2-938.07
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 березня 2007 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,при секретарі Алексієнко К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ майна,придбаного в період шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
В ІНФОРМАЦІЯ_4 рОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому
зазначає,що ІНФОРМАЦІЯ_1 р.був зареєстрований її шлюб з
відповідачем,який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя ІНФОРМАЦІЯ_2p.,ІНФОРМАЦІЯ_3p.видане свідоцтво про розірвання шлюбу.
В період шлюбу за спільні кошти подружжя був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1 ,дійсна вартість якого становить 500 000 гр.
Посилаючись на те,що спірне майно , яке є власністю подружжя,неможливо використовувати спільно з відповідачем,просить суд на підставі ст.60,68,70 СК України,ст.358 ЦК України, визнати за відповідачем право власності на спірний житловий будинок в цілому,стягнути на її користь з відповідача грошову компенсацію за належну йому частину в спільному майні в сумі 250 000 гр.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні,посилаючись на те,що спірний будинок це майно,яке є власністю подружжя,належить їй та відповідачу по 1\2 частині кожному,за відсутності порозуміння,аргесивної поведінки відповідача спільне проживання в будинку неможливе,а продати будинок і розділити грошові кошти відповідач не бажає,наполягає на визнанні за відповідачем права власності на будинок в цілому та стягненні грошової компенсації 1\2 частини вартості будинку на її користь.
Представник позивача вважає, що її доводи про право власності на
1\2 частину будинку як на майно подружжя обгрунтовані,доведені
наявними доказами.Виділення частки будинку в натурі вважає технічно
ускладненим та недоцільним, оскільки сторони не зможуть спільно
користуватися будинком і позивачка відмовляється від виділення її
частки в натурі,наполягає на задоволенні позову та стягненні
грошової компенсації на користь довірительки.
Відповідач,заперечуючи проти позову,зазначив,що спірний будинок
дійсно був придбаний в період шлюбу ,визнав право власності
позивачки на 1\2 його частину як на майно подружжя.Вважає,що спільне користування будинком можливе,а доводи проти цього з боку позивачки надумані.Проти стягнення на її користь грошової компенсації заперечував,посилаючись на те,що за своїм матеріальним становищем не має можливості сплатити суму грошової компенсації.
Всебічно дослідивши обставини справи,заслухавши сторони та їхніх представників, оцінивши всі надані письмові докази в сукупності,суд вважає,що позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановленних фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Судом встановлено,що позивачка та відповідач з ІНФОРМАЦІЯ_1 р. перебували в зареєстрованому шлюбі,що підтверджується копією свідоцтва про одруження, рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя ІНФОРМАЦІЯ_2р.шлюб між сторонами розірвано,про що є свідоцтво про розірвання шлюбу від ІНФОРМАЦІЯ_3 p..
Як вбачається з матеріалів справи,в період шлюбу за спільні кошти подружжя сторони набули у власність житловий будинок,ІНФОРМАЦІЯ_5 р.за відповідачем ОСОБА_2на підставі розпорядження Шевченківської райадміністрації,свідоцтва НОМЕР_2 про право власності на житловий будинок,було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в цілому,зроблено реєстраційний напис ОП ЗМБТІ в реєстрову книгу НОМЕР_3 за НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_5 р.
Дійсна ринкова вартість будинку на час звернення до суду
становить 500 000 гр.,про що надано інформація ЧП «Запорізька нерухомість» і таку вартість відповідач не заперечував.
Відповідно до ст.60 СК України,майно,придбане подружжям в період шлюбу,належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того,що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку(доходу).
Відповідно до ст.69 СК України,чоловік та жінка мають право на розділ майна,що належить їм на праві спільної сумісної власності,незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.70 СК України,при розділі майна,що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя,доля жружини та чоловіка є рівними,якщо інше не визначено домовленністю між ними або шлюбним договором.
Враховуючи викладене вище , суд дійшов висновку про те,що спірний
житловий будинок,який був придбаний в період шлюбу ,є спільною
власністю позивачки та відповідача,виходячи з принципу рівності
долей подружжя в майні,належить позивачці та відповідачу по 1\2 частині кожному.
Вирішуючи вимоги позивачки про стягнення на її користь з
відповідача грошової компенсації належної їй частки в спільній
власності подружжя,суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.71 ч.4 СК України,присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його долі в праві спільної сумісної власності на майно,в тому числі на житловий будинок,квартиру,земельну ділянку,допускається лише за його згодою,крім випадків,передбачених ЦК України.
Відповідно до ч.З ст.358 ЦК України,кожен з співвласників має
право на надання йому в володінння та користування частки в спільній
власності в натурі,відповідно його долі в праві спільної часткової
власності,за неможливості цього він має право вимагати від інших
співвласників,які володіють та користуються спільним
майном,відповідної матеріальної компенсації.
Судом встановлено,що відповідач володіє та користується спірним будинком,спільне користування яким позивачка вважає неможливим з огляду на агресивну,протиправну поведінку відповідача по відношенню до неї,про що надала копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно відповідача,надала згоду на отримання грошової компенсації замість її долі в спільному майні подружжя.
Сама позивачка бажає припинення її права власності на долю в спільному майні ,вважає,що стягнення грошової компенсації не спричинить їй шкоди,оскільки за рахунок компенсації зможе придбати інше житло ,надала докази про дійсну вартість спірного майна на час його розділу, суд вважає,що стягнення грошової суми 1\2 вартості спірного будинку з урахуванням її розміру є справедливою компенсацією частки позивачки в спільному майні.
Відповідач ,визнавши за позивачкою право власності на 1\2 частину спірного будинку,заперечував проти стягнення грошової компенсації з тих підстав,що бажає користуватись будинком спільно з позивачкою і не має коштів на виплату компенсації.
Суд вважає,що оскільки шлюб між сторонами розірвано і позивачка не бажає спільно проживати з відповідачем,залишеня спірного будику в спільному користуванні буде порушенням її особистих прав і не відповідає її інтересам.
Відповідач працює,має доходи, його посилання на відсутність коштів не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення грошової компенсації на користь позивачки.
Враховуючи наведене,суд дійшов висновку , що позов в частині вимог про стягення грошової компенсації грунтується на законі, підтверджений доказами, підлягає задоволенню ,з відповідача на користь позивачки стягується грошова компенсація належної їй частки в спільному майні подружжя без припинення права власності на 1\2 частину спірного будинку,оскільки за нею таке право не реєструвалося.
В визнанні за відповідачем ОСОБА_2права власності на спірний будинок в цілому за рішенням судузаконних підстав суд не
вбачає, оскільки таке право за ним вже зареєстровано і на час розгляду справи не припинено.
На підставі ст.60,69,70,71 СК України,ст.358 ЦК
України,ст.З,10,11,57,60,212-215,218 ЦПК України,суд-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1\2 частини будинку АДРЕСА_1 в сумі 250 000(двісті п*ятдесят тисяч)гривень.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів після його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.