ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2020 р. Справа№ 920/1059/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Союз»

на рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2019

та матеріали апеляційної скарги Сумської міської ради

на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02.12.2019

у справі № 920/1059/17 (головуючий суддя - Джепа Ю.А., судді: Резніченко О.Ю., Соп'яненко О.Ю.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Крижановської Наталії Олексіївни

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Союз»;

2. Сумської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів:

Фізична особа-підприємець Комлик Олег Васильович

про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Фізична особа-підприємець Крижановська Наталія Олексіївна (далі - ФОП Крижановська Н.О., позивач) звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Союз» (далі - ТОВ «Мед-Союз», відповідач-1) та Сумської міської ради (далі також - відповідач-2), в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 5 додатку до рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 № 264-МР «Про надання в оренду земельних ділянок» щодо затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ТОВ «Мед-Союз» земельної ділянки по АДРЕСА_1, кадастровий номер: 5910136600:16:004:0034, площею 0,0480 га строком на 5 років;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 5910136600:16:004:0034, площею 0,0480 га від 28.03.2016, укладений між Сумською міською радою в особі міського голови Лисенка О.М. та ТОВ «Мед-Союз» в особі директора Комлика О.В.;

- визнати протиправним та скасувати пункт 9 додатку до рішення Сумської міської ради від 24.02.2016 № 399-МР «Про надання в оренду земельних ділянок» щодо затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ТОВ «Мед-Союз» 81/100 часток від земельної ділянки по вул. Привокзальній, 33/5, кадастровий номер: 5910136600:16:004:0033, площею 0,0719 га строком на 5 років;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: 5910136600:16:004:0033, площею 81/100 частина від 0,0719 га від 02.06.2016, укладений між Сумською міською радою в особі міського голови Лисенка О.М. та ТОВ «Мед-Союз» в особі директора Комлика О.В.

В обґрунтування позовних вимог ФОП Крижановська Н.О. вказувала на те, що внаслідок прийняття Сумською міською радою оскаржуваних рішень було порушено її право на вільне користування належними їй на праві власності приміщеннями, а зміст оспорюваних договорів оренди земельних ділянок суперечить законодавству та інтересам третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.12.2017 у справі № 920/1059/17 задоволено клопотання позивача та призначено у даній справі судову експертизу з питань землеустрою та земельно-технічну експертизу; проведення експертизи доручено Сумському відділенню Харківського науково-дослідного інституту ім. засл. проф. Бокаріуса М.С., провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.06.2018, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.06.2018, поновлено провадження у справі №920/1059/17 та призначено справу до судового розгляду в підготовчому провадженні.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.10.2018 призначено додаткову судову експертизу, направлено матеріали справи №920/1059/17 для її проведення в судово-експертну установу та провадження у справі зупинено.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.02.2019 поновлено провадження у справі №920/1059/17 та призначено справу до судового розгляду в підготовчому провадженні.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.04.2019 залучено до участі у справі № 920/1059/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Фізичну особу-підприємця Комлика Олега Васильовича (далі - ФОП Комлик О.В., третя особа).

Під час розгляду справи судом першої інстанції було прийнято та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням поданої позивачем 06.09.2019 заяви про збільшення позовних вимог, в якій останній також просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 №3133-МР «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ТОВ «Мед-Союз»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3131-МР «Про надання в оренду земельної ділянки гр. Комлику О.В. за адресою: АДРЕСА_2»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 10.10.2018 №3971-МР «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок ТОВ «Мед-Союз».

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.09.2019 у справі №920/1059/17 (з урахуванням ухвали про виправлення описки) задоволено частково заяву ФОП Крижановської Н.О. про забезпечення позову від 03.09.2019 та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки кадастровий номер 5910136600:16:004:0039 площею 0,0463 га та кадастровий номер 5910136600:16:004:0045 площею 0,0736 га.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.10.2019 закрито підготовче провадження у справі № 920/1059/17 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.11.2019 у справі №920/1059/17 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що земельна ділянка кадастровий номер 5910136600:16:004:0034, передана в оренду відповідачеві-1, охоплює частину нежитлової будівлі Г-ІІІ, на якій розташовані сходи та вхідний тамбур до приміщень хімчистки, що належать позивачеві; межі вказаної земельної ділянки розташовані безпосередньо впритул будівлі Г-ІІІ, однак, позивач позбавлений права отримати в користування земельну ділянку для обслуговування нерухомого майна; внаслідок прийняття оскаржуваного рішення відповідачем-2 було протиправно надано перевагу відповідачеві-1 в отриманні земельної ділянки для реконструкції приміщень для ведення бізнесу за рахунок незаконного позбавлення позивача права отримати земельну ділянку під належним йому нерухомим майном, яке використовується для ведення підприємницької діяльності, а також земельної ділянки, необхідної для його обслуговування; частині земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:16:004:0033, переданій відповідачеві-1 згідно оспорюваного рішення, не присвоєно окремий кадастровий номер, її межі на місцевості (в натурі) не встановлювались, а тому така частина земельної ділянки не може виступати об'єктом оренди; необґрунтованим є визначення розміру частки відповідача-1 в праві користування земельною ділянкою, яка згідно оспорюваного рішення була визначена в розмірі 81/100 часток; розмір виділеної відповідачеві-1 частки земельної ділянки (81/100) не є пропорційним і перевищує розмір його частки в будівлі Г-ІІІ, яка розташована на даній земельній ділянці (69/100 часток), тим самим порушено право позивача на отримання земельної ділянки для обслуговування належних йому приміщень в будівлі Г-ІІІ; відповідач-1 на даній земельній ділянці здійснює будівництво прибудови (ліфтового холу) до першого поверху будівлі Г-ІІІ, що примикає до належних позивачеві приміщень.

У зв'язку з наведеними обставинами суд дійшов висновку, що оспорювані рішення відповідача-2 підлягають визнанню незаконними та скасуванню в судовому порядку як такі, що суперечать Конституції України, законодавству України та порушують права позивача; з огляду на визнання протиправними та скасування рішень Сумської міської ради про затвердження проектів землеустрою, передачу в оренду відповідачеві-1 земельних ділянок, оспорювані договори оренди земельних ділянок підлягають визнанню недійсними, як такі, що були укладені за відсутності правових підстав, а їх зміст суперечить законодавству та інтересам третіх осіб.

При цьому, при ухваленні оскаржуваного рішення судом були враховані висновки судового експерта, надані за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи з питань землеустрою та за результатами проведення додаткової судової експертизи з питань землеустрою, а також ті обставини, що позивач неодноразово звертався до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, міського голови м. Суми із зверненнями про порушення вимог законодавства при виділенні та наданні в оренду відповідачеві-1 спірних земельних ділянок; оскільки Сумською міською радою заходів по усуненню виявлених порушень, розірвання незаконних договорів оренди землі в добровільному порядку не вжито, позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом для захисту своїх законних прав та інтересів.

Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 02.12.2019 у справі № 920/1059/17 стягнуто з ТОВ «Мед-Союз» та з Сумської міської ради на користь ФОП Крижановської Н.О. по 10 000,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

Ухвалюючи вказане додаткове рішення, суд виходив з того, що у зв'язку із задоволенням позову ФОП Крижановської Н.О. у повному обсязі, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судові витрати позивача на професійну правничу допомогу, розмір яких підтверджений належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, є співмірними із складністю справи та наданими адвокатом послугами, покладаються на відповідачів порівну.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Мед-Союз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та за невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошував на тому, що справу було розглянуто неповноважним складом суду, у зв'язку з неправомірним прийняттям до розгляду заяви про зміну (збільшення) предмету позову від 26.08.2018 (а.с. 126-127, т. 2) та заяви про збільшення позовних вимог від 06.09.2019 (а.с. 166-167, т. 4), які по суті є новими окремими позовами, що підлягали обов'язковій реєстрації в Єдиній інформаційно-телекомунікаційній системі для визначення складу суду; звернувшись до суду 08.11.2017, позивач заявив 4 позовні вимоги, які ґрунтувалися на обставинах, що мали місце до подання первинного позову; у заявах про збільшення позовних вимог заявлені нові матеріально-правові вимоги про скасування трьох нових рішень Сумської міської ради, обґрунтовані новими обставинами, які відбулися після подання первинного позову, зокрема, їх протиправністю як похідних від оскаржених у раніше поданому позові рішень, а також їх протиправними наслідками для позивача; заявами про зміну (збільшення) предмету позову одночасно були змінені і предмет позову, і його підстави (наведені додаткові), що є порушенням п. 1 ч. 2 і ч. 3 ст. 46 ГПК України.

Також, за твердженням скаржника, судом неправильно застосовані положення ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України); позивач ніколи не звертався до Сумської міської ради у передбачений законом спосіб із заявою про передачу йому в оренду земельної ділянки; судом необґрунтовано відхилені доводи відповідачів про те, що передбачений ст. 123 ЗК України порядок не був порушений відповідачами; замість зазначеної прямої норми, суд послався на загальні норми (ст.13 Конституції України, ч. 1 ст. 47 ГК України, ст. 5 ЗК України); право первинного формування земельної ділянки не є абсолютним та спливає з моменту формування такої земельної ділянки, а в подальшому надання в оренду вже сформованої земельної ділянки, або її частини відбувається за заявою без розроблення документів землеустрою; на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:16:004:0034 приміщення позивача відсутні; після первинного формування земельної ділянки, на якій розташовані приміщення ТОВ «Мед-Союз», Комлика О.В. та ФОП Крижановської Н.О. за проектом, виготовленим ТОВ «Мед-Союз» із присвоєнням кадастрового номера 5910136600:16:004:0033, громадянин Комлик О.В. та ФОП Крижановська Н.О. мали і мають право на підставі ст. 120 ЗК України та в порядку ст. 123 ЗК України отримати в оренду відповідні «ідеальні частки» даної ділянки.

Крім того, апелянт наголошував на необґрунтованості висновків суду про порушення прав позивача діями або рішеннями відповідачів; матеріали справи не містять доказів звернення позивача з заявами про надання йому в оренду земельної ділянки для обслуговування належної йому частини приміщення; з січня та лютого 2016 року, коли земельні ділянки з кадастровими номерами 5910136600:16:004:0033 і 5910136600:16:004:0034 були сформовані, Комлик О.В. скористався та реалізував своє право на користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5910136600:16:004:0033, площею 9/100 частин від 0,0719 га (а.с. 174, т. 2), шляхом укладення з відповідачем-2 договору оренди земельної ділянки від 20.03.2018, а ФОП Крижановська Н.О. має до теперішнього часу право набути в оренду частку земельної ділянки 5910136600:16:004:0033 (під спільним приміщенням) без складання документів із землеустрою.

Також скаржник в апеляційній скарзі просить скасувати заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.09.2019 в даній справі.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Сумська міська рада також звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та постановити нове, яким частково задовольнити клопотання позивача, стягнувши з ТОВ «Мед-Союз» та Сумської міської ради на користь ФОП Крижановської Н.О. витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката по 1 000,00 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що додаткове рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права та за невідповідності висновків суду обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошував на тому, що суд не звернув уваги на ту обставину, що у заяві про збільшення предмета позову від 26.06.2018 позивачем заявлено орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу лише у сумі 10 000,00 грн; всупереч вимогам ст. ст. 3, 124 ГПК України, без обґрунтування збільшення попередньо заявленого орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу, судом стягнуто з відповідачів вдвічі більшу суму витрат у розмірі 20 000,00 грн, що є порушенням ст. 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення; наведені представником позивача витрати часу на представництво у даній справі не відповідають дійсним обставинам справи і не підтверджені належними та допустимими доказами; опис наданих послуг представником позивача містить послуги, які не входять до переліку послуг, визначених п. 1.1 договору від 06.11.2017; кількість витраченого адвокатом часу на ознайомлення з матеріалами справи в Господарському суді Сумської області та вивчення висновків судових експертиз не обґрунтовано жодними доказами; кількість витраченого адвокатом часу на участь у судових засіданнях не відповідає протоколу судового засідання; складені представником позивача процесуальні документи не потребували великих затрат часу та наявності поглиблених знань у сфері права; представництво інтересів позивача у справі здійснювалось також іншим адвокатом, яким подано позовну заяву; додаткове рішення ухвалено за відсутності представника відповідача-2, неповідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, що є обов'язковою підставою для скасування додаткового рішення згідно зі ст.277 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сумської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02.12.2019 у справі №920/1059/17, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.03.2020, встановлено ФОП Крижановській Н.О., ТОВ «Мед-Союз», ФОП Комлик О.В. строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі та залишити оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги Сумської міської ради, позивач вказував на те, що відповідач-2 безпідставно просить змінити рішення суду не лише в частині стягнутої з нього суми, а й в частині суми витрат на правову допомогу, що стягнуті з відповідача-1, який дане додаткове рішення суду не оскаржував; витрачений адвокатом позивача час на надання правової допомоги, складність доручення, значення справи для позивача не відповідають сумі в 2000,00 грн; розгляд справи тривав значний час, близько двох років, на протязі яких у зв'язку із діями відповідачів позивачеві декілька разів доводилось збільшувати позовні вимоги, надавати додаткові докази; двічі проводились судові експертизи; проведено значну кількість судових засідань, в яких брав участь адвокат; справа має істотне значення для позивача, оскільки задоволення позовних вимог впливало на можливість реалізації позивачем свого права як власника нерухомого майна та землекористувача, можливість продовження підприємницької діяльності, в здійсненні якої, у зв'язку із оспорюваними рішеннями та договорами оренди, чинились перешкоди; сума понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу правомірно визнана судом першої інстанції розумною та обґрунтованою; під час розгляду питання щодо стягнення судом витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачі не реалізували своїх процесуальних прав на заявлення відповідних клопотань про зменшення таких витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Мед-Союз» на рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2019 у справі №920/1059/17, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.03.2020, встановлено ФОП Крижановській Н.О., Сумській міській раді, ФОП Комлик О.В. строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги ТОВ «Мед-Союз», позивач наголошував на тому, що в заявах позивача від 26.06.2018 та від 06.09.2018 було збільшено предмет позову (заявлено нові вимоги), проте підстави позову (обставини, якими ці вимоги обґрунтовувались) фактично залишились незмінними, а тому посилання апелянта на розгляд справи в частині збільшеного предмету позову неповноважним складом суду є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи; предметом спору в даній справі були не рішення Сумської міської ради про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, а законність наступних рішень Сумської міської ради із затвердження такої проектної документації щодо відведення земельних ділянок, у зв'язку з чим законність надання апелянту дозволу на розробку проекту землеустрою, на якій він наполягає в апеляційній скарзі, не є предметом розгляду даної справи та судом першої інстанції не оцінювалось; ТОВ «Мед-Союз» не мало права розробляти, а Сумська міська рада - затверджувати проекти землеустрою щодо земельних ділянок під розміщеними приміщеннями позивача по вул. Привокзальній, 33/6; затверджуючи проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок, на яких, в тому числі, розміщені приміщення позивача, Сумська міська рада вийшла за межі своїх попередніх рішень про надання дозволу на розробку проектів землеустрою під приміщеннями ТОВ «Мед-Союз»; висновки експерта за наслідками проведення судових експертиз щодо невідповідності затвердженої проектної документації вимогам закону жодними належними та допустимими доказами не спростовані, а відтак, правомірно враховані судом першої інстанції.

Також позивач вказує на правильність застосування судом норм матеріального права, зокрема, приписів ст. ст. 120, 123 ЗК України, тобто спеціального законодавства, що регулює земельні відносини; доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права (щодо прийняття судом заяв про збільшення позовних вимог) не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду по суті та правильності застосування судом норм матеріального права при задоволенні даних позовних вимог.

Крім того, позивач заперечує доводи апелянта про відсутність порушених прав ФОП Крижановської Н.О. як станом на час звернення із позовом до суду, так і станом на час прийняття судом першої інстанції рішення, оскільки конфігурація земельних ділянок після їх остаточного формування визначена таким чином, що межа земельної ділянки, переданої в одноосібну оренду ТОВ «Мед-Союз» проходить по зовнішній стіні будівлі, з боку приміщень та вхідного тамбуру приміщень позивача; внаслідок такого формування меж земельних ділянок єдиний прохід та проїзд до входу в приміщення позивача переданий в складі орендованої земельної ділянки ТОВ «Мед-Союз», що порушує права позивача на вільне володіння, користування нерухомим майном та здійснення підприємницької діяльності; приєднання частини земельної ділянки під вхідним тамбуром до приміщень позивача до основної земельної ділянки під будівлею не змінила тієї ситуації, що ТОВ «Мед-Союз» користується несформованою (без визначення меж) часткою від цієї земельної ділянки, здійснюючи будівництво в межах усієї площі земельної ділянки на власний розсуд без погодження з позивачем.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача-1 позивач також зазначив попередній орієнтовний розмір судових витрат, які позивач планує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, що становить 24 000,00 грн, які, у разі відмови в задоволенні апеляційних скарг, просив стягнути з відповідачів.

21.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Сумської міської ради надійшли пояснення, в яких відповідач-2 погодився з позицією, викладеною ТОВ «Мед-Союз» в апеляційній скарзі, та просив задовольнити вказану апеляційну скаргу, рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2019 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

18.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про участь в судових засіданнях 04.03.2020 в даній справі в режимі відеоконференції.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 задоволено клопотання Сумської міської ради про участь у судових засіданнях 04.03.2020 в режимі відеоконференції.

03.03.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Сумської міської ради надійшло клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правову допомогу, в якій відповідач-2, посилаючись на те, що стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі становитиме для нього надмірний тягар, просив зменшити розмір таких витрат у разі залишення без змін рішення суду першої інстанції або його зміни шляхом часткового задоволення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 об'єднано у спільне апеляційне провадження апеляційну скаргу ТОВ «Мед-Союз» на рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2019 та апеляційну скаргу Сумської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02.12.2019, у розгляді справи №920/1059/17 оголошено перерву до 08.04.2020.

18.03.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Мед-Союз» надійшли пояснення щодо проведення двох експертиз у справі по неактуальних документах, в яких відповідач-1 наголошував на незгоді із покладенням судом в основу оскаржуваного рішення двох висновків земельно-технічних експертиз (первинної і додаткової), якими встановлено формальні недоліки двох Проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (первинного формування), які не пов'язані із неможливістю позивача реалізувати свої права. Також відповідач-1 вказував на те, що причиною призначення додаткової експертизи було те, що для проведення первинної експертизи Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі надало неактуальний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Мед-Союз» на площу 0,0687 га, який був виготовлений, проте не був реалізований; поставлені для вирішення експертом питання були правовими; суд залишив поза увагою, що обидві експертизи проведені лише по первинних Проектах землеустрою, по яких земельні ділянки були лише сформовані, і які на дату проведення експертиз і на дату ухвалення оскаржуваного рішення не відображали актуальних відомостей щодо меж зареєстрованих земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

Крім того, у вказаних поясненнях відповідач-1 просив прийняти та долучити до матеріалів справи копії технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебуває в користуванні ТОВ «Мед-Союз» для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, а також технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок, що перебувають в користуванні ТОВ «Мед-Союз» для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_2

25.03.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ФОП Крижановської Н.О. надійшли заперечення проти прийняття письмових пояснень відповідача-1 та поданих ним нових доказів, в якому позивач вказував на порушення порядку подання письмових пояснень та нових доказів до суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що такі пояснення за своєю суттю є доповненням до апеляційної скарги, яке подається в порядку і строки, визначені ст. 266 ГПК України (в строк для подання апеляційної скарги), однак відповідачем-1 такий порядок не дотримано; подані відповідачем-1 докази були наявні у нього як на час розгляду справи судом першої інстанції, так і на час подання апеляційної скарги, поважних причин їх неподання у встановлені процесуальні строки відповідач-1 не наводить; додані до письмових пояснень докази не підтверджують незаконності рішення суду першої інстанції та наявності підстав для його скасування; судом першої інстанції було правильно оцінено висновки первісної та додаткової експертиз як докази саме тих обставин, що були предметом їх дослідження.

26.03.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 в задоволенні клопотання ФОП Крижановської Н.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 зі змінами від 16.03.2020 №215 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211. Зокрема, карантин продовжено до 24.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 повідомлено учасників провадження, що розгляд справи №920/1059/17 08.04.2020 не відбудеться, наступне судове засідання призначено на 20.05.2020.

07.05.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 задоволено клопотання ФОП Крижановської Н.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №920/1059/17 призначено на 20.05.2020.

У судове засідання 20.05.2020 третя особа повторно не з'явилась, явку свого уповноваженого представника не забезпечила, про день, місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи, явка якої у судове засідання обов'язковою не визнавалась, враховуючи неподання нею клопотань про відкладення розгляду справи, а також те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування її пояснень, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі її представника.

У судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги та апеляційної скарги відповідача-2, просив їх задовольнити, оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача-2 також підтримав доводи та вимоги поданих ним та відповідачем-1 апеляційних скарг, просив їх задовольнити з викладених у них підстав.

Представник позивача вимоги апеляційних скарг не визнав, доводи, на яких вони ґрунтується вважає безпідставними, а оскаржувані судові рішення законними, у зв'язку з чим просив залишити їх без змін, а скарги відповідачів - без задоволення.

20.05.2020 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 06.10.2011 між ФОП Крижановська Н.О. (у тексті договору - покупець) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (у тексті договору - продавець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві нерухоме майно, а саме: 8/100 часток від 26/100 часток нежитлових приміщень, площею 173,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (далі - об'єкт приватизації), яке є державною власністю, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та здійснити реєстрацію об'єкт приватизації у бюро технічної інвентаризації (а.с. 15-16, т. 1).

23.07.2014 між ТОВ «Мед-Союз», ОСОБА_1, Крижановською Наталією Олексіївною, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про виділ у натурі часток із нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бирченком Ю.В. (далі - договір про виділ, а.с. 17-19, т. 1).

Згідно з п. 1 договору про виділ сторони погодили виділити у натурі частки з нерухомого майна, яке є об'єктом спільної часткової власності та складається із двоповерхової нежитлової будівлі літ. А-ІІ, загальною площею 942,6 кв.м., нежитлової будівлі літ. Б-ІІ, загальною площею 486,1 кв.м., нежитлової будівлі літ. Г-ІІІ, загальною площею 801,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, на земельній ділянці Сумської міської ради.

Пунктом 4 договору про виділ позивачеві виділена в натурі частина нежитлової будівлі (літ. Г-ІІІ), до складу якої входять приміщення на першому поверсі загальною площею 173,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4; відповідачеві-1 виділена в натурі частина нежитлової будівлі літ. Г-ІІІ загальною площею 553,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

За змістом п. 5 договору про виділ, невиділена частина в нежитловій будівлі Г-ІІІ складає 73,1 кв.м. та належить на праві власності ОСОБА_2.

На підставі договору про виділ позивачем отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення, хімчистка) від 10.10.2014 та зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 20-21, т. 1).

Як зазначає позивач, у даних нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_4 ним здійснюється господарська діяльність із надання послуг хімчистки (комерційна назва - хімчистка «Мілан»).

Згідно з п. 5 додатку до рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 за № 264-МР «Про надання в оренду земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо виділення земельної ділянки та надано в оренду ТОВ «Мед-Союз» земельну ділянку під розміщеними адміністративними приміщеннями по АДРЕСА_1, кадастровий номер: 5910136600:16:004:0034 площею 0,0480 га строком на 5 років (а.с. 35-36, т. 1).

На підставі вказаного рішення, 28.03.2016 між Сумською міською радою від імені територіальної громади міста Суми (у тексті договору - орендодавець) та ТОВ «Мед-Союз» (у тексті договору - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 37-40, т. 1), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0480 га, кадастровий номер - 5910136600:16:004:0034, на якій знаходяться нежитлові будівлі.

Рішенням Сумської міської ради від 24.02.2016 № 399-МР «Про надання в оренду земельних ділянок» (пункт 9 додатку) затверджено проект землеустрою та надано в оренду ТОВ «Мед-Союз» земельну ділянку під розміщеними адміністративними приміщеннями по АДРЕСА_2, кадастровий номер: 5910136600:16:004:0033 в розмірі 81/100 від 0,0719 га строком на п'ять років (а.с. 53-54, т. 1).

На підставі вказаного рішення, 02.06.2016 між Сумською міською радою від імені територіальної громади міста Суми (у тексті договору - орендодавець) та ТОВ «Мед-Союз» (у тексті договору - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 55-58, т. 1), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 81/100 частина від 0,0719 га, що становить 582 кв.м, кадастровий номер - 5910136600:16:004:0033, на якій знаходиться житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями.

Посилаючись на протиправну передачу Сумською міською радою в оренду ТОВ «Мед-Союз» двох земельних ділянок, що межують між собою, і на обох з яких розміщений один і той же об'єкт нерухомого майна, що належить позивачеві, останній звернувся до суду з даним позовом, вказуючи на те, що вищезазначені рішення Сумської міської ради є протиправними та такими, що порушують права позивача, а зміст укладених на їх підставі договорів оренди суперечить законодавству та інтересам третіх осіб.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що до закінчення підготовчого засідання та початку розгляду справи по суті позивачем були подані заява про зміну (збільшення) предмету позову від 26.08.2018 (а.с. 126-127, т. 2) та заява про збільшення позовних вимог від 06.09.2019 (а.с. 166-167, т. 4), які були прийняті місцевим господарським судом до розгляду і з урахуванням яких суд прийняв рішення у справі.

В апеляційній скарзі ТОВ «Мед-Союз» та у письмових поясненнях Сумської міської ради відповідачі наголошують на тому, що при прийнятті до розгляду вказаних заяв позивача місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, оскільки згідно вказаних заяв позивачем було одночасно змінено предмет і підстави позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з даними доводами відповідачів, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому, колегія суддів зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Як вбачається зі змісту позовних вимог у первісній редакції, позивач просив суд прийняти рішення, яким:

- визнати протиправним та скасувати пункт 5 додатку до рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 № 264-МР «Про надання в оренду земельних ділянок» щодо затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ТОВ «Мед-Союз» земельної ділянки по АДРЕСА_1, кадастровий номер: 5910136600:16:004:0034, площею 0,0480 га строком на 5 років;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 5910136600:16:004:0034, площею 0,0480 га від 28.03.2016, укладений між Сумською міською радою в особі міського голови Лисенка О.М. та ТОВ «Мед-Союз» в особі директора Комлика О.В.;

- визнати протиправним та скасувати пункт 9 додатку до рішення Сумської міської ради від 24.02.2016 № 399-МР «Про надання в оренду земельних ділянок» щодо затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ТОВ «Мед-Союз» 81/100 часток від земельної ділянки по вул. Привокзальній, 33/5, кадастровий номер: 5910136600:16:004:0033, площею 0,0719 га строком на 5 років;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: 5910136600:16:004:0033, площею 81/100 частина від 0,0719 га від 02.06.2016, укладений між Сумською міською радою в особі міського голови Лисенка О.М. та ТОВ «Мед-Союз» в особі директора Комлика О.В.

При цьому, позивач як на підставу заявлених позовних вимог посилався на те, що внаслідок прийняття Сумською міською радою оскаржуваних рішень було порушено права позивача, як власника об'єкта нерухомого майна, частини нежитлової будівлі (літ. Г-ІІІ), до складу якої входять приміщення на першому поверсі загальною площею 173,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4, а зміст оспорюваних договорів оренди земельних ділянок суперечить законодавству та інтересам третіх осіб.

У заяві про зміну (збільшення) предмету позову від 26.08.2018 позивач також заявив вимоги про:

- визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 №3133-МР «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ТОВ «Мед-Союз»;

- визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 №3131-МР «Про надання в оренду земельної ділянки гр. Комлику О.В. за адресою: АДРЕСА_2».

Як на підставу вказаних позовних вимог, позивач посилався на незаконність формування та передачі в оренду земельних ділянок під будівлею, в якій знаходиться об'єкт нерухомого майна позивача, без його участі та погодження (щодо площі, меж тощо), тобто ті ж самі обставини, що були і при пред'явленні первісного позову.

Водночас, щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 №3133-МР також обставинами, що стали підставою для її заявлення, була незаконність попередніх рішень щодо первісного формування земельних ділянок (тобто первісні підстави позову). Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 №3131-МР також обставинами, на яких вона ґрунтувалась, аналогічно і первісним позовним вимогам, зазначено протиправну передачу в оренду несформованої частки (без визначення площі, меж) від земельної ділянки, тобто вказаним рішенням порушуються ті ж самі права позивача як власника об'єкта нерухомості та суб'єкта господарювання.

У заяві про збільшення позовних вимог від 06.09.2019 позивач також просив суд прийняти рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 10.10.2018 №3971-МР «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок ТОВ «Мед-Союз».

Як на підставу заявленої позовної вимоги у вказаній заяві позивач посилався на незаконність формування земельних ділянок під будівлею, в якій знаходяться об'єкт нерухомого майна позивача, без її участі та погодження (щодо площі, меж тощо), та незаконність попередніх рішень щодо первісного формування земельних ділянок (первісні підстави позову). Крім того, аналогічно первісному позову, позивачем було зазначено про порушення оскаржуваним рішенням його прав як власника об'єкта нерухомості та суб'єкта господарювання.

Отже, в заявах позивача від 26.06.2018 та від 06.09.2018 було змінено предмет позову (заявлено три нові вимоги), проте фактичні обставини, що стали підставою для заявлених нових вимог співпадали з підставами первісного позову та водночас, позивачем було доповнено підстави позову новими підставами, зокрема, обставинами, які відбулися після подання первинного позову.

Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову, зокрема, доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 916/1657/18.

Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів, подані позивачем заяви про зміну (збільшення) предмету позову від 26.08.2018 та про збільшення позовних вимог від 06.09.2019 не можуть вважатися заявою про одночасну зміну предмета та підстав позову, а тому правомірно прийняті до розгляду місцевим господарським судом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 06.09.2019 у повному обсязі, а доводи апелянтів вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цією ж статтею визначено і орієнтовний перелік способів захисту, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального характеру) державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції.

Отже, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими Законами до їх відання.

Статтею 11 вказаного Закону визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх комітети, відділи, управління та інші виконавчі органи, які відповідно до статті 5 цього Закону входять в систему органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За приписами статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Підставами для визнання акта незаконним (недійсним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Сумської міської ради від 08.07.2015 № 4588-МР (пункти 7, 8 додатку до рішення) надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування ТОВ «Мед-Союз» земельної ділянки під розміщеними адміністративними приміщеннями по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,0600 га (а.с. 5-6, т. 2), а також дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування ТОВ «Мед-Союз» земельної ділянки під розміщеними адміністративними приміщеннями по АДРЕСА_2, орієнтовною площею 0,0550 га (а.с. 227, т. 2).

На підставі вказаного рішення інженером-землевпорядником Мірошніченко Олегом Вікторовичем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 59101366,00:16:004:0034 в оренду під розміщеними адміністративними приміщеннями ТОВ «Мед-Союз» за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 1-17, т. 2), а також проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:16:004:0033 в оренду під розміщеними адміністративними приміщеннями ТОВ «Мед-Союз» (частка 81/100) за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 224-241, т. 2).

Зазначені проекти землеустрою були затверджені оспорюваними рішеннями Сумської міської ради від 27.01.2016 № 264-МР (пункт 5 додатку до рішення) та від 24.02.2016 № 399-МР (пункт 9 додатку до рішення) відповідно.

Надаючи оцінку доводам позивача про невідповідність вказаних проектів землеустрою вимогам законодавства, на переконання колегії суддів, місцевим господарським судом правомірно враховані висновки судових експертів, викладені за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи з питань землеустрою та за результатами проведення додаткової судової експертизи з питань землеустрою.

Так, за результатами проведення вищевказаних судових експертиз, доручених Сумському відділенню Харківського науково-дослідного інституту ім. засл. проф. Бокаріуса М.С., експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України) було складено відповідні висновки №2235/904/905 від 21.05.2018 та № 1924 від 11.02.2019.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Дослідивши та оцінивши зазначені висновки судової експертизи за правилами ст. 86 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що такі не викликають сумнівів у їх правильності, не містять розбіжностей та відповідають вимогам чинного законодавства, у тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності та обґрунтованості, а тому є належними та допустимими доказами відповідно до ст. 76 ГПК України.

При цьому, поставлені судом на вирішення вказаних експертиз питання є такими, що потребують спеціальних знань та відповідають орієнтовному переліку питань, що підлягають вирішенню при виконанні земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, передбаченим Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N53/5.

Як вбачається з висновку судової земельно-технічної експертизи з питань землеустрою № 2235/904/905 від 21.05.2018, судовим експертом встановлено, що копія «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під розміщеними адміністративно-виробничими приміщеннями ТОВ «Мед-Союз» за адресою: АДРЕСА_1» не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій» за складом в частині відсутності: 1) матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; 2) копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці: на частину нежитлових приміщень площею 4,5 кв.м, першого поверху нежитлової будівлі (літ. Г-ІІІ), за адресою: АДРЕСА_4, власником яких є Крижановська Н.О.; 3) акту приймання-передачі межових знаків на зберігання; 4) акту перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності. Не відповідає вимогам статей 26, 50 Закону України «Про землеустрій» за складом в частині відсутності даних про кваліфікаційний сертифікат Мірошніченка О.В. Не відповідає вимогам статті 120 Земельного Кодексу України та статті 50 Закону України «Про землеустрій» за змістом та за оформленням в частині відсутності даних про сторонніх землекористувачів (Крижановської Н.О.) на земельній ділянці, що відводиться та відведена у користування та статті 50 Закону України «Про землеустрій» в частині відсутності даних про землекористувача Крижановської Н.О., як суміжного землекористувача. Не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій» за оформленням в частині відсутності геодезичних даних виносу меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) на «Кресленні перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість)».

Також судовим експертом встановлено, що копія «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під розміщеними адміністративно-виробничими приміщеннями ТОВ «Мед-Союз» (частка 81/100) за адресою: АДРЕСА_2» не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій» за складом в частині відсутності:1) матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; 2) копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці: на частину нежитлових приміщень площею 168,8 кв.м, першого поверху нежитлової будівлі (літ. Г-ІІІ), за адресою: АДРЕСА_4, власником яких є Крижановська Н.О.; 3) акту приймання-передачі межових знаків на зберігання; 4) акту перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності. Не відповідає вимогам статей 26, 50 Закону України «Про землеустрій» за складом в частині відсутності даних про кваліфікаційний сертифікат Мірошніченка О.В. Не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій» за змістом в частині відсутності даних за рахунок яких земель відведено земельну ділянку площею 0,0137 га (0,0687 - 0,0550). Не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій» за змістом та за оформленням в частині відсутності даних про сторонніх землекористувачів (Крижановської Н.О.) на земельній ділянці, що відводиться та відведена у користування та в частині відсутності даних про землекористувача Крижановської Н.О., як суміжного землекористувача. Не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій» за оформленням в частині відсутності геодезичних даних виносу меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) на «Кресленні перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість)».

При цьому, як зазначає судовий експерт, ним встановлено, що площа земельної ділянки, яка затверджена відповідно до проекту землеустрою та надана в оренду, складає 0,0719 га, що не відповідає даним площі земельної ділянки за «Проектом землеустрою 0033» - 0,0687 га. Інші проекти землеустрою, з відведенням земельної ділянки площею 0,0719 га ТОВ «Мед-Союз» за адресою: АДРЕСА_2, на дослідження судовому експерту не надано.

Відповідно до висновку за результатами проведення додаткової судової експертизи з питань землеустрою № 1924 від 11.02.2019, судовим експертом встановлено, що «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під розміщеними ТОВ «Мед-Союз» (частка 81/100) за адресою: АДРЕСА_2, 0,0719 га - 59101366:16:004:0033» не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій» за складом в частині відсутності: 1) матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; 2) копії правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці: на частину нежитлових приміщень площею 168,8 кв.м, першого поверху нежитлової будівлі (літ. Г-ІІІ), за адресою: АДРЕСА_4, власником яких є Крижановська Н.О. (договір купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу від 06.10.2011, зареєстрований в реєстрі за № 8295, договір про виділ у натурі часток із нерухомого майна» від 23.07.2014, зареєстрований в реєстрі за № 2030, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно інд. № 27921917 від 10.10.2014); 3) акту приймання-передачі межових знаків на зберігання; 4) акту перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності. Не відповідає вимогам статей 26, 50 Закону України «Про землеустрій» за складом в частині відсутності даних про кваліфікаційний сертифікат Мірошніченка О.В. Не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій» за змістом в частині відсутності даних за рахунок яких земель відведено земельну ділянку площею 0,0137 га (0,0687-0,0550). Не відповідає вимогам пункту 75 «Порядку ведення Державного земельного кадастру» за змістом в частині відсутності позначки Державного кадастрового реєстратора на кадастровому плані про проведення перевірки електронного документа. Не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій» за змістом та за оформленням в частині відсутності даних про сторонніх землекористувачів (Крижановської Н.О.) на земельній ділянці, що відводиться та відведена у користування та в частині відсутності даних про землекористувача Крижановської Н.О., як суміжного землекористувача. Не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій» за оформленням в частині відсутності геодезичних даних виносу меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) на «Кресленні перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість)».

Твердження відповідача-1 щодо необґрунтованості вищезазначених висновків судових експертиз у даній справі правомірно відхилені судом першої інстанції як необґрунтовані та безпідставні, оскільки ним не спростовано належними та допустимими доказами вищевикладені висновки судового експерта за результатами експертних досліджень.

При цьому, доводи ТОВ «Мед-Союз», викладені у наданих суду апеляційної інстанції поясненнях щодо проведення двох експертиз у справі по неактуальних документах, в яких відповідач-1 наголошував на незгоді із покладенням судом в основу оскаржуваного рішення двох висновків земельно-технічних експертиз (первинної і додаткової), колегія суддів не бере до уваги з огляду на те, що такі письмові пояснення містять додаткові мотиви для скасування рішення суду першої інстанції, не зазначені в апеляційній скарзі, а відтак, за своїм змістом є доповненням до апеляційної скарги, яке подається в порядку і строки, визначені ст. 266 ГПК України (в строк для подання апеляційної скарги). Однак, такі строки та порядок апелянтом не було дотримано.

Крім того, колегія суддів відхиляє викладене у вказаних поясненнях клопотання відповідача-1 про прийняття та долучення до матеріалів справи копій технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебуває в користуванні ТОВ «Мед-Союз» для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, а також технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок, що перебуває в користуванні ТОВ «Мед-Союз» для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в АДРЕСА_2, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

У зв'язку з викладеним, враховуючи, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття вищевказаної копії технічної документації із землеустрою, як додаткового доказу у справі, з огляду на недоведеність відповідачем-1 поважності причин її неподання до суду першої інстанції.

Таким чином, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, у тому числі, висновків судового експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи з питань землеустрою та за результатами проведення додаткової судової експертизи з питань землеустрою, місцевим господарським судом правомірно встановлено наступні обставини.

Згідно графічних додатків до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 59101366,00:16:004:0034 в оренду під розміщеними адміністративними приміщеннями ТОВ «Мед-Союз» за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 1-17, т. 2), межі даної земельної ділянки безпосередньо примикають до земельної ділянки кадастровий номер: 5910136600:16:004:0033, на якій розташована нежитлова будівля Г-ІІІ.

Зазначений проект землеустрою затверджений оспорюваним рішенням Сумської міської ради від 27.01.2016 № 264-МР (пункт 5 додатку до рішення), і на підставі даного проекту земельна ділянка тим же рішенням була передана в оренду ТОВ «Мед-Союз».

Водночас, земельна ділянка кадастровий номер 5910136600:16:004:0034, передана в оренду відповідачеві-1, охоплює частину нежитлової будівлі Г-ІІІ, на якій розташовані сходи та вхідний тамбур до приміщень хімчистки, що належать позивачеві. Наявність даного вхідного тамбуру (внутрішньою площею 4,5 кв.м., площею по зовнішнім стінам - 6,4 кв.м.) передбачена технічним паспортом на громадські приміщення «Хімчистка» від 19.03.2010, а також в договорі про виділ (приміщення № 1 площею 4,5 кв.м.).

Враховуючи ту обставину, що межі земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:16:004:0034 розташовані безпосередньо впритул будівлі Г-ІІІ, за твердженням позивача, останній позбавлений права отримати в користування земельну ділянку для обслуговування нерухомого майна.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГК України держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Стаття 5 ЗК України визначає в якості основоположних принципів земельного законодавства забезпечення гарантій прав на землю.

В силу пункту «е» статті 141 ЗК України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є окремою підставою для припинення права землекористування.

Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Сумської міської ради від 27.01.2016 № 264-МР затверджено проект землеустрою, який не відповідає законодавству.

З урахуванням вищевикладеного, місцевий господарський суд правомірно погодився з доводами позивача про те, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 № 264-МР відповідачем-2 було протиправно надано перевагу відповідачеві-1 в отриманні земельної ділянки для реконструкції приміщень для ведення бізнесу за рахунок незаконного позбавлення позивача права отримати земельну ділянку під належним їй нерухомим майном, яке використовується для ведення підприємницької діяльності, а також земельної ділянки, необхідної для його обслуговування.

Крім того, судом першої інстанції правомірно враховані доводи позивача про те, що відповідач-1 зловживає своїми правами землекористувача, чинить перешкоди позивачеві у здійсненні його підприємницької діяльності шляхом обмеження доступу до входу у приміщення позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюване рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 № 264-МР в частині, що стосується передачі земельної ділянки ТОВ «Мед-Союз» (пункт 5 додатку до рішення), є незаконним та таким, що порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку.

Крім того, як було зазначено вище, на підставі рішення Сумської міської ради від 08.07.2015 № 4588-МР (пункт 8 додатку до рішення) інженером-землевпорядником Мірошніченко О.В. розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:16:004:0033 в оренду.

Згідно з даним проектом відповідачеві-1 передається в оренду 81/100 частка від земельної ділянки площею 0,0719 га.

Проект землеустрою був затверджений пунктом 9 додатку до рішення Сумської міської ради від 24.02.2016 № 399-МР, і на підставі даного проекту земельна ділянка тим же рішенням була передана в оренду відповідачеві-1.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За приписами статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Отже, згідно вимог чинного на час прийняття спірного рішення законодавства, частина (частка) земельної ділянки не могла бути об'єктом оренди землі, оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктом оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній та державній власності, а отже, укладання договору оренди землі можливе лише на земельну ділянку із зазначенням у ньому всіх часток, що належать до неї, та відповідно всіх орендарів.

Враховуючи, що частині земельної ділянки, переданій ТОВ «Мед-Союз» згідно оскаржуваного рішення, не присвоєно окремий кадастровий номер, її межі на місцевості (в натурі) не встановлювались, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що така частина земельної ділянки не може виступати об'єктом оренди, у зв'язку з чим оспорюване рішення Сумської міської ради від 24.02.2016 № 399-МР є незаконним.

Крім того, необґрунтованим є визначення розміру частки відповідача-1 в праві користування земельною ділянкою, яка згідно оспорюваного рішення була визначена в розмірі 81/100 часток.

Відповідно до частини четвертої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

На земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:16:004:0033 розташована будівля Г-ІІІ, яку складають приміщення, що належать відповідачеві-1, загальною площею 553,3 кв.м., та приміщення, що належать позивачеві, загальною площею 173,3 кв.м., а також не виділені в натурі приміщення площею 73,1 кв.м., що належать ОСОБА_2.

В силу частини четвертої статті 120 ЗК України позивач, як співвласник будівлі, в якій більшу частину першого поверху займають належні їй приміщення, має право на користування земельною ділянкою пропорційно її частці у праві власності на будівлю.

Як зазначає позивач, оскільки відповідач-1 отримав в оренду несформовані (без визначення меж та кадастрових номерів) частки від земельної ділянки під даною будівлею, що суперечить закону, реалізувати своє право на отримання даної земельної ділянки в оренду у законний спосіб, вона не може.

Законним способом в даному випадку вважається отримання усіма співвласниками будівлі цілісної, сформованої земельної ділянки в оренду за одним договором із подальшим визначенням порядку користування даною земельною ділянкою орендарями.

Отримання земельної ділянки в оренду у законний спосіб саме усіма співвласниками передбачало участь у формуванні ділянки (розробки проекту землеустрою) усіх власників будівлі, що спростовує доводи відзиву першого відповідача про втрату позивачем права на формування земельної ділянки у зв'язку із зверненням іншого співвласника будівлі.

При формуванні та затвердженні конфігурації спірних земельних ділянок та передачі їх в оренду, до якого позивач не була залучена, межа земельної ділянки визначена по стіні будівлі, з боку входу до приміщень позивача. У зв'язку із цим, позивач позбавлена можливості здійснювати вільний прохід та проїзд до єдиного входу у власні приміщення інакше, як через земельну ділянку, що цілком надана в оренду першому відповідачу. Також, при формуванні межі ділянки не передбачено відступу від стіни приміщень позивача, що необхідно було встановити для обслуговування приміщень позивача.

Як стверджує позивач, наслідком неправомірної передачі відповідачеві-1 «частки» земельної ділянки без визначення її меж стало те, що на сьогоднішній день останній фактично користується усією земельною ділянкою, здійснює будівництво прибудови до будівлі, тим самим чиняться перешкоди для здійснення підприємницької діяльності позивача.

Наступні рішення про затвердження нових проектів землеустрою про зміну конфігурації та площ земельних ділянок (поділ, об'єднання) є похідними і базуються на первісно затверджених проектах землеустрою із відповідними конфігураціями. Скасування первісних рішень про затвердження проектів землеустрою є підставою для визнання протиправними та скасування усіх наступних рішень, що засновані на них.

При цьому, зазначені в обґрунтування законності передачі в оренду несформованої «ідеальної частки» від земельної ділянки посилання відповідача-1 на вимоги статті 317 ЦК України (право власника на вільне розпорядження власністю), статей 6, 627 ЦК України (принцип свободи договору) та податкове законодавство, що визначає порядок обчислення плати за землю, правомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на те, що наведені в позові норми імперативно визнають об'єкт оренди, як сформовану земельну ділянку, що передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. До формування земельної ділянки вона не може бути об'єктом цивільних прав, в тому числі оренди (статті 3, 15 Закону України «Про оренду землі», статті 79, 791 ЗК України).

Як правильно зауважив місцевий господарський суд, наведені відповідачем-1 в обґрунтування своєї правової позиції загальні норми цивільного, податкового законодавства вищевказаним положенням земельного законодавства не суперечать, але мають застосовуватись з урахуванням спеціальних норм. При вирішенні даного спору має застосовуватись саме спеціальне законодавство, що регулює земельні відносини.

Розрахувавши відношення розміру площі, належної кожному із співвласників будівлі Г-ІІІ, частка відповідача-1 від загальної площі будівлі Г-ІІІ складає 69/100 часток, позивача - 22/100, частина будівлі, що належить ОСОБА_2, площею 73 кв.м. (в процентному співвідношенні становить 9 % від загальної площі будівлі), в натурі не виділена.

Таким чином, розмір виділеної відповідачеві-1 частки земельної ділянки (81/100) не є пропорційним і перевищує розмір його частки в будівлі Г-ІІІ, яка розташована на даній земельній ділянці (69/100 часток), чим порушено право позивача на отримання земельної ділянки для обслуговування належних їй приміщень в будівлі Г-ІІІ.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач-1, останній на даній земельній ділянці здійснює будівництво прибудови (ліфтового холу) до першого поверху будівлі Г-ІІІ, що примикає до належних позивачеві приміщень.

Факт будівництва ліфтового холу підтверджується копією листа Департаменту забезпечення ресурсних платежів від 21.07.2017 № 06.01.-18/4320 та копією Декларації про початок виконання будівельних робіт.

Отже, рішенням Сумської міської ради від 24.02.2016 № 399-МР порушуються норми статей 3, 15 Закону України «Про оренду землі» в частині визначення об'єкта оренди як частини земельної ділянки, не виділеної в натурі, частини четвертої статті 120 ЗК України стосовно права співвласників нерухомого майна на земельну ділянку в пропорційних до їх часток у праві власності розмірах.

Крім того, при прийняті вказаного рішення, відповідачем-2 порушено норми статті 13 Конституції України, частини першої статті 47 ГК України, статті 5 ЗК України в частині забезпечення конституційних гарантій прав позивача на землю, а також надано переваги відповідачеві-1 як підприємцю за рахунок обмеження прав та інтересів підприємницької діяльності позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що оспорюваним рішенням Сумської міської ради від 24.02.2016 № 399-МР було затверджено проект землеустрою, який не відповідає законодавству, у зв'язку з чим протиправно передано відповідачеві-1 відповідну земельну ділянку.

З урахуванням наведених обставин справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення Сумської міської ради від 24.02.2016 № 399-МР в частині, що стосується передачі земельної ділянки відповідачеві-1, підлягає визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку як таке, що суперечить Конституції України, частині десятій статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та частинам першій, другій статті 393 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, на підставі оспорюваних рішень Сумської міської ради від 27.01.2016 № 264-МР та від 24.02.2016 № 399-МР між відповідачами у справі укладені договори оренди від 28.03.2016 та від 02.06.2016 відповідно.

Так, згідно з п. 1.1 договору оренди земельної ділянки від 28.03.2016, орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 № 264-МР «Про надання в оренду земельних ділянок» надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку (об'єкт оренди), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0480 га, кадастровий номер: 5910136600:16:004:0034. Згідно з пунктом 2.2 договір укладається строком до 27.01.2021.

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди земельної ділянки від 02.06.2016, орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 24.02.2016 № 399-МР «Про надання в оренду ділянок» надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку (об'єкт оренди), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Межі земельної ділянки на плані не визначаються і в натуру (на місцевість) не виносяться. В оренду передається ділянка площею 81/100 частина від 0,0719 га, що становить 582 кв.м., кадастровий номер: 5910136600:16:004:0033». Згідно з пунктом 2.2 договір укладається строком до 24.02.2021.

За приписами ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною першою статті 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (уразі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Враховуючи обґрунтовану вище незаконність рішень Сумської міської ради, на підставі яких були укладені оспорювані договори оренди, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність визначених земельним законодавством законних підстав для їх укладення.

Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на визнання протиправними та скасування рішень Сумської міської ради про затвердження проектів землеустрою та передачу в оренду відповідачеві-1 земельних ділянок, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорювані договори оренди земельних ділянок підлягають визнанню недійсними, оскільки їх зміст суперечить законодавству та інтересам третіх осіб.

При цьому, місцевим господарським судом правомірно враховано ту обставину, що для захисту своїх прав і одержання в оренду земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна позивач звертався до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради із заявами щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою по АДРЕСА_4

Проте, листом від 26.06.2017 за № К-06.01.-21/1119 Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомлено позивачеві, що рішенням Сумської міської ради від 27.01.2016 № 264-МР земельну ділянку площею 0,0480 по АДРЕСА_1 надано в оренду ТОВ «Мед-Союз», а також вказано, що з виїздом на місцевість, Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради встановлено, що при розробці проектів землеустрою щодо відведення ТОВ «Мед-Союз» земельних ділянок були помилково відведені земельні ділянки під нерухомим майном, яке належить на праві власності іншим суб'єктам господарювання, що у кінцевому рахунку призвело до неправомірного розподілу часток земельних ділянок. У зв'язку з тим, що земельна ділянка сформована, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради відмовив ФОП Крижановській Н.О. в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивач неодноразово звертався до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, міського голови м. Суми із зверненнями про порушення вимог законодавства при виділенні та наданні в оренду ТОВ «Мед-Союз» спірних земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

Листом від 30.05.2017 № 06.01-18/2888 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради у відповідь на вказані звернення повідомив, що при розробці проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «Мед-Союз» були помилково відведені земельні ділянки під нерухомим майном, яке належить на праві власності іншим суб'єктам господарювання, що у кінцевому рахунку призвело до неправомірного розподілу часток земельних ділянок. Також зазначено, що «виникає необхідність приведення у відповідність укладених з ТОВ «Мед-Союз» договорів оренди, для чого необхідна згода зазначеного товариства (розірвання за взаємною згодою сторін), а в разі її відсутності, питання розірвання договорів оренди можливо вирішити у судовому порядку.

Аналогічну відповідь було надано позивачеві Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради згідно листа від 04.07.2017 № 06.01-14/56.

Враховуючи, що Сумською міською радою заходів по усуненню виявлених порушень, розірвання незаконних договорів оренди землі в добровільному чи судовому порядку не вжито, як зазначає позивач, ФОП Крижановська Н.О. була вимушена звернутись до суду з даним позовом для захисту своїх законних прав та інтересів.

Разом з тим, 28.02.2018 Сумською міською радою прийнято рішення №3133-МР «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ТОВ «Мед-Союз».

Згідно з вказаним рішенням Сумська міська рада погодила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ТОВ «Мед-Союз» (35907556) за адресою: АДРЕСА_1, на підставі якої передбачається поділ земельної ділянки площею 0,0480 га, кадастровий номер: 5910136600:16:004:0034, категорія та функціональне призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови під розміщеними адміністративними приміщеннями, що знаходиться в користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 28.03.2016 (номер запису про інше речове право: 15352673 від 12.07.2016), на дві земельні ділянки площами: 0,0463 га та 0,0017 га.

Крім того, 28.02.2018 Сумською міською радою прийнято рішення №3131-МР «Про надання в оренду земельної ділянки гр. Комлику О.В. за адресою: АДРЕСА_2», згідно з яким Комлику О.В. було передано в оренду 9/100 від 0,0719 га під розміщеним адміністративним приміщенням, АДРЕСА_2, кадастровий номер: 5910136600:16:004:0033.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Приписами абз. 3 ч. 2 ст. 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Частиною шостою статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

За приписами частини дев'ятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Статтею 3 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваним рішенням про передачу Комлику О.В. частки від земельної ділянки в оренду було передано в оренду частину від сформованої земельної ділянки (9/100), без визначення конкретних меж цієї частини, розміру та без присвоєння кадастрового номеру, отже в оренду передана несформована земельна ділянка, яка згідно вищевказаних норм законодавства не є об'єктом цивільних прав, зокрема оренди.

Крім того, 10.10.2018 Сумською міською радою прийнято рішення №3971-МР «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок ТОВ «Мед-Союз», згідно з яким дві земельні ділянки, що є предметом спору в даній справі, були об'єднані в одну.

Так, Сумська міська рада вирішила погодити технічну документацію із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок ТОВ «Мед-Союз» (35907556), на підставі якої передбачається об'єднання земельних ділянок, а саме: ділянка НОМЕР_1 - площею 0,0017 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 5910136600:16:004:0040, категорія та цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, що знаходиться в комунальній власності Сумської міської ради та ділянка НОМЕР_2 - площею 0,0719 га, за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер: 5910136600:16:004:0033, категорія та цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, що знаходиться в користуванні ТОВ «Мед-Союз» на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 02.06.2016 (номер запису про інше речове право: 15354101 від 12.07.2016).

В подальшому об'єднаній земельній ділянці загальною площею 0,0736 га присвоєно кадастровий номер: 5910136600:16:004:0045, що підтверджується копією рішення Сумської міської ради від 06.02.2019 № 4527-МР «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ «Мед-Союз», та роздруківкою з публічної кадастрової карти.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовом до суду позивачем були заявлені вимоги про визнання протиправним та скасування рішень Сумської міської ради щодо первісного формування земельних ділянок: кадастровий номер: 5910136600:16:004:0034 площею 0,0480 га, кадастровий номер: 5910136600:16:004:0033 площею 0,0719 га. При цьому, до закінчення підготовчого засідання позивачем також заявлено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування похідного від первісного рішення про поділ земельної ділянки кадастровий номер: 5910136600:16:004:0034 площею 0,0480 га, на підставі якого утворились дві нові земельні ділянки: кадастровий номер: 5910136600:16:004:0039 площею 0,0463 га та кадастровий номер: 5910136600:16:004:0040 площею 0,0017 га.

За таких обставин, як правильно встановлено судом першої інстанції, подальше формування (об'єднання) попередньо сформованих в протиправний спосіб земельних ділянок кадастровий номер: 5910136600:16:004:0033 та кадастровий номер: 5910136600:16:004:0040 є незаконним.

Отже, вказаним рішенням Сумської міської ради №3971-МР від 10.10.2018, як і попередніми рішеннями щодо формування земельних ділянок, на підставі яких було первісно сформовані земельні ділянки, порушується право позивача як власника нерухомого майна на участь в питанні розроблення проектів землеустрою, визначення конфігурації (меж) земельної ділянки, що формується під належним позивачу нерухомим майном, а також на отримання земельної ділянки у відповідній належній конфігурації (з відступами від стін та вікон приміщення) для обслуговування належних позивачеві приміщень в будівлі Г-ІІІ, а також для здійснення проходу та проїзду до належного позивачеві приміщення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорювані рішення Сумської міської ради від 28.02.2018 № 3133-МР, від 28.02.2018 № 3131-МР та від 10.10.2019 № 3971-МР підлягають визнанню незаконними та скасуванню в судовому порядку як такі, що суперечать Конституції та законодавству України і порушують права позивача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ФОП Крижановської Н.О. до ТОВ «Мед-Союз» та Сумської міської ради.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Сумської міської ради про наявність підстав для скасування додаткового рішення у справі з огляду на неправомірність стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 1, п. п. 1, 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

В якості доказів понесення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, позивачем надано суду копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3432/10 від 20.09.2007, ордеру на надання правової допомоги КС №364257 від 30.03.2018, договору про надання правової допомоги від 06.11.2017, додаткової угоди №1 від 06.11.2017 про визначення ціни договору (додаток № 1 до вказаного договору), довідки про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП від 03.06.2016 за № 1618150700057, а також квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 06.11.2017, квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 25.11.2019 на загальну суму 20 000,00 грн.

З вказаних документів вбачається, що 06.11.2017 між адвокатом ФОП Турченко С.П. (у тексті договору - виконавець) та ФОП Крижановською Н.О. (у тексті договору - клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого (п. 1.1) виконавець надає клієнту правову допомогу з представництва його інтересів та захисту прав при вирішенні судових спорів про скасування п. 5 додатку до рішення Сумської міської ради № 264-МР від 27.01.2016, п. 9 додатку до рішення Сумської міської ради №399-МР від 24.02.2016 про затвердження проекту відведення земельних ділянок кадастрові номери 5910136600:16:004:0033 і 5910136600:16:004:0034 та передачу їх в оренду ТОВ «Мед-Союз», а також визнання недійсними договорів оренди земельних вказаних ділянок від 28.03.2016 та від 02.06.2016, укладених між Сумською міською радою та ТОВ «Мед-Союз» та інших спорів, які пов'язані із зазначеними вище питаннями.

За умовами пункту 2 договору ціна по даному договору - це сума грошових коштів, які клієнт зобов'язаний сплатити виконавцю за надання правової допомоги обумовленої цим договором та на відшкодування витрат виконавця. Ціна по даному договору визначається додатковими угодами. Грошові кошти за надання правової допомоги перераховуються клієнтом на банківський рахунок виконавця, що зазначений в цьому договорі або сплачуються готівкою.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1 від 06.11.2017 про визначення ціни договору, яка є додатком № 1 до договору про надання правової допомоги від 06.11.2017, ціна договору складається з:

1.1 попередньої оплати за представництво інтересів клієнта у Господарському суді Сумської області - 10 000,00 грн, що включає в себе ознайомлення з наявними у клієнта документами, збір документів, необхідних для подання позову в інтересах клієнта, аналіз наявних документів, діючого в Україні законодавства з питання предмета договору, а також практики вирішення подібних спорів судом, підготовка та подання позову та інших процесуальних документів до суду, безпосередня участь у судовому розгляді справи до моменту прийняття судового рішення, які клієнт сплачує протягом трьох днів з дати підписання цієї додаткової угоди;

1.2 остаточної оплати за представництво інтересів клієнта у Господарському суді Сумської області, за переліком видів правової допомоги, що зазначені в п. 1.1 цієї додаткової угоди - 10 000,00 грн, які клієнт сплачує протягом трьох днів з дати прийняття судового рішення у справі.

Таким чином, ФОП Крижановська Н.О. та адвокат Турченко С.П. визначили вартість вищевказаних послуг у розмірі 20 000,00 грн, що, як було зазначено вище, складаються з попередньої оплати в сумі 10 000,00 грн та остаточної оплати в сумі 10 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу у клопотанні про приєднання доказів судових витрат позивача на правову допомогу адвоката останнім наведено детальний опис робіт наданих послуг із зазначенням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а саме:

- участь в проведенні судової експертизи (обстеження експертом домоволодіння та земельної ділянки) 16.03.2018 - 2 год.;

- ознайомлення з матеріалами справи в Господарському суді Сумської області 15.06.2018 -1 год.;

- вивчення матеріалів справи -1,5 год.;

- підготовка та подання заяви про зміну (збільшення) позову від 26.06.2018 - 2 год.;

- підготовка та подання заяви про забезпечення позову від 26.06.2018 - 2 год.;

- підготовка та подання клопотання від 13.02.2019 - 1 год.;

- вивчення матеріалів справи (висновків експертизи та додаткової судової експертизи) - 3 год.;

- підготовка та подання клопотання про приєднання доказів від 29.03.2019 - 1 год.;

- підготовка та подання заяви про залучення третьої особи від 01.04.2019 - 1 год.;

- участь в судовому засіданні в Господарському суді Сумської області 03.04.2019 - 1 год.;

- ознайомлення з матеріалами справи в Господарському суді Сумської області 17.04.2019 - 1 год.;

- вивчення відзиву відповідача-1 з доданими нього доказами - 2 год.;

- підготовка та подання заяви про забезпечення позову від 03.04.2019 - 3 год.;

- підготовка та подання відповіді на відзив відповідача-1 від 19.04.2019 - 4 год.;

- участь в судовому засіданні в Господарському суді Сумської області 23.04.2019 - 1 год.;

- підготовка та подання заяви про збільшення позовних вимог від 06.09.2019 - 3 год.;

- участь в судовому засіданні в Господарському суді Сумської області 11.09.2019 - 1 год.;

- участь в судовому засіданні в Господарському суді Сумської області 25.09.2019 - 1 год.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 06.11.2017 та квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 25.11.2019 позивач перерахував на користь адвоката ФОП Турченко С.П. по 10 000,00 грн відповідно із зазначенням підстави: «договір про надання правової допомоги б/н від 06.11.2017р., додаток №1 від 06.11.2017 до договору».

Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір судових витрат позивача в частині витрат на правничу допомогу документально підтверджений та становить 20 000,00 грн.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, під час розгляду справи судом першої інстанції ані відповідачем-1, ані відповідачем-2 не було заявлено клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, орієнтовний розмір яких було вказано у заяві про збільшення позовних вимог.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що до переліку виконаних адвокатом робіт, витрати щодо яких були заявлені позивачем, були включені виключно ті роботи, що були необхідними для представництва інтересів позивача у даній справі та фактично були виконані вказаним адвокатом.

Доводи апелянта про те, що позивачем, в порушення вимог ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору, не було подано суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи у розмірі саме 20 000,00 грн, а вказано лише про витрати у розмірі 10 000,00 грн, у зв'язку з чим суд повинен був відмовити у відшкодуванні йому витрат на правову допомогу, що перевищує таку суму, суд апеляційної інстанції відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Разом з тим, наведена норма процесуального закону надає суду право, у разі невиконання стороною обв`язку подати попередній розрахунок судових витрат, відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі № 909/359/19.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у заяві про збільшення предмета позову від 26.06.2018 позивачем визначено попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які він очікує понести в сумі 10 000,00 грн, однак, відповідачі не скористалися правом надати заперечення щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, натомість, в апеляційній скарзі відповідач-2 вказує на необхідність зменшення таких витрат до 2 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених позивачем витрат є розумним, адже відповідає часу, що витрачений адвокатом на виконання робіт, необхідних у даній справі для представництва інтересів позивача.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи, розумну необхідність витрат для даної справи у суді першої інстанції, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, з урахуванням часу здійснення представництва адвокатом інтересів позивача у даній справі, на переконання колегії суддів, співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача-2 про те, що оскаржуване додаткове рішення ухвалено судом за відсутності представника відповідача-2, неповідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, що є обов'язковою підставою для його скасування, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що пунктом 12 резолютивної частини рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2019 у даній справі, яка була проголошена у судовому засіданні 22.11.2019 за участю уповноваженого представника Сумської міської ради, було призначено в порядку п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України судове засідання для вирішення питання про судові витрати (витрати на правову допомогу) на 02.12.2019, а відтак, відповідач-2 вважається належним чином повідомлений про таке судове засідання.

Враховуючи, що рішенням Господарського суду Сумської області від 22.11.2019 у даній справі позовні вимоги задоволено повністю, з огляду на приписи ч. 4 ст.129 ГПК України та наявні в матеріалах справи докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткового рішення від 02.12.2019 у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційних скаргах та у відзивах на них, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2019 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02.12.2019 у справі №920/1059/17 прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційні скарги ТОВ «Мед-Союз» та Сумської міської ради мають бути залишені без задоволення.

Враховуючи відсутність підстав для скасування рішення суду про задоволення позовних вимог та з огляду на ч. 7 ст. 145 ГПК України, колегія суддів відхиляє викладене в апеляційній скарзі клопотання відповідача-1 про скасування заходів забезпечення позову, встановлених ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.09.2019 у даній справі.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційних скарг, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на апелянтів.

При цьому, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, надану йому адвокатом під час апеляційного провадження у справі в сумі 24 000,00 грн, з огляду на те, що їх розмір документально не підтверджений.

Так, в якості доказів понесення витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката в суді апеляційної інстанції у вказаному розмірі, позивачем додано до відзиву на апеляційну скаргу відповідача-1 наступні документи:

- ордер серії СМ №8 від 20.01.2020 на представництво інтересів ФОП Крижановської Н.О. в Північному апеляційному господарському суді;

- копію договору про надання правової допомоги №6/1 від 20.01.2020, укладеного між Адвокатським об'єднанням «СІАЛ» (у тексті договору - Об'єднання) та ФОП Крижановською Н.О. (у тексті договору - Клієнт), за умовами якого Об'єднання надає Клієнту (позивачу у цій справі) правову допомогу з представництва її інтересів та захисту прав у справі №920/1059/17 з правами, наданими законом позивачу, відповідачу та третій особі, в тому числі з правом пред'явлення позову, повної чи часткової відмови від позовних вимог, зміни підстав і предмету позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання, без права одержання присудженого майна або грошей. Відповідно до п. 3 договору розмір гонорару Об'єднання визначається додатковою угодою. Розмір фактичних видатків включається до гонорару Об'єднання (п. 4 договору);

- копію додаткової угоди №1 від 20.01.2020 до вказаного договору, за умовами якої (п. 1.1) попередня оплата за представництво інтересів клієнта Північному апеляційному господарському суді - 24 000,00 грн, що включає в себе підготовку відзиву на апеляційну скаргу та інших необхідних процесуальних документів, безпосередню участь адвоката в одному судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді;

- копію платіжного доручення №181 від 12.02.2020 про сплату ФОП Крижановською Н.О. на користь АО «СІАЛ» 24 000,00 грн з призначенням платежу: «Попередня оплата згідно договору про надання правової допомоги №2 від 20.01.2020 (представництво в Північному апеляційному господарському суді)».

Разом з тим, як правильно зазначає відповідач-2 у клопотанні вих. №159/20юр від 02.03.2020, позивачем не надано належних доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу саме у цій справі згідно з договором №6/1 від 20.01.2020 та додатковою угодою №1 від 20.01.2020 до цього договору, з огляду на те, що з платіжного доручення №181 від 12.02.2020 вбачається здійснення ФОП Крижановською Н.О. на рахунок АО «СІАЛ» коштів у сумі 24000,00 грн як попередньої оплати згідно договору про надання правової допомоги №2 від 20.01.2020, тобто за іншим договором.

Крім того, за приписами ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що погодження сторонами фіксованої ставки гонорару у додатковій угоді до договору про надання правової допомоги не звільняє адвоката від обов`язку виконати вимоги ч. 3 ст. 126 ГПК України щодо надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Проте, станом на час прийняття постанови позивачем не було надано суду доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат та доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, зокрема, детального опису робіт (наданих послуг) або будь-якого іншого документу (акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), звіту про надану професійну допомогу), з якого б вбачався перелік виконаних адвокатом робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги позивачеві в суді апеляційної інстанції, із зазначенням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

При цьому, до закінчення судових дебатів у справі, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, представником позивача не було заявлено про намір подати відповідні докази протягом встановленого строку після ухвалення судового рішення.

Враховуючи викладене, за відсутності доказів фактично наданих послуг, їх неминучості та обґрунтованої вартості суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідачів 24 000,00 грн витрат на правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Союз» на рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2019 та апеляційну скаргу Сумської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02.12.2019 у справі №920/1059/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2019 у справі №920/1059/17 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 02.12.2019 у справі №920/1059/17 залишити без змін.

4. Матеріали справи №920/1059/17 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.05.2020.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз