ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2020 р. Справа№ 04/14-10/5026/2337/2011

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Тищенко О.В.

Корсака В.А.

за участю секретаря судового засідання: Ковган О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 14.05.2020

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маг-трейд"

на ухвалуГосподарського суду Черкаської області від 01.10.2019

у справі№ 04/14-10/5026/2337/2011

за заявоюПублічного акціонерного товариства "Сбербанк"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро інжинірінг"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Маг-трейд"

провизнання недійним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (вул. Вернигори, буд. 4, м. Черкаси)

за заявоюПублічного акціонерного товариства "Сведбанк"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1"

пробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до суду першої інстанції з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро інжинірінг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, що знаходяться по вулиці Вернигори, буд. 4 (чотири) в м. Черкаси.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.10.2019 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 задоволено повністю заяву ПАТ "Сбербанк" від 08.11.2017 про визнання недійсним договору; визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 01.12.2010 - нежитлове приміщення магазину, а саме: приміщення Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.10.2019 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 задоволено повністю заяву ПАТ "Сбербанк" від 08.11.2017 про визнання недійсним договору; визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 01.12.2010 - нежитлове приміщення магазину, а саме: приміщення першого поверху з №1-1 по №1-5, V, загальною площею 71,9 кв. м (цегляні, обкладені плиткою), що знаходяться по вулиці Вернигори, буд . 4 (чотири) в м. Черкаси , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сван-1" в особі генерального директора Мальованим Олександром Олександровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро інжинірінг" в особі директора ОСОБА_2, посвідчений 01.12.2010 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №13110.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маг-трейд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 01.10.2019, ухвалити нове рішення, яким в задоволені заяви ПАТ "Сбербанк" від 08.11.2017 про визнання недійсним договору відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, що оспорюваний правочин було укладено в період, коли рішення загальних зборів були дійсні та реєстраційні зміни не скасовані. Є невірними доводи суду, що об`єкт нерухомого майна відчуджений незадовго до введення боржника в процедуру банкрутства.

14.02.2020 від ТОВ «АГРО ІНЖИНІРІНГ» О.О. Артеменко надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення є законним та обгрунтиованим.

14.02.2020 від ТОВ «Сван-1» надійшов відзив, в якому боржник стверджує, що скаржник безпідставно стверджує, що його було позбавлено можливості реалізувати свої процесуальні права, а також представником ТОВ «Маг-Трейд» не спростовано підробки протоколів зборів засновників про призначення на посаду генерального директора ОСОБА_1 ТОВ «Сван-1» зазначило, що звіту про проведення незалежної оцінки, який доданий до апеляційної скарги ніколи не існувало, крім того, нерухоме майно було реалізовано нижче його ринкової вартості. Скаржником було додано нові докази, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції та не аргументовано неможливість їх подання до місцевого господарського суду.

25.03.2020 від Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" надійшли пояснення по справі.

07.05.2020 від скаржника надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні представник скаржника зазначив про залучення копії ухвали Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 у справі №905/2929/16, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 та звіту про проведення незалежної оцінки від 24.11.2010.

Заслухавши думку сторін, проаналізувавши заявлене клопотання про доручення доказів, з огляду на необхідність в об`єктивному дослідженні всіх доказів у справі в сукупності та за для гарантування рівних процесуальних прав гарантованих нормами п.1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод всім сторонам у справі, суд прийняв рішення про відмову в залученні нових доказів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч 2, 3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачаться з додатків до апеляційної скарги, скаржником додано копії ухвали Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 у справі №905/2929/16 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 з посиланням на те, що дійсності оскаржуваного правочину вже надавалась правова оцінка. А також додано копію звіту про проведення незалежної оцінки від 24.11.2010 оскаржуваного об`єкту.

Суд апеляційної інстанції проаналізував подані докази до суду апеляційної інстанції, перевірив матеріали справи та встановив, що до суду перщої інстанції вони не надавались та скаржником не наведено жодних підстав неможливості їх поданя до місцевого господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 01.10.2019 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З матеріалів справи вбачається, позивач звернувся з вимогами про визнання недійсним правочину, який укладений від імені ТОВ "Сван-1" підписантом ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Інжинірінг». Обгрунтовує свої вимоги тим, що правочин, в результаті укладення якого право власності на вказане нерухоме перейшло майно від ТОВ "Сван-1" до ТОВ "Агро Інжинірінг", укладений з порушенням норм цивільного законодавства України, чим порушені права та інтереси Товариства та його кредиторів. Майно було відчужене особою, яка не призначалась засновниками ТОВ "Сван-1" на посаду генерального директора Товариства та не мала необхідних повно важень на дії та укладення правочинів від імені ТОВ "Сван-1", учасники ТОВ "Сван-1" не надавали згоди на продаж спірного майна, тобто майно вибуло з власності ТОВ "Сван-1" по за його волею іншим шляхом, в зв`язку з чим Договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 01.12.2010 має бути визнаний судом недійсним.

Позивач посилається на порушення норм діючого законодавства при укладені, зокрема ст.ст. 92, 203, 215 ЦК України. Договір порушує права та інтереси Позивача, спірне нерухоме майно вибуло з власності Товариства злочинним шляхом в результаті підробки офіційних документів товариства та укладення від імені Товариства Договору особою, яка не призначалась на посаду генерального директора ТОВ "Сван-1" його засновниками (учасниками), оскаржуване майно продано за заниженою ціною, тому позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про визнання зазначеного договору недійсним та застосування наслідків його недійсності - з метою захисту порушеного господарського інтересу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, виходив з наступного.

Відповідно до п. 1 Договору, продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлове приміщення магазину, а саме: приміщення першого поверху з №1-1 по №1-5, V, загальною площею 71,9 кв.м., (цегляні, обкладені плиткою), що знаходяться по вулиці Вернигори, буд. 4 (чотири) в м. Черкаси (надалі - нежиле приміщення).

Відповідно до п. 2 Договору, продаж зазначеного нежилого приміщення вчиняється за ціною 228 090 гривні, в т.ч. ПДВ, які отримані продавцем від покупця в безготівковій формі до підписання цього договору.

На підставі укладеного від імені ТОВ "Сван-1" підписантом ОСОБА_1 договору, право власності на нежитлове приміщення магазину, а саме: приміщення першого поверху з №1-1 по №1-5, V, загальною площею 71,9 кв.м., (цегляні, обкладені плиткою), що знаходяться по вулиці Вернигори, буд. 4 (чотири) в м. Черкаси , перейшло від ТОВ "Сван-1" до ТОВ "Агро Інжинірінг".

В п.3 договору вказано, що балансова вартість нежилого приміщення становить 231 796,25 грн відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №28194282 від 01.12.2010, виданого Комунальним підприємством "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації".

Таким чином, об`єкт, балансова вартість якого становить 231 796,25 грн без ПДВ, був проданий за 228 090 грн (з ПДВ 20%, а без урахування ПДВ - за 190 075,00 грн), тобто на 41 721,25 грн нижче балансової вартості.

Відповідно ч.2 ст. 207 ЦК України - правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до п.7.1. Статуту ТОВ "Сван-1" вищим органом управління Товариством є збори учасників.

Пунктом 7.7 Статуту встановлено, що виключною компетенцією зборів є: п.п.7.7.7. Обрання та відкликання генерального директора та ревізійної комісії.

Відповідно до п.7.8 Статуту ТОВ "Сван-1" - з питань, що зазначені в пп.7.7.1, 7.7,2, 7.7.13 рішення приймається одностайно, з решти питань - простою кількістю голосів.

Однією з підстав для визнання недійсним оскаржуваного договору, суд першої інстанції вказав, що визначені Статутом товариства, ст.145 ЦК України, ст. 59 та ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" збори засновників ТОВ "Сван-1" 30.11.2010 не приймали рішення про призначення ОСОБА_1 генеральним директором товариства та за наслідком ОСОБА_1 не мав необхідних повноважень на вчинення правочинів від імені Товариства "Сван-1".

Суд першої інстанції зазначив в рішенні, що збори учасників ТОВ "Сван-1" не надавали згоди на продаж об`єктів нерухомості, що належали Товариству, в тому числі і спірного нежитлового приміщення та було відсутнє волевиявлення сторін договору на відчуджеення спірного майна.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції відзначає, що твердження про те, що проведеною в рамках кримінального провадження експертизою встановлено, що підписи від імені власника в документах на відчуження спірного майна здійснював не особисто він з наслідуванням її підпису, не доводить факт, що сторона договору не підписувала документи на відчуження майна. Експертиза проведена в рамках кримінального провадження чіткого висновку про належність підпису позивачу на спірному договорі не надала. Висновок експерта про «ймовірність» не може бути підставою для висновку про те, що підпис вчинений не стороною правочину.

При цьому, доказів наяваності вироку суду у кримінальному провадженні щодо встановлення винник осіб в підробці підпису суду обох інстанцій не надано.

Позивачем зазначено, що оспорюваний договір порушує основні принципи діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1", передбачені ст. 79 Господарського Кодексу України та Статутом товариства, оскільки його укладення направлено не на отримання прибутку (про що свідчить реалізація майна не за справедливою (ринковою) вартістю), що суперечить вимогам цивільного законодавства України. Особи, які діяли від імені ТОВ "Сван-1" при укладенні оспорюваного правочину діяли не в інтересах товариства, а в інтересах третіх осіб.

Відповідно до Статуту Товариства ТОВ "Сван-1" створено як господарське товариство метою задоволення потреб в його послугах (роботах, товарах) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів Учасників товариства а також економічних та соціальних інтерсів трудового колективу, про що свідчить п.1.4 Статуту.

Так, відповідно до ст.79 Господарського Кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб`єкти господарювання, створені юри дичними особами та/або громадянами шляхом об`єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Судом першої інстанції встановлено, що особи, які від імені ТОВ "Сван-1" при укладенні оспорюваного правочину діяли не в інтересах товариства, а в інтересах третіх осіб, з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.10.2011 порушено провадження у справі №10/5026/2337/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1", введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника ліцензованого арбітражного керуючого Юдицького О.В.

У справі №14-10/5026/2337/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" м. Черкаси кредиторами до боржника заявлені вимоги на загальну суму 25 199 822,83 грн.

Станом на дату укладення оспорюваного договору ТОВ "Сван-1" не були проведені розрахунки з банком, які виникли на підставі іпотечного договору від 13.02.2008 та договору поруки від 21.09.2006.

Загальна сума боргу ТОВ "Сван-1" станом на 25.10.2011 - на дату порушення провадження у справі №10/5026/2337/2011 про банкрутство тільки перед банківськими установами становила 37 504 487,29 грн. та 72 926,83 доларів США.

Перелічені вимоги кредиторів до ТОВ "Сван-1" визнані ухвалою попереднього засі дання господарського суду Черкаської області по справі №14-10/5026/2337/20114 від 30.05.2012 та включені до реєстру вимог кредиторів товариства, що підтверджено матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, на підставі укладеного від імені ТОВ "Сван-1" ОСОБА_1 договору, право власності на оскаржуване нежитлове приміщення магазину перейшло від ТОВ "Сван-1" до ТОВ "Агро Інжинірінг".

В п.2 тексту оспорюваного правочину вказано, що продаж зазначеного нежилого приміщення вчиняється за ціною 228090,00 гривні (в т.ч. ПДВ), які отримані продавцем від покупця в безготівковій формі до підписання цього договору.

В п.3 договору вказано, що балансова вартість нежилого приміщення становить 231796,25 грн., що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №28194282 від 01.12.2010, виданого Комунальним підприємством "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації".

Таким чином, об`єкт, балансова вартість якого становить 231796,25 грн. без ПДВ, був проданий за 228090,00 грн (з ПДВ 20%, а без урахування ПДВ - за 190075,00 грн.), тобто за ціною нижчою від балансової вартості.

Крім того, Арбітражним керуючим зазначено, що за наслідком укладення договору було сплачено суму не в повній мірі, що передбачена договором. Доводи про переведенне не всієї суми скаржником не спростовано.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що укладений 01.12.2010 правочин порушує інтереси інших осіб-учасників господарських відносин з ТОВ "Сван-1", зокрема кредиторів товариства, вимоги яких існували і не були погашені боржником станом на дату укладення оспорюваного правочину. Продаж майна (активів та основних засобів) за ціною нижче його балансової вартості призвів до заниження бази оподаткування та нанесення збитків Державі.

В матеріалах справи наявний звіт №20-003 про проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості нежитлового приміщення, в якому зазначено, що оцінювач обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також встановлено ціну об`єкту яка є вищою за ціну закріплену в договрі купівлі-продажу оскаржуваного приміщення.

Висновок експерта може бути належним та допустимим доказом у разі, якщо у висновку експерта зазначено, що підготовлений для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (правова позиція ВС від 18.12.2010 №522/1029/18).

Таким чином, особи, які діяли від імені ТОВ "Сван-1" при укладенні оспорюваного правочину, здійснили неправомірні дії з метою утворення стійкої неплатоспроможності підприємства та унеможливлення проведення розрахунків з його кредиторами, що суперечить інтересам ТОВ "Сван-1".

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного зако нодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.10.2011 року порушено провадження у справі №10/5026/2337/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1».

Відповідно до положень ст. 16 ГПК України, справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передували порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними та спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання б відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Разом з тим, слід відзначити, що ст. 20 Закону про банкрутство, порівняно з приписами ст. 215 ЦК України, розширює підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

При розгляді спорів в поряду ст. 20 Закону про банкрутство, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватись з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Оскілки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості, до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, частиною 1 ст. 20 Закону про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми (правова позиція ВС №910/6179/17 від 30.01.2019).

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Укладаючи оспорюваний договір, сторони були обізнані про наявність кредиторської заборгованності, а отже, могли передбачити негативні наслідки для підприємства у випадку неможливості задоволення вимог кредиторів.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно до частини другої-четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про те, що оспорюваний договір не направлений на реальне настання правових наслідків, а спрямований на зменшення активів боржника та збільшення заборгованості перед кредиторами. Тобто дії сторін правочину свідчать про недобросовісну поведінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) регулюються нормами про банкрутсво, зокрема, стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом».

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частини другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Тому, суд апеляційної інстанції не може залишати поза увагою, що вчинення сторонами дій при укладанні оскаржуваного правочину призвело до його фраудаторності, за наслідком чого є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Крім того, сукупність доказів які містяться в матеріалах справи про банкрутство ТОВ «Сван-1» доводить фінансову неспрорможність боржника вже з грудня 2010.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає висновки місцевого господарського суду правомірними, що продаж майна (активів та основних засобів) Товариства здійснено незадовго до входження боржника ТОВ "Сван-1" в процедуру банкрутства, що погіршило становище боржника та зменшило його активи - що є порушенням приписів ст. 20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; продаж майна (активів та основних засобів) здійснено за ціною нижче його балансової вартості, що призвело до за ниження бази оподаткування та нанесло збитків Державі.

Отже, зміст договору купівлі-продажу нерухомого оскаржуваного майна суперечить вимогам ЦК України а також іншим актам цивільного законодавства, зокрема ГК України, ЗУ "Про податок на додану вартість" та порушує встановлений державою порядок відчуження майна (нерухомості), а тому, позовні вимоги правомірно задоволені шляхом визнання недійсним з моменту укладання Договору від 01.12.2010 купівлі-продажу нежилого приміщення магазину, що знаходиться по вул. Вернигори, буд. 4 , м. Черкаси .

Щодо доводів скаржника про неналежність доказу такого як звіт про проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості нежитлового приміщення на підставі того, що суб`єкт оціночної діяльності не був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наявність в матеріалах справи звіту №20-003, в якому зазначено, що оцінювач обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а отже, відповідний звіт відповідає вимогам ч. 5 ст. 101 ГПК України.

Також, суд апеляційної інстанції залишає без уваги доводи скаржника про позбавлення судом першої інстанції його можливості скористатись своїми процесуальними правами, адже, матеріалами справи підтверджується що скаржник був повідомлений належним чином про судові засідання, був присутній на них та надавав свої доводи і пояснення, а отже, мав всі гарантовані сторонам у справі процесуальні права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Проніна та інші проти України" від 18.07.2006 зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може прийматись як вимоги подавати детальну відповідь на кожний аргумент.

У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення незначних правил при розгляді та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. Доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275 Господарського процесуального кодексу України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністі «Маг Трейд» залишити без задоволення.

Ухвала Господарського Черкаської області від 01.10.2019 залишити без змін.

Матеріали справи №04/14-10/5026/2337/2011 направити до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді О.В. Тищенко

В.А. Корсак

повний текст виготовлено 20.05.2020