Справа № 22ц-977/2010 Головуючий у 1 інстанції – Гордійко Ю.Г.
Категорія – цивільна Доповідач – Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР В.С.,
при секретарі: РАЧОВІЙ І.І.
з участю ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 8 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и в :
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 8 лютого 2010 року визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова щодо відмови ОСОБА_5 в здійснені перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст..ст. 54,50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зобов’язано відповідача здійснити ОСОБА_5 перерахунок та виплату з 21.01.2009 року по 8.02.2010 року державної пенсії відповідно до ст..54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії відповідно до ст.. 50 зазначеного Закону в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова просить оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що постанова суду першої інстанції суперечить вимогам чинного законодавства, судом допущено неповне застосування норм матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи.
Апелянт посилається на те, що нарахування та виплата позивачу коштів проводилась відповідно до статей 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та п 28 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” до скасування пункту 28 розділу 2 зазначеного Закону рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05. 2008 р. Судом не враховано відсутність в пенсійного фонду коштів на фінансування зазначених виплат, та те що відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 1 категорії, встановлено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам 3 групи в розмірі 15% до прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Вказана постанова на даний час є чинною і управління ПФУ не має правових підстав для ігнорування цієї норми права.
Також апелянт зазначає, що ч.3 ст.28 Закону України №1058 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому застосування даного розміру мінімальної пенсії за віком для призначення підвищень, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фактично призводить до порушення норм вищезазначеного Закону.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, захворювання пов’язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.ст. 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснити позивачу відповідні нарахування та виплату пенсій, проте таких дій не вчинив, чим допустив протиправну бездіяльність та порушення прав позивача.
З таким висновком погоджується апеляційний суд.
Статтею 49 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі-Закон) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.54 Закону, в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесених до категорії 1, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких установлено зв’язок із чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком (ч.4).
Згідно зі ст.50 Закону, особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема, інвалідам 3 групи - у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Як передбачено ст.53 даного Закону виплата додаткової пенсії здійснюється незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Тобто, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а саме Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Доводи апелянта про відсутність фінансування витрат за даним позовом суд вважає безпідставними, оскільки предметом даного спору не є питання фінансування таких видатків, як безпідставні є посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки рішенням суду не покладено обов’язок на відповідача про проведення виплат з його власних джерел фінансування.
Щодо застосування відповідачем постанови КМ України №530 від 28 травня 2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", то апеляційний суд виходить із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, тому вважає, що такі доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Також апеляційний суд враховує, що положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не знаходить правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова – відхилити.
Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 8 лютого 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: