2-28\07 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 березня 2007 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Зарютіна П.В.,
при секретарі Остапець Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом концерну „Міські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії,
ВСТАНОВИВ:
Концерн „Міські теплові мережі" звернувся до суду з вищевказаним позовом, де зазначає, що в період з ІНФОРМАЦІЯ_1 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року відповідачем була спожита теплова енергія позивач без правових на то підстав, оскільки договірних відносин сторони не укладали.
Позивач зазначив, що таку енергію не можливо повернути в натурі і тому просить стягнути з відповідача не відшкодовану її вартість в сумі 178,98 гривень.
У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполіг, просить позов задовольнити.
Відповідач з позовом не погодився, зазначаючи, що він у ІНФОРМАЦІЯ_2 року сплатив позивачеві вартість одержаної теплової енергії, але лише за серпень-ІНФОРМАЦІЯ_2 року. За інші місці ІНФОРМАЦІЯ_3років він від позивача теплову енергію не отримував, а сплачував вартість спожитої енергії іншій особі.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані по справі докази суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що відповідач у ІНФОРМАЦІЯ_2 року сплатив позивачеві вартість одержаної теплової енергії на суму 103,70 гривень.
З пояснень позивача вбачається, що щомісяця, як правило, йому нараховувалося позивачем по 20,74 гривень, і тому, бажаючи сплатити за 5 місяців - з ІНФОРМАЦІЯ_5 року - вартість отриманої теплової енергії він і сплатив позивачеві 103,70 гривень (по 20,74 гривень за кожний місяць періоду).
Такі пояснення позивача співпадають з наданим позивачем розрахунком ціни позову, звідки вбачається, що за більшу кількість місяців позивач нараховував відповідачеві саме по 20,74 гривень. Крім того, про сплату за вказаний позивачем період зазначено безпосередньо на відповідній квитанції, наданій відповідачем суду. Тому у суду немає підстав не довіряти зазначеним поясненням позивача.
Як вбачається із розрахунку ціни позову за період з ІНФОРМАЦІЯ_5 року відповідач винен позивачеві 77,82 гривень.
Враховуючи зазначені пояснення відповідача та надану ним квитанцію суд дійшов до висновку про те, що заборгованість за період з ІНФОРМАЦІЯ_5 року ним була погашена, стягненню не підлягає.
Крім того, як встановлено із пояснень сторін, останні договірних відносин не укладали.
Позивач зазначив суду, що він крім за період з ІНФОРМАЦІЯ_5 року теплової енергії від позивача не отримував, а отримував її від іншої особи.
Представник позивача зазначав протилежне, але з жодного документу, наданого суду, не вбачається, що саме позивач передав відповідачеві теплову енергію за інший період розрахунку ціни позову.
Так, надані позивачем копії квитанцій завірені печаткою не позивача, а іншої юридичної особи - філією концерну Коммунарського району.
З наданих суду копії договору доручення та довідки від ІНФОРМАЦІЯ_4 року не вбачається • тих фактичних даних, про які пояснив представник відповідача, а саме - що відповідач спожив теплову енергію позивача за інший період розрахунку ціни позову.
Оскільки сторони безпосередньо зацікавлені в результатах розгляду справи, за таких обставин суд не має можливості встановити обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, та вважає за необхідне в заявленому позові відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57-60, 88, 208,209, 212-215 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позову концерна „Міські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.