АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 146/2007р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія СТ.286 ч1 КК Дудніченко В.М.
Доповідач в апеляційній інстанції Охріменко І.К.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007 р. колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ЩепоткіноїВ.В.
суддів Охріменко І.К., Ятченка М.О.
за участю прокурора Гришанової Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 07.12.2006 року, яким
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, українець, громадянин України, пенсіонер проживаючий в АДРЕСА_1, не судимий засуджений за ст..286 ч.І КК України до покарання у вигляді 550 грн. штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_2 залишений без розгляду. Вирішена доля речових доказів по справі, відповідно до вимог ст. 81 КПК України,-
встановила:
Згідно вироку, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 14.05.2006 року близько 11 год. 20 хвилин, керуючи власним автомобілем ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Шевченка в м. Звенигородка Черкаської області, на перехресті вказаного проспекту та вул.Енгельса, виконуючи маневр повороту ліворуч в напрямку вул.Енгельса, не забезпечивши безпеки руху, в порушення п.16.6. Правил дорожнього руху України, не надавши дорогу транспортним засобам, що рухалися в зустрічному йому напрямку, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з мопедом «Хонда» під керуванням ОСОБА_2, який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого останній отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись з вироком, просить
' його скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування, посилаючись
на неповноту та однобічність досудового слідства. Зокрема, апелянт вважає, що висновки
авто технічної експертизи побудовані на неточних вихідних даних, без урахування дорожніх
знаків, що обмежують швидкість транспортних засобів на проспекті Шевченка. При цьому,
апелянт вважає також, що в діях потерпілого є порушення вимог Правил дорожнього руху
України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора щодо залишення вироку без змін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_1 в порушенні ним Правил дорожнього руху, що потягло за собою спричинення потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень при обставинах наведених у вироку, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав вірну оцінку.
Зокрема, потерпілий ОСОБА_2, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні давав послідовні свідчення про обставини виникнення вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася внаслідок порушення ОСОБА_1. Правил дорожнього руху України, а саме, що останній виїхав на зустрічну смугу руху де і відбулося зіткнення транспортних засобів, в результаті чого потерпілий отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вказані свідчення потерпілого підтверджуються даними протоколу огляду місця події, із якого вбачається, що зіткнення транспортних засобів засудженого та потерпілого сталося на смузі руху мопеда під керуванням ОСОБА_2
Із даних висновку судово-автотехнічної експертизи вбачається невиконання засудженим вимог п.16.6 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.
При цьому , суд обгрунтовано залишив клопотання захисника ОСОБА_3 про призначення комплексної авто технічно- трасологічної експертизи без задоволення, так як по справі була проведена авто технічна експертиза, висновки якої грунтуються на достатніх вихідних даних і потреби в проведені додаткової чи повторної експертизи не було.
Винність ОСОБА_1 у вчинені вказаного злочину підтверджується й іншими доказами, наведеними у вироку, які в своїй сукупності є достатніми для постановления судом обвинувального вироку стосовно засудженого.
При таких обставинах доводи апеляції про однобічність та неповноту досудового слідства , суттєві протиріччя в показаннях потерпілого та невиконання останнім вимог Правил дорожнього руху України є безпідставними та надуманими, а тому підстав для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування колегія суддів не вбачає.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано вірно за ч.І ст.286 КК України, а при призначенні йому покарання суд, відповідно до вимог ст..65 КК України, достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, характеризуючі його з позитивного боку, обставини, що пом'якшують його покарання, яке є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи наведене, підстав для зміни чи скасування вироку немає.
На підставі наведеного та керуючись ст..ст.362,366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 7 грудня 2006 року стосовно цього засудженого залишити без змін.