Справа № 22ц-899/2010 Головуючий у 1 інстанції – Жук М.І.
Категорія – цивільна Доповідач – Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР В.С.,
при секретарі: РАЧОВІЙ І.І.
з участю ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання незаконною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 лютого 2010 року визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова щодо перерахунку ОСОБА_5 підвищення до пенсії згідно ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 15.12.2008 року по 31.12.2008 року та зобов’язано відповідача вчинити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_5 за вказаний період та здійснити відповідні виплати на її користь згідно ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду суперечить вимогам чинного законодавства; судом допущено неповне застосування норм матеріального права, не дано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи.
Апелянт зазначає, що рішення суду в частині стягнення коштів з УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова на користь позивача є неправомірним через відсутність у відповідача коштів Державного бюджету, на які згідно чинного законодавства слід було б звернути стягнення при виконанні судового рішення і таке рішення призведе до нецільового використання коштів ПФУ, а ст.73 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені цим Законом.
Також посилається на те, що згідно ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, що обмежує застосування даної статті виключно в межах даного Закону, враховуючи також, що у даному випадку спір вівся не про визначення розміру пенсії позивачу згідно даного Закону, а про нарахування підвищення до пенсії згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Апелянт наполягає на тому, що позивачу виплата підвищення до пенсії у 2008 році здійснювалась в законодавчо встановлених розмірах та в повній мірі з коштів, закладених в Державному бюджеті України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни (а.с.4).
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107 –VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” - дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ж ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для проведення відповідних виплат дітям війни є безпідставними, оскільки питання наявності чи відсутності таких видатків не є предметом даного спору і виходять за межі заявлених вимог.
Посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України також є необґрунтованими, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат за рахунок власних джерел фінансування ПФУ.
Доводи апелянта щодо невірного застосування судом ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є безпідставними, оскільки положення ч.3 ст.28 даного Закону не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.
Доводи апелянта про те, що виплати позивачу за період, визначений постановою суду, проводились згідно вимог діючого законодавства та за рахунок коштів, закладених у Державному бюджеті, суперечать вищевикладеному, зокрема положенням Конституції України, Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, і тому не можуть бути правовою підставою для скасування законного судового рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова – відхилити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 лютого 2010 рок – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: