Справа №22ц-2577, 2008 р     Головуючий у 1-й інстанції

Сокирко Л.М.
Категорія 31     Доповідач - Лісова ГЄ.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року листопада місяця 12 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Лісової ГЄ.
Суддів :     Семиженка Г.В.

Приходько Л.А. при секретарі   Борисовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білозерського районного суду від 31 липня 2008 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди

встановила:

24.03.2008 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, посилаючись на те, що 19.09.2005 року відповідач в с.Петрівське Білозерського району на грунті особистих неприязних відносин побив його, заподіявши середньої тяжкості тілесні ушкодження. У зв»язку із заподіяною травмою, переломом лівої, ліктьової кістки руки, знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні Білозерського ТМО з 19.09 по 10.10.2005 року і витратив на придбання ліків 519, 05 грн.; з 17.02 по 26.02.2006 року - 335, 88 грн.; з 12.02. по 26.02.2007 року - 625, 97 грн. Крім того, на вимушений проїзд до лікаря травматолога Білозерської районної лікарні та до Білозерського райвідділу міліції ним було затрачено 670 грн., а всього 2150, 90 грн.

Внаслідок завданих тілесних ушкоджень він частково втратив працездатність, а тому відповідач повинен відшкодувати йому втрачений заробіток у розмірі 7598 грн.

Протиправними діями відповідача завдано також моральну шкоду в розмірі 15000 грн., яка полягає в душевних стражданнях, приниженні честі, гідності, авторитету.

Просив стягнути з ОСОБА_4 в його користь 2150, 90 грн. понесених витрат на лікування та проїзд, 7598 грн. втраченого заробітку, 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення понесених ним витрат на проїзд до 745 грн., а також змінив підставу вимог щодо стягнення 7598 грн, вважаючи заявлену суму упущеною вигодою, яку він міг би отримати, працюючи на 0, 5 ставки художнім керівником, якби не одержав травму руки.

Рішенням Білозерського районного суду від 31 липня 2008 року стягнено з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 2211, 65 грн. матеріальної шкоди, 2000 грн моральної шкоди, 30 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням від 20 серпня 2008 року стягнено також 150 грн понесених витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі на рішення суду позивач просить його змінити, стягнути

завдану йому моральну шкоду в повному обсязі, а також 7598 грн. матеріальних збитків.

Посилається на те, що суд неправильно визначив розмір завданої йому моральної шкоди внаслідок злочинних дій відповідача, а також необгрунтовано відмовив у стягненні 7598 грн. втраченого заробітку, який він позбавлений можливості заробити через травму руки.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.09.2005 року ОСОБА_4 побив ОСОБА_3, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Постановою Білозерського районного суду від 15.10.2007 року порушена проти ОСОБА_4 кримінальна справа за ч.1 ст.122 КК України закрита згідно з п «б» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Факт перебування позивача на лікуванні та понесення ним витрат підтверджується довідками лікувальних закладів, листками непрацездатності, квитанціями та чеками, а тому суд підставно задовольнив позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2211, 65 грн. Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у розмірі 7598 грн. суд правильно виходив з того, що позивач не довів факту понесених ним збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи посаду художнього керівника будинку культури на 0, 5 ставки позивач займав по мірі необхідності як до ушкодження здоров»я так і після цього, зокрема з 3.08.2006 року по 19.01.2007 року. ОСОБА_3 також визнав, що з 2006 року він працює в школі на 1, 5 ставки вчителя, у зв»язку з чим не може працювати ще на 0, 5 ставки художнього керівника в будинку культури, а отже доводи апелянта про те, що він не може працювати на 0, 5 ставки художнього керівника із-за травми руки не відповідають обставинам справи.

За таких обставин суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди в розмірі 7598 грн.

Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд не врахував роз»яснення викладені в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року з наступними змінами, відповідно до яких розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров»я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що у зв»язку з одержаними тілесними ушкодженнями, зокрема переломом лівої ліктьової кістки зі зміщенням, позивач з 19.09.по 10.10.2005 року; з 17.02. по 26.02. 2006 року та з 12.02. по 26.02. 2007 року знаходився на стаціонарному лікуванні, а також з 27.02. по 9.08 2007 року на амбулаторному лікуванні, а тому на думку колегії суддів визначений судом першої інстанції розмір у сумі 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди не відповідає характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, відтак рішення суду в цій частині слід змінити і ухвалити нове рішення, яким збільшити присуджену в користь ОСОБА_3 суму на відшкодування моральної шкоди до 5000 грн. В решті рішення суду залишити без змін як постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, ст.ст. 23, ч.1 ст.1167 ЦК України,

колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволинити частково.

Рішення Білозерського районного суду від 31 липня 2008 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 5000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 в доход держави 8грн.50 коп. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції. ,