ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 р. м. ХарківСправа № 480/3081/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2019, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска (повний текст складено 03.01.20) по справі № 480/3081/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області, як правонаступник Головного управління ДФС у Сумській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 23.05.2019 №0005911303 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами" в загальному розмірі 10293,91 грн., в тому числі за податковими зобовязаннями - 8235,13 грн., за штрафними (фінансовими)санкціями - 2058,78 грн.;

- від 23.05.2019 №0005931303 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів" в загальному розмірі 22646,63 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 18117,30 грн., за штрафними (фінансовими)санкціями - 4529,33 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення адміністративного позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що Головне управління ДФС у Сумській області не перевірило обставини завершення експорту транспортного засобу, не направило запитів компанії, яка фігурує відправником товару у документах, наданих митними органами Литовської Республіки, тобто перевірка відповідачем була проведена не в повному обсязі та винесення спірних податкових повідомлень-рішень було передчасним. Вказує, що судом не було перевірено належність підпису у таких документах саме позивачу, ставлячи під сумнів їх дійсність як копій без належного затвердження та офіційного перекладу (відсутність легалізації). Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу на наявність рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 9 липня 2019 року по справі №589/2195/19, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року, яке стосується спірних правовідносин та має преюдеційне значення.

Відповідачем до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обгрунтування відзиву зазначає, що в матеріалах справи містяться докази, які свідчать про заявлення позивачем при митному оформленні в Україні значно меншої вартості товару, ніж за документально підтвердженими відомостями про вартісні характеристики товари країни експорту, отриманими від Литовської Республіки.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу ОРЕL, модель АSTRA SPORTS TOURER, рік випуску - 2013, номер кузова НОМЕР_1 (а.с.56).

Вказаний транспортний засіб було придбано позивачем у Литовській Республіці та 16.08.2018 для здійснення митного оформлення як товару «Легковий автомобіль марки ОРЕL, модель АSTRA SPORTS TOURER, тип кузова - універсал, що використовувався з 2013 р., дата першої реєстрації 01.04.2013, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, об`ємом 1686 см. куб. 81 Kw, колір чорний, колісна формула 4x2, країна походження Європейський союз» в режимі "Імпорт" було подано митну електронну митну декларацію типу IM40ДЕ UA209190/2018/024511 разом з товаросупровідними документами, в тому числі: рахунком-фактурою (Раzyma-saskaita) від 15.08.2018 серія ВLА №460346; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 01.04.2013 НОМЕР_6 (а.с.51-52, 99-114, 118-119).

Згідно поданих документів продавцем товару виступала фірма UAB «ЕDGAZAS», PASESUPIO 14, KALVARIJA LT, покупцем - громадянин України ОСОБА_1 . Вартість придбаного транспортного засобу становить 2850 євро, а загальна сума сплачених митних платежів за вказаною митною декларацією становить 48900,76 грн.

Разом з тим, 17.12.2018 до Львівської митниці ДФС надійшов лист Державної фіскальної служби України № 38463/7/99-99-20-02-01-17 від 11.12.2018, яким надано звернення митних органів Литовської Республіки від 22.10.2018 № (20.4/05)3В-8796. (а.с.51, 83)

У даному зверненні митні органи Литовської Республіки (а.с.83) просять митні органи України сприяти при проведенні перевірки по факту незавершених процедур експорту з території Європейського Союзу згідно експортних декларацій, в тому числі № 18LTKC0100EK0D1964 від 15.08.2018, товар - легковий автомобіль марки ОРЕL, модель АSTRA, номер кузова НОМЕР_1 , отримувач товару - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 Україна. Зокрема, митні органи Литовської Республіки просили надати інформацію, яка підтверджує, що автомобіль був ввезений на територію України та зареєстрований у встановленому порядку.

Також, митними органами Литовської Республіки було надано копії довідки-рахунку № BLA460346 та квитанції про прийом грошей №BLС1033767, із яких вбачається, що вартість транспортного засобу при здійсненні продажу на території Європейського Союзу становила 5500 євро. (а.с.53-55, 149-155)

Львівською митницею ДФС було винесено постанову №0659/20900/19 від 19.03.2019, якою громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України (далі - МК України).

ОСОБА_1 оскаржив дану постанову в судовому порядку. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 9 липня 2019 року по справі №589/2195/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року, позов задоволено та скасовано постанову №0659/20900/19 від 19.03.2019. (а.с.22-23, 75-80)

Разом з тим, листом Львівської митниці ДФС від 08.02.2019 №277/7/13-70-20/35 (а.с.49-50) повідомлено Головному управлінню ДФС у Сумській області про зазначені обставини та надано матеріали перевірки для проведення заходів, у порядку, визначеному статтями 345-354 МК України.

У зв`язку з отриманням інформації щодо порушення платником податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, наказом ГУ ДФС у Сумській області від 28.02.2019 №427 призначено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 (а.с.42).

Також ГУ ДФС у Сумській області було складено повідомлення про проведення перевірки №64 від 28.02.2019, в якому зазначено про проведення вказаної перевірки з 08.04.2019 (а.с.41).

Копія наказу про проведення перевірки № 427 та повідомлення про проведення перевірки №64 від 28.02.2019 направлялися позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення 28.02.2019. (а.с.43)

В період з 08.04.2019 по 12.04.2019 ГУ ДФС у Сумській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства державної митної справи під час митного оформлення товару за МД від 16.08.2018 №209190/2018/024511.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 12.04.2019 №411/18-28-13-03/ НОМЕР_3 /83, яким зафіксовано порушення: п.1 ст.377 МК України внаслідок чого донараховано ввізне мито в сумі 8235,13 грн., п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України внаслідок чого донараховано ПДВ в сумі 18117,30 грн. (а.с.34-37).

Акт перевірки був направлений позивачу 12.04.2019 поштою з повідомленням про вручення, але конверт із поштовим відправленням повернувся контролюючому органу 15.05.2019 з підстав "за закінченням терміну зберігання" (а.с.38-40). Оригінали конвертів оглядалися судом першої інстанції у судових засіданнях, що не заперечується сторонами.

На підставі висновків проведеної перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 23.05.2019 №0005911303 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами" в загальному розмірі 10293,91 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 8235,13 грн., за штрафними (фінансовими)санкціями - 2058,78 грн.; (а.с.46-48)

- від 23.05.2019 №0005931303 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів (крім ПДВ від операцій з ввезення лікзасобів, дозв. для вироб.)" в загальному розмірі 22646,63 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 18117,30 грн., за штрафними (фінансовими)санкціями - 4529,33 грн. (а.с.44-45)

Не погодившись із вказаними податковим повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_1 оскаржив їх в адміністративному порядку. Однак, рішенням Державної фіскальної служби України від 29.07.2019 №6267/С/99-99-11-06-03-25 скаргу залишено без задоволення. (а.с.12-21)

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що у результаті аналізу та співставлення копії експортної декларації країни відправника, отриманої від митних органів Литовської Республіки, та митної декларації, з якою зазначений транспортний засіб був оформлений в Україні, контролюючим органом було встановлено, що характеристики транспортного засобу (марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид палива, потужність тощо) номер кузову свідчить про ідентичність експортованого з Литовської Республіки та імпортованого в Україну транспортного засобу, а отже, повну відповідність транспортного засобу, що дає підстави однозначно його ідентифікувати. Так само, при хронологічному порівнянні подій продажу, оформлення експорту в Литовській Республіці та імпорту в Україні встановлено, що ці події відбувалися одночасно.

За висновками суду першої інстанції, надані митними органами Литовської Республіки документи свідчать про заявлення при митному оформленні в Україні значно меншої вартості товару, що зумовлює правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до ч. 2, 4, 5, 9 ст. 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова. Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 352 Митного кодексу України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані, крім іншого, отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 12, 16 ст. 354 Митного кодексу України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу доходів і зборів та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт (довідка) про результати перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу доходів і зборів, які проводили перевірку, та реєструється в органі доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку. Такий акт (довідка) після реєстрації в органі доходів і зборів протягом трьох робочих днів вручається для підписання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі чи надсилається підприємству в порядку, встановленому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов`язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Положення цієї статті поширюються також на громадян, щодо яких проводилася документальна невиїзна перевірка відповідно до статті 351 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не наводиться доводів стосовно незгоди із підставами прийняття Головним управлінням ДФС у Сумській області наказу від 28.02.2019 №427 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 .

Разом з тим, позивачем в адміністративному позові наводилися доводи стосовно протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки відповідач не виконав вимоги Податкового кодексу України в частині направлення та вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, складання акту перевірки місцезнаходження платника податків та направлення та вручення позивачу другого примірника направлення та вручення йому копії для ознайомлення та підпису.

Проте, в апеляційній скарзі позивач не посилається на такі обставини як на підставу для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що свідчить про згоду позивача із встановленими судом першої інстанції обставинами стосовно виконання відповідачем вимог чинного законодавства щодо процедури повідомлення про проведення перевірки та її проведення.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо встановлених відповідачем порушень чинного законодавства позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки від 12.04.2019 №411/18-28-13-03/ НОМЕР_3 /83 зафіксовано порушення позивачем: п.1 ст.377 МК України, внаслідок чого донараховано ввізне мито в сумі 8235,13 грн.; п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано ПДВ в сумі 18117,30 грн. (а.с.34-37).

Зокрема вказано, що платником податків ОСОБА_1 згідно митної декларації від 16.08.2018 №209190/2018/024511 переміщено на митну територію України товар: "Легковий автомобіль марки OPEL, модель ASTRA SPORTS TOURER; модельний рік 2013; номер кузова НОМЕР_1 ; об`єм двигуна: 1686 куб.см., 81Kw; тип двигуна: дизельний; країна походження - Європейський союз. Код товару - 87033290. Валюта та загальна сума за рахунком - 2850 EUR. Заявлена вартість в національній валюті - 88566,56 грн.

При митному оформлені легкового автомобіля були нараховані такі платежі :

- ввізне мито : 88566,56 грн. х 10 % = 8856,66 грн.;

- акциз : 1686 cm3 х 0,327 EUR = 17132,88 грн.;

- ПДВ : (88566,56 грн. + 8856,66 грн. + 17132,88 грн.) х 20% = 22911,22 грн.

Однак, згідно листа Митного департаменту при Міністерстві фінансів Литовської Республіки №(20.4/05)3В-8796 від 22.10.2018 (а.с.83) та копій документів, що надійшли від митних органів Литовської Республіки (Експортна декларація Литви від 15.08.2018 №18LTKC0100EK0D1964, Рахунок від 15.08.2018 BLA №460346, квитанція від 15.08.2018 BLC № 1033767), зазначений транспортний засіб було вивезено ОСОБА_1 з митної території Литовської Республіки за вартістю 5500 EUR, що у перерахунку на гривні на день митного оформлення складало 170917,93 грн.

Враховуючи зазначене, податковим органом було обраховано платежі, які підлягали сплаті позивачем при імпорті цього товару, що становлять:

- ввізне мито : 170917,93 грн. х 10 % = 17091,79 грн.;

- акциз : 1686 см3 х 0,327 EUR = 17132,88 грн.;

- ПДВ : (170917,93 грн.+ 17091,79 грн. + 17132,88 грн.) х 20% = 41028,52 грн.

Відповідно до п.2 ст.293 Митного кодексу України особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Згідно з п. 1 ст. 377 Митного кодексу України товари за товарними позиціями 8701 - 8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України базою оподаткування ПДВ для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Щодо доводів позивача стосовно преюдиційного значення обставин, встановлених рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 9 липня 2019 року по справі №589/2195/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

Необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків було відображено недостовірну або не підтверджену документально інформацію платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відтак, покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності оспорюваного рішення (дій, бездіяльності) не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 вересня 2019 року по справі №808/715/18.

Разом з тим, положеннями ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак, положеннями ч. 5 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Колегія суддів звертає увагу, що в межах справи №589/2195/19 розглядався спір між ОСОБА_1 та Львівською митницею ДФС. ГУ ДФС у Сумській області чи ГУ ДПС у Сумській області не приймали участі у розгляді даної справи.

Крім того, аналіз змісту рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 9 липня 2019 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року по справі №589/2195/19 свідчить, що задовольняючи позов ОСОБА_1 про скасування постанови №0659/20900/19 від 19.03.2019, якою громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, суди виходили з наступного:

- "Крім наданих позивачем копії протоколу про порушення митних правил № 0659/20900/19 від 05.02.2019 та вищевказаної постанови в справі про порушення митних правил від 19.03.2019 будь-які докази відсутні: до суду не було надано, ані лист Державної фіскальної служби України №38463/7/99-99-20-02-01-17 від 11.12.2018 (вх. №4410/8/13-70-20 від 17.12.2018) зі зверненням митних органів Литовської Республіки від 22.10.2018 № (20.4/05)3В-8796, ані додатки до цього листа. Суду не було надано доказів належного сповіщення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, незважаючи на те, що про існування таких доказів було вказано у відзиві на позов. Таким чином, відповідачем не доведена наявність підстав для порушення справи про порушення митних правил, передбачених ст. 491 МК України.";

- "В постанові в справі про порушення митних правил не зазначено, яке саме діяння, передбачене альтернативною диспозицією ст. 485 МК України ставиться в вину ОСОБА_1 , оскільки суть правопорушення, викладеного у постанові, прямо не збігається з юридичною конструкцією об`єктивної сторони, правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.";

- "Будь-які докази щодо фальсифікації поданих до митного оформлення в Україні документів відсутні, як і докази того, що позивач був обізнаний про оформлення експорту в країні-відправлення із зазначенням іншої (вищої) ціни вказаного автомобіля.

Так, підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил стали документи, надані митними органами Литовської Республіки, які містять невідповідності з документами, наданими позивачем для митного оформлення транспортного засобу на території України, щодо вартості транспортного засобу.

Однак, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не перевірив обставин завершення експорту транспортного засобу, не направив запитів компанії, яка фігурує відправником товару у документах, наданих митними органами Литовської Республіки, а тому отримані від митних органів Литовської Республіки документи, на переконання суду апеляційної інстанції, не є достатніми, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у діях позивача умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару.";

- "позивач не був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, доказів того, що відповідач застосовував можливі міри сповістити позивача про розгляд матеріалів справ про порушення митних правил щодо нього, до суду не надано.".

Аналізуючи зазначені висновки судів, зроблені в межах розгляду справи №589/2195/19, колегія суддів доходить висновку, що вищевказаними судовими рішеннями не встановлено обставин стосовно ОСОБА_1 , які беззаперечно свідчать про неправдивість відомостей, зазначених у документах, доданих до листа митних органів Литовської Республіки від 22.10.2018 № (20.4/05)3В-8796 (а.с.51, 83).

При цьому слід враховувати, що під час розгляду справи №480/3081/19 відповідачем надано до суду належним чином завірені документи митного оформлення експорту із Литовської Республіки вищевказаного транспортного засобу, що усуває будь-які розбіжності у встановленні їх змісту (а.с.149-155).

Крім того, саме митні органи Литовської Республіки просили митні органи України сприяти у проведенні перевірки обставин завершення експорту транспортного засобу шляхом надання інформації, яка підтверджує, що автомобіль був ввезений на територію України та зареєстрований у встановленому порядку, а не самостійно проводити таку перевірку та направляти запити компанії-нерезиденту, яка фігурує відправником товару.

Щодо доводів апелянта про непроведення судом першої інстанції перевірки належності саме позивачу підпису у наданих митними органами Литовської Республіки документах, колегія суддів відмічає, що позивачем не надано будь-яких доказів стосовно встановлення судовими рішеннями, що підпис на таких документах вчинено іншою особою. Так само, позивачем не надано доказів наявності кримінальних проваджень стосовно того, що такий підпис вчинено іншою особою.

Колегія суддів наголошує, що перевірка справжності підпису на документах не входить до предмета доказування по адміністративній справі, а є предметом розгляду у кримінальному судочинстві.

Разом з тим, враховуючи надходження листа митних органів Литовської Республіки від 22.10.2018 № (20.4/05)3В-8796 спочатку саме до Державної фіскальної служби України, якою такий лист було в подальшому направлено до Львівської митниці ДФС, у суду відсутні підстави вважати, що до офіційного листа, направленого від державних органів однієї країни до державних органів іншої країни, було внесено завідомо недостовірні відомості та додано до нього недостовірні документи.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що зумовлює, згідно приписів ст. 316 КАС України, залишення вимог апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Зважаючи на результати розгляду апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 по справі № 480/3081/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал

Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик

Повний текст постанови складено 22.05.2020.