УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2009 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Фединяка В.Д.,

Беркій О.Ю.,

секретаря Пожар Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2008 року, -

встановила:

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2008 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 31 837 (тридцять одну тисячу вісімсот тридцять сім) гривень боргу, згідно розписки від 31.08.2007 року.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення суду є неправильним, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з направленням справи на новий судовий розгляд суду першої інстанції.

ОСОБА_3 подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2008 року залишити без змін, посилаючись на те, що судом правильно досліджено всі обставини справи та постановлено законне і обґрунтоване рішення.

Заслухавши доповідача, апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2007 року згідно розписки Кирилов П.І.

Справа № 22-ц-181/2009 р. Головуючий у І інстанції: Антоняк Т.М.

Категорія 27 Доповідач: Гвоздик П.О.

позичив в ОСОБА_3 31837 грн. (а.с.6). ОСОБА_2 зобов'язувався повернути борг до 01.11.2007 року.

Відповідно до ст. 1526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Твердження апелянта про те, що фактично ніякого договору позики між ним та позивачем не було, не відповідають дійсності, оскільки ним не заперечується той факт, що розписку на суму 31837 гривень ним підписано, в якій вказується, що відповідач зобов'язується повернути кошти до 01.11.2007 року, а в замін забрав листочок з розрахунками.

Доводи апелянта, що гроші вносилися для ведення спільної діяльності не заслуговують на увагу, оскільки апелянтом не представлено доказів, які б підтверджували цю обставину.

Твердження апелянта про необхідність призначення експертизи не заслуговують на увагу, спрямовані на затягування розгляду справи, оскільки ОСОБА_2 визнав наявність боргу перед ОСОБА_3, згідно розписки.

З огляду на це, судом першої інстанції правильно та повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2008 року в межах доводів апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.