ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/671/20 Справа № 175/121/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Новік Л. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів: Демченко Е.Л., Каратаєва Л.О.

за участю секретаря - Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Казак Ірина Юріївна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом та після уточнення позовних вимог просила суд визнати недійсним, з моменту укладення, договір купівлі-продажу 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 23 жовтня 2015 року та застосувати наслідки недійсності цього правочину; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на 1/2 частину цього домоволодіння, яке виникло на підставі підробленого рішення Дніпропетровського обласного суду від 31 січня 2001 року; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на це домоволодіння, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 23 жовтня 2015 року; визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі - продажу 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 23 жовтня 2015 року та застосувати наслідки недійсності цього правочину; скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , яке виникло на підставі підробленого рішення Дніпропетровського обласного суду від 31 січня 2001 року та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 ; скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , яке виникло на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 23 жовтня 2015 року; визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 20 липня 2016 року та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 . /т.1 а.с. 3-8, 55-61, т.2 а.с. 18-25/.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що її батькові, ОСОБА_8 , на праві власності належав будинок АДРЕСА_1 , батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті, спадкоємцями першої черги є позивачка, мати позивачки ОСОБА_9 та брати ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які звернулися з заявами про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. була відкрита спадкова справа № 02-14.

Свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцями не отримано оскільки між ними існує спір про розподіл цього майна.

06.08.2014 року мати позивачки ОСОБА_9 , звернулася з позовом до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області до ОСОБА_6 , який досі не розглянуто.

В процесі розгляду цієї справи була отримана інформаційна довідка з якої стало відомо, що спадкове майно, а саме 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 23 жовтня 2015 року було продано ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладений з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які в свою чергу, як правовстановлюючий документ на цей будинок, надали рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2001 року.

Позивач посилається на те, що таке рішення ніколи не приймалося цим судом, в суді першої інстанції також такий спір не розглядався, крім того, у рішенні суду від 31 грудня 2001 року ідуть посилання на статті які вже діяли у ЦК України у редакції 2004 року.

Позивач вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснили розпорядження майном без відповідних правових підстав.

Також позивачці 25 липня 2016 року стало відомо, що 20 липня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини спірного житлового будинку, договір був посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Кононенко С.А. та зареєстровано в реєстрі.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року позовні вимоги було задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договору купівлі -продажу 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 23 жовтня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О. та зареєстрований за реєстровим номером 2231.

Скасовано державну реєстрацію права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 , № 25539834 від 23 жовтня 2015 року.

Скасовано державну реєстрацію права власності № 2554162 від 23 жовтня 2015 року на домоволодіння АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 757831212214), за ОСОБА_3 , яке виникло на підставі укладеного договору купівлі-продажу 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , від 23 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О. та зареєстрований за реєстровим № 2231, номер запису права власності 11735699.

Визнано недійсним з моменту укладення договору купівлі -продажу 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 ,укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 23 жовтня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О. та зареєстрований за реєстровим № 2233.

Скасовано держану реєстрацію права власності № 25541752 від 23 жовтня 2015 року на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , яке виникло на підставі (підробленого) рішення Дніпропетровського обласного суду від 31.01.2001 року.

Скасовано державну реєстрацію права власності № 25541941 від 23 жовтня 2015 року на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 757831212214) за ОСОБА_3 , яке виникло на підставі укладеного договору купівлі-продажу 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 23 жовтня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О. та зареєстрований за реєстровим 2233, номер запису про право власності № 11736858.

Визнано недійсним з моменту укладення договору купівлі -продажу 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 20 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Кононенко С.А. (серія та номер 789).

Скасовано державну реєстрацію права власності на 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 757831212214) за ОСОБА_1 , яке виникло на підставі укладеного договору купівлі-продажу 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 20 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Кононенко С.А. , номер запису права власності 15495919.

Визнано недійсним з моменту укладення договору купівлі -продажу 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 20 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Кононенко С.А. (серія та номер 786).

Скасовано державну реєстрацію права власності 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 757831212214), за ОСОБА_1 , яке виникло на підставі укладеного договору купівлі-продажу 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 20 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Кононенко С.А., номер запису про право власності 15495571. /т.3 а.с. 38-42/.

Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2018 року вирішено питання щодо судових витрат /т.3 а.с. 62-63/.

З рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 , яка подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права /т.3 а.с. 82-85/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності є свідоцтво на право власності від 25.01.2000 року зареєстроване в Новомосковському БТІ № 598. Житловий будинок загальною площею 248 кв. метри та житловою 88,3 кв. метри. Самовільною реконструкцією будинку 2001 року збільшено житлову площу на 10 кв. метри, збільшення допоміжної площі на 85,4 кв. метри. Літня кухня "Б", сарай "В", сарай "Г", гараж "Д", огорожа №1, зливна яма "з/я", замощення І. Самовільно збудовано: веранда "а", вбиральня "Е", сарай "З", навіс "Л", погріб "И", замощення ІІ /т.1 а.с. 15, 16/.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення виконкому Новоолександрівської сільської ради № 111/779 від 30 жовтня 1997 року ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,287 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території АДРЕСА_1 /т.2 а.с. 213, 214, 216/.

Рішенням виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 16 грудня 1999 року № 128/8 було затверджено акт прийому житлового будинку в АДРЕСА_1 в експлуатацію від 07 листопада 1999 року та визнано право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , загальна площа 153,5 кв. метри, в тому числі житлова 78, 3 кв. метри за ОСОБА_8 /т.2 а.с. 241/.

Також ОСОБА_8 25 січня 2000 року отримав свідоцтво про право власності на цей житловий будинок /т.2 а.с. 215/.

ОСОБА_8 помирає 03 травня 2011 року, про що відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 05 травня 2011 року зроблено актовий запис № 3269 /т.1 а.с. 13/.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 є його дружина ОСОБА_9 , донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 , за заявами яких приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. була відкрита спадкова справа № 02-14.

Згідно довідки КП Дніпропетровського району "БТІ", станом на 31 грудня 2012 року ОСОБА_8 є власником будинку АДРЕСА_1 /т.1 а.с. 35/.

Через те, що між спадкоємцями виник спір з приводу спадкового майна, ОСОБА_9 06 серпня 2014 року звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області і в процесі розгляду справи отримала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно з якого їм стало відомо, що спадкове майно, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 було продано.

В матеріалах справи знаходиться копія рішення Дніпропетровського обласного суду від 31 січня 2001 року за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Дніпропетровської міської ради, яким встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , а саме те, що ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , є рідною бабусею ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Цим же рішенням визнано за позивачами право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , в різних частинах, а саме по 1/2 частині за кожним /т.1 а.с. 73-74/.

Згідно листа Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2016 року на запит представника позивача, їй рекомендовано звернутися до правоохоронних органів з питання захисту порушених прав та законних інтересів і перевірки факту фальсифікації судового рішення /т.1 а.с. 44/.

Також в матеріалах справи є витяг з кримінального провадження № 12015040440002554 від 24.12.2015 року за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, за зверненням ОСОБА_11 про те, що 23.10.2015 року ОСОБА_3 , шляхом шахрайських дій заволодів нерухомим майном, а саме житловим будинком, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , тим самим спричинив майнову шкоду.

На підставі цього рішення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 реєструють своє право власності в КП "ДМБТІ" реєстровий номер № НОМЕР_1 про що зроблено запис в реєстрову книгу /т. 1 а.с. 99/.

23 жовтня 2015 року ОСОБА_4 укладає з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , договір посвідчено приватним нотаріусом ДМНО Ричкою Ю.О., зареєстровано в реєстрі за № 2232 /т.1 а.с. 66-67/.

23 жовтня 2015 року ОСОБА_5 також укладає з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , договір посвідчено приватним нотаріусом ДМНО Ричкою Ю.О.,зареєстровано в реєстрі за № 2233 /т.1 а.с. 89-90/.

Також з матеріалів справи вбачається, що у серпні 2015 року ОСОБА_5 звернулася з заявою до Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області в якій вона повідомила, що 04 серпня 2015 року з її кабінету пропали її паспорт, ідентифікаційний код та гаманець, було проведено перевірку /т.1 а.с. 113/.

18 грудня 2015 року ОСОБА_3 укладає з ОСОБА_12 іпотечний договір згідно умов якого ОСОБА_3 передає в іпотеку належне йому майно, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 /т.1 а.с. 236-238/.

20 липня 2016 року ОСОБА_3 укладає договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 , договір посвідчений приватним нотаріусом Кононенко С.А., зареєстровано в реєстрі за № 786 /т.2 а.с. 67/.

Також 20 липня 2016 року ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 , договір посвідчено приватним нотаріусом Кононенко С.А., зареєстровано в реєстрі за № 789 /т.2 а.с. 68/.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконності набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про незаконність набуття ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на спірне володіння АДРЕСА_1 , оскільки підставою виникнення права власності на домоволодіння по 1/2 частині кожному державний реєстратор зазначив рішення Дніпропетровського обласного суду від 22 січня 2001 року, яке не ухвалювалося цим судом. Крім того така справа не зареєстрована та не розглядалася Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області. Отже рішення суду про визнання права власності на спірне домоволодіння за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не існує.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків . Правочин може бути одностороннім та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували своє право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі неіснуючого рішення суду, у подальшому договори купівлі-продажу цього будинку були укладені без законного набуття ними права власності та права розпорядження цим будинком, а наступні договори купівлі-продажу також були укладені без дотримання вимог ч.1 ст.203 ЦК України, то позовні вимоги підлягають скасуванню.

Щодо посилань ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не досліджено поведінку набувача після придбання об`єкта нерухомого майна, чи вкладалися кошти, чи робився ремонт, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову проти набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий тільки шляхом подання віндикаційного позову в порядку ст. 388 ЦК України. Апелянт вважає, що позивачем невірно вибраний спосіб захисту, в даному випадку необхідно було звертатися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, то з ними погодитися не можна, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка не є стороною оспорюваних нею правочинів, які порушують її права та законні інтереси як спадкоємця після смерті батька, якому належало це майно.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13-на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, тільки власник майна може ставити питання щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.

В даному випадку, позивачка ОСОБА_2 , на момент звернення до суду не є власником будинку АДРЕСА_1 . Вона є спадкоємцем на це майно, яке належало на праві власності її батькові ОСОБА_8 , та є спадковою масою. Крім того, спадкоємцями є дружина та сини, які також претендують на спадщину. Тому питання щодо витребування майна з чужого незаконного володіння на цей час ставити не можна бо воно є передчасним.

Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

Л.О. Каратаєва