Справа №2-823

2009 рік

РІШЕННЯ

іменем України

26 січня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Шостака О.О.

при секретарі Ремишевської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредит плюс" про стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення заробітної плати, вказуючи на те, що він перебував у трудових відносинах з 15 січня 2007 року з відповідачем, його було зараховано на посаду фінансового директора на умовах фінансового контракту.

14 січня 2008 року звільнився з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

Позивач вказує на те, що на момент звільнення йому не була виплачена заробітна плата та всі передбачені контрактом виплати.

Позивач вважає дії відповідача незаконними, такими, що суперечать ст.cm.83, 115 КЗпП України, в тому просить суд винести рішення за яким стягнути з відповідача суму в розмірі 95350 гривень 61 копійки заборгованості по заробітній платі, 9642 гривні 85 копійок в рахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, 30300 гривень 00 копійок гарантованої премії.

Крім того, позивач вважає, що діями відповідача йому нанесена моральна шкода, оскільки тривалий час він залишився без коштів для існування, порушився складений ним ритм побуту, а тому в рахунок компенсації нанесеної моральної шкоди, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 24 000 гривень 00 копійок.

Представник позивача позовні вимоги не визнав вважає їх безпідставними.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню із слідуючих підстав.

Як встановлено в судовому засіданні позивач працював у відповідача на посаді фінансового директора.

До кола обов»язків позивача входило контроль за фінансовою діяльністю підприємства та бухгалтерським обліком.

За період роботи на підприємстві позивача заробітна плата виплачувалася йому у відповідності до штатного розпису.

14 січня 2008 року позивачем була подана заява до адміністрації підприємства про звільнення за власним бажанням.

Подавши заяву про звільнення за власним бажанням 14 січня 2008 року позивач пішов з роботи і більше до виконання своїх обов»язків не приступав.

У відповідності до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Таким чином, на думку суду, позивачем при звільненні за власним бажанням порушено ст. 38 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що адміністрацією підприємства здійснювались заходи по врегулюванню питання звільнення позивача з посади фінансового директора, однак позивачем намагання адміністрації були проігноровані.

В заяві позивача про звільнення від 14 січня 2008 року позивачем було зазначено його прохання звільнити його з посади яку він не займав, наказ по підприємству про звільнення позивача з посади за власним бажанням винесено не було.

В зв»язку з невиходом на роботу позивача у відповідності до вимог ст. 38 КЗпП України позивача було звільнено з посади у зв»язку з прогулами.

Посилання позивача на укладення з підприємством трудового контракту свого підтвердження в судовому засіданні не отримало.

Так, у відповідності до ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору і укладається він виключно у випадках, передбачених законами України.

Представлений до суду позивачем трудовий контракт викликає у суду сумнів, щодо його дійсності, із слідуючих підстав.

У відповідності до ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Як вбачається з наказу №5-к товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит плюс"  від 15.03.2007 року позивача було прийнято на роботу на посаду заступника директора з фінансових питань з 15 березня 2007 року з окладом згідно штатного розпису.

Будь-яких посилань на контракт з працівником в наказі підприємства відсутній.

Даних, які б вказували на те, що позивач виконував роботу з 15 січня 2007 року по 15 березня 2007 року на підприємстві суду не надано, заробітна плата позивачем не оримувалася, що свідчить про відсутність між сторонами трудових відносин.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з викладеного, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення сум з підприємства такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи те, що неправомірні дії відповідача в судовому засіданні не набули підтвердження, суд вважає правильним в задоволенні позовних вимог в цій частині також відмовити.

Враховуючи наведене, на підставі ст. 1167 ЦК України, ст.ст.40, 116 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 211, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Кредит плюс" про стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.