦК України, які регламентують повернення безпідставно набутих грошових коштів, з подальшим посиланням на ст.625 ЦК України для стягнення з ДП „Устьдунайводшлях” 3% річних.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ СП „Нібулон” просить залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу ДП „Устьдунайводшлях” –без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ДП „Устьдунайводшлях” підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2006р. поміж ТОВ СП „Нібулон” (Замовник) та ДП „Устьдунайводшлях” (Підрядник) укладено договір №2212/2П-545/1 на виконання днопоглиблювальних робіт на акваторії та підхідному каналі, відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання ремонтних днопоглиблювальних робіт на акваторії та підхідному каналі порту "Нібулон" з транспортуванням вийнятого ґрунту в підводний відвал відповідно до технічного завдання, виданого Замовником.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що Замовник переводить на рахунок Підрядника аванс в сумі 1 700 000грн. для підготовки та організації виконання днопоглиблювальних робіт.
На виконання згаданого пункту договору ТОВ СП „Нібулон” платіжним дорученням №27181 від 25.12.06р. перерахувало на рахунок ДП „Устьдунайводшлях” 1 700 000грн. авансу із зазначенням в графі „Призначення платежу” - „за днопоглиблювальні роботи рахунок 39 від 22.12.06р. ”
02.03.07р. позивач звернувся до відповідача із вимогою №1054/1-8 про повернення грошових коштів, вважаючи їх такими, що були перераховані ДП „Устьдунайводшлях” без достатніх правових підстав.
У зв’язку із неповерненням відповідачем сплаченого Замовником авансу, ТОВ СП „Нібулон” звернулось до господарського суду із позовом про стягнення з ДП „Устьдунайводшлях” 1 700 000грн. та 3923,08грн. - 3% річних за користування безпідставно отриманими грошовими коштами.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд послався на ст.ст.180,181 ГК України, ст.ст.536,625,627,628,837,1212,1214 ЦК України та виходив з того, що договір №2212/2П-545/1 від 22.12.06р. є неукладеним. Проте, погодитися з такими висновками суду І інстанції не можна з огляду на таке.
Висновок суду І інстанції про те, що договір поміж сторонами є неукладеним, ґрунтується на двох підставах: по-перше, відсутності Технічного завдання, погодженого та підписаного сторонами; по-друге, відсутності в договорі встановлених вимог до якості робіт.
Проте, як вже зазначалось, відповідно до п. 1.1. договору, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання ремонтних днопоглиблювальних робіт на акваторії та підхідному каналі порту з транспортуванням вилученого ґрунту в підвідний відвал відповідно до Технічного завдання, виданого Замовником.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що у відповідності до Технічного завдання Замовника Підрядник здійснює необхідну комплектацію земкаравану "Майкан".
Обов'язки Замовника перелічені у статті 3 договору. Так, відповідно до пункту 3.1. договору, до початку днопоглиблювальних робіт Замовник передає Підрядникові підписане Технічне завдання на об'єкт із обов'язковим зазначенням характеристик, особливих умов та орієнтовного обсягу днопоглиблювальних робіт.
Тобто, надання Технічного завдання - це обов'язок Замовника - ТОВ СП „Нібулон”, який безпосередньо передбачений укладеним з ДП „Устьдунайводшлях” договором.
На думку судової колегії, відсутність у Підрядника (ДП „Устьдунайводшлях”) Технічного завдання слід розцінювати як невиконання Замовником (ТОВ СП "Нібулон") прийнятих на себе обов'язків за договором №2212/2П-545/1 від 22.12.06р.
При цьому твердження представника позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції про те, що Технічне завдання не було складене з вини відповідача, який не надав технічні характеристики днопоглиблювального обладнання, судова колегія вважає такими, що не заслуговують на увагу та спростовуються умовами договору, а саме п. 1.1.
Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку, що суд І інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Технічне завдання повинно бути погоджене Підрядником, а його відсутність свідчить про те, що сторони договору не досягли згоди щодо всіх його істотних умов, оскільки такий висновок суперечить змісту самого договору від 22.12.06р.
Судова колегія вважає також хибним висновок місцевого господарського суду про те, що договором на виконання днопоглиблювальних робіт, всупереч положенням гл. 61 ЦК України, не встановлені та не погоджені вимоги щодо якості цих робіт.
Так, відповідно до пункту 2.3 договору від 22.12.06р., Замовник виконує днопоглиблювальні роботи, попередні та виконавчі проміри відповідно до Технічного завдання Замовника, згідно Технічної інструкції із виконання морських днопоглиблювальних робіт РД 31.74.08-85", Інструкції про порядок та процедуру виконання промірних робіт при визначенні глибин на морських ті річкових акваторіях для будівельно-експлуатаційних цілей, затверджену наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 186 від 10 травня 2005 року та "Норм на морські днопоглиблювальні роботи РД 31.74.09-86".
Крім того, пунктом 2.5. договору передбачено, що Замовник забезпечує додержання вимог та норм безпеки судноплавства на акваторії та підхідному каналі, екологічної безпеки та інших умов, встановлених дозвільними документами на право виконання днопоглиблювальних робіт.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що приймання Замовником робіт здійснюється за ділянками: акваторія, підхідний канал, на яких досягнуті проектні глибини.
Пунктом 4.3. договору передбачено право Замовника залучати незалежні спеціалізовані організації для виконання промірів глибин, та, у випадку виявлення недоліків, Підрядник зобов'язаний усунути їх за власний рахунок.
Таким чином, в самому договорі поміж сторонами встановлені вимоги до якості робіт, які, серед іншого, визначаються нормативними документами, затвердженими в установленому законодавством порядку.
За таких обставин, судова колегія погоджується з доводами ДП „Устьдунайводшлях” про те, що висновок суду про відсутність в договорі вказівки на якість робіт є помилковим та спростовується змістом пунктів 2.З., 2.5., 4.2., 4.3. договору.
Крім того, судова колегія відзначає, що в матеріалах справи містяться: дозвіл на виконання днопоглиблювальних робіт (№ 31/05 від 11.01.2007 р.), виданий позивачеві Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного та Азовського морів; дозвіл на виконання будівельних робіт (№ 3039 від 12.01.2007 р.), виданий ТОВ СП „Нібулон” Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради; а також погодження на проведення гідротехнічних будівельних робіт по поглибленню Бузького лиману для облаштування водних підходів операційної акваторії перевантажувального терміналу ТОВ СП "Нібулон".
При цьому в дозволі від 11.01.07р. містяться такі відомості:
- підрядником за договором є ДП „Устьдунайводшлях” (серед відповідальних осіб від підрядника зазначений начальник Миколаївської Дніпро-Бузької ділянки ДП „Устьдунайводшлях” Поканай Є.Л.);
- в дозволі зазначений обсяг ґрунту, що дозволяється вилучити, а саме 300 000 м3, що відповідає пункту 1.2. договору від 22.12.06 р.
Таким чином, отримання позивачем вказаної дозвільної документації на протязі січня 2007р., тобто після укладення договору на виконання днопоглиблювальних робіт, на думку судової колегії, є вчиненням певних дій по виконанню договору від 22.12.06р., а саме п. 3.2., яким встановлено обов’язок ТОВ СП „Нібулон” щодо отримання необхідних дозволів природоохоронних органів та будь-яких інших зацікавлених органів на виконання днопоглиблювальних робіт та підвідний відвал ґрунту.
Зазначене вказує на те, що позивач тривалий час вважав договір укладеним та дійсним, відповідно до ст.180 ГК України, та вчиняв дії по його виконанню.
Проте, суд І інстанції безпідставно залишив вказані погодження природоохоронних органів поза увагою, зазначивши, що „листування позивача з третіми особами не приймається до уваги, оскільки не має значення для справи”. На думку судової колегії, такий висновок суду є помилковим, адже погодження не є "листуванням позивача із третіми особами", а є документами, якими державні органи у встановленому законом порядку надають ТОВ СП „Нібулон” право на виконання днопоглиблювальних робіт на підхідному каналі та операційній акваторії вантажного причалу перевантажувального терміналу, право здійснити днопоглиблювальні роботи на причалі Миколаївського порту та провести гідротехнічні будівельні роботи по днопоглибленню Бузького лиману для облаштування водних підходів операційної акваторії перевантажувального терміналу ТОВ СП „Нібулон”.
Крім того, в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду зазначено, що у зв’язку із ненаданням відповідачем доказів направлення позивачу рахунку №39 від 22.12.2006р. на суму 1 700 000грн. (який складено на виконання договору №2212/2П-545/1 від 22.12.06р.) посилання ДП „Устьдунайводшлях” на цей рахунок є необґрунтованим.
Між тим, в матеріалах справи містяться пояснення директора ДП „Устьдунайводшлях” Блошенка О.Б., де зазначається, що оригінал рахунку №39 від 22.12.06р. на суму 1 700 000грн. був вручений особисто директору ТОВ СП „Нібулон” під час підписання договору №2212/2П-545/1 в присутності посадових осіб ДП „Устьдунайводшлях”.
Вказані обставини позивачем спростовані не були ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.
Більш того, твердження позивача про те, що цього рахунку ТОВ СП „Нібулон” взагалі не отримувало, спростовуються платіжним дорученням №27181 від 25.12.06р., яким ТОВ СП „Нібулон” перерахувало ДП „Устьдунайводшлях” 1 700 000грн., і в якому в графі „Призначення платежу” зазначено - „за днопоглиблювальні роботи рахунок 39 від 22.12.06р. ”
Враховуючи викладене, доводи позивача про те, що зазначення реквізитів саме цього рахунку у платіжному дорученні від 25.12.06р. є помилкою, судова колегія вважає непереконливими та не приймає до уваги.
Таким чином, висновок суду І інстанції про те, що договір на виконання днопоглиблювальних робіт №2212/2П-545/1 від 22.12.06р., є неукладеним, а тому 1 700 000грн. є грошовими коштами, отриманими ДП „Устьдунайводшлях” без достатніх правових підстав, не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на законі.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду від 07.06.07р. прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з винесенням нового судового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ СП „Нібулон” слід відмовити.
Керуючись ст.ст.85, 103-105 ГПК України, колегія суддів
Постановила:
Апеляційну скаргу Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 07.06.07р. по справі №4/119-07-3387 - скасувати.
В позові Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству „Нібулон” - відмовити.
Головуючий суддя Г.А. Єрмілов
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя В.В. Лашин
Постанова підписана________________________