Справа № 2-1645/2008p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 (вступна та резолютивна частини)

 27 листопада 2008 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі:

головуючого судді - Реутової В.І. при секретарі - Баштовій А.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сум,

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 23 грудня 1999 року з відповідача на користь було стягнуто 14607, 60 гривень у рахунок боргу за договором позики. Державним виконавцем було порушено виконавче провадження, однак жодних дій по погашенню боргу відповідач не здійснив, заборгованість не сплачена, рішення суду не виконане. Вважає, що оскільки відповідач не виплатив суму боргу після набрання чинності рішення суду, повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційної складової становить 16362, 70 гривень ( 30970, 30грн. -сума боргу з урахуванням індексу інфляції) - 14607, 60грн. (сума боргу за рішенням суду) = 16363, 70грн.. Три проценти річних складають 3394, 80грн: 14607, 60 хЗ%/ 365 х2829днів (з 5.01.2000р. по 05.10.2007р.) .Таким чином вважає, що відповідач повинен сплатити їй 19757, 50грн. Крім того, вважає, що оскільки вона для забезпечення представництва її інтересів у виконавчому провадженні уклала договір про надання правової допомоги у виконавчому провадженні від 16 липня 2007 року з адвокатом і сплатила адвокату 5000 гривень, що підтверджується квитанцією, то відповідач повинен сплатити їй збитки в розмірі 5000 гривень. Просить суд стягнути з відповідача на її користь 24757, 50 гривень.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, підтвердивши викладені обставини.

Представник позивача підтримав позовні вимоги позивача, підтвердивши викладені обставини.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що суму боргу позивачу сплатив, що підтверджується квитанцією.

Представник відповідача, вимоги не визнав, пояснив, що суму боргу позивачу сплатив, що підтверджується квитанцією.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи і давши їм належну оцінку, дійшов висновку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 23 грудня 1999 року на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 за договором позики стягнуто 14607, 60 гривень.

12.01.2000 року Постановою про відкриття виконавчого провадження було відкрито виконавче провадження про примусове виконання рішення Центрально-Міського районного суду від 23 грудня 1999 року.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.01.2000 року на майно ОСОБА_2 накладено арешт.

Відповідно до квитанції від 05.10.2007 року ОСОБА_2 виплатив ОСОБА_1 16044, 22 гривень.

Суд вважає, що вимоги позивача задоволенню, оскільки є рішення Центрально-Міського районного суду від 23 грудня 1999 року, яке набрало чинності і має пресікательний характер в правовідношеннях, які були предметом спору, і подальше стягнення додаткових коштів за несвоєчасне виконання судового рішення з відповідача не передбачено законом. Крім того, відповідач виплатив позивачу суму боргу, яку було стягнуто за рішенням суду. Крім того, позивач в судовому засіданні наполягала на стягненні з відповідача індексу

інфляції за весь час прострочення і трьох відсотків річних від простроченої суми, посилаючись на ст..214 ЦК України (в ред..1963р.). Суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки на час укладання договору займу ст..214 ЦК України (ред..1963р) не передбачала стягнення індексу інфляції за весь час прострочення і трьох відсотків річних від простроченої суми. Вказані зміни в ст..214 ЦК України (ред..1963р) були внесені 03.11.1999 року, тобто після укладання договору займу між позивачем та відповідачем. Крім того є рішення суду Центрально-Міського району м. Горлівки від 23 грудня 1999 року, яке набрало чинності і в якому вказано, що сума вказана в розписці еквівалентна 2800 доларів США і включає відсотки.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 5000 гривень, які вона сплатила за надання правової допомоги у виконавчому провадженні не можуть бути задоволені, оскільки вони не засновані на законі.

Таким чином, враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 170, 214 ЦК України, (ред.1963р), суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сум у розмірі 24757, 50 гривень залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів з дня проголошення) заяви не було подано, а також, якщо суду було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.