Справа № 2а-7299/09
Категорія № 2.19.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
«05» лютого 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Смішливої Т.В.
при секретарі: Попові М.Г.,
за участю сторін:
позивача: не з'явився,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача УПФУ в Кам'янобрідському р-ні: не з'явився, представника відповідача Головного управління Державного Казначейства України в Луганській області: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кам'янобрідському районі Луганської області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Кам'янобрідському районі незаконним; зобов'язання зробити перерахунок пенсії дитині війни та робити його в подальшому, визначити заборгованість та проіндексувати суми боргу; стягнення матеріальної шкоди в розмірі 12961, 91 грн., моральної шкоди в сумі 259238, 20 грн., -
ВСТАНОВИВ:
01 грудня 2008 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Кам'янобрідському районі Луганської області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Кам'янобрідському районі незаконним; зобов'язання зробити перерахунок пенсії дитині війни та робити його в подальшому, визначити заборгованість та проіндексувати суми боргу; стягнення матеріальної шкоди в розмірі 12961, 91 грн., моральної шкоди в сумі 259238, 20 грн. Крім того, позивач просив Головне управління Державного казначейства України в Луганській області забезпечити виконання рішення суду в разі нестачі грошових коштів та ініціювати звернення Луганського окружного адміністративного суду до Верховного Суду України про звернення до Конституційного Суду України що до вирішення питання про конституційність правових актів, які регулюють спірні правовідносини.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_2 зазначає, що він відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «діти війни». Позивач посилається на вимоги статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де зазначено, що дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак, на теперішній час позивач отримує доплату, яка не відповідає розміру, встановленому законом, а у 2006 - 2007 роках взагалі не отримував.
Зазначає, що діями відповідача порушено його право на підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-IV.
Позивач також вказує, що для підвищення пенсії дітям війни повинна застосовуватися мінімальна пенсія за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вважаючи, що відповідач по відношенню до нього є боржником, а він для нього - кредитором, згідно ч.1 ст. 509 ЦК України та ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У судове засідання сторони не з'явились, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не доповіли. Заперечень проти позову відповідачами не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача— суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1 від 02.09.1981 року (а. с.6).
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком.
Суд виходить з того, що Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких пункт 17 статті 77, а саме «З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу сьомого ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було виключено, статтю 110 викладено у такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, — у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році розроблено не було.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Кечко проти України" (рішення від 8 листопада 2005 року) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України
вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Разим з цим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання дій управління Пенсійного фонду України в Кам'янобрідському районі Луганської області незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни підлягають задоволенню за період з 09.07.2007 року до 31 грудня 2007 року, у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити підвищення пенсії з 01.01.2006 р. необхідно відмовити.
Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни у 2008 році суд виходить з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Саме у вказаному розмірі підвищено пенсію позивача з 01.01.2008 року. Вказаний факт сторонами не оскаржується та додаткового підтвердження не потребує.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Враховуючи, що Конституційним Судом України на час розгляду справи вже вирішено питання відповідності Конституції України положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні клопотання про звернення з цього питання з поданням до Верховного Суду України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Кам'янобрідському районі Луганської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року.
Суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача робити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_2 у разі підвищення мінімальної пенсії за віком надалі, є необгрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання Управління ПФУ в подальшому робити перерахунок пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.
Вимоги про індексацію та нарахування 3 % простроченої суми також не підлягають задоволенню в зв'язку з тим, що посилання позивача на наявність правовідносин між кредитором і боржником є безпідставними, оскільки, спірні правовідносини регулюються спеціальним законом і не відносяться до тих, що регулюються правовідносинами зобов'язального права. Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» така компенсація та індексація передбачені тільки у разі, якщо належні громадянинові суми були нараховані та своєчасно не виплачені, а у даному випадку позивачу відповідачами ніяких сум не нараховувалося, у зв'язку з чим вимоги зазначених Законів на виниклі правовідносини не поширюються.
По друге, згідно ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства.
Підвищення до пенсії дітям війни є соціальною гарантією, розраховується з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, носить разовий характер, тому її індексація діючим законодавством не передбачена. Крім того, індексації підлягають нараховані та не сплачені своєчасно суми, а у даному випадку підвищення до пенсії як дитині війни позивачу раніше не нараховувалось.
Що стосується вимоги позивача звернутись до Верховного Суду України, у разі сумніву у Суду під час розгляду даної справи, для вирішення питання в Конституційному Суді України, а саме внесення подання відносно конституційності закону чи іншого правового акта, то суд, постановляючи рішення, керується нормами матеріального права, як того вимагає закон, і не знаходить підстав при розгляді цієї справи ініціювати звернення до Конституційного Суду України. Тим більше, що у 2008 році з питань відповідності Конституції України ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" рішення вже прийнято, а ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто, звернення до Конституційного Суду України з поданням про визнання такими, що не відповідають Конституції України законодавчих актів за минулі роки є недоцільним.
Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди. Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Суд не вбачає винних дій чи бездіяльності в діях відповідача - управління Пенсійного фонду України в Кам'янобрідському районі Луганської області, яке керувалося діючою нормативною базою при нарахуванні пенсії. В судовому засіданні не встановлені обставини, які б вказували на заподіяння позивачу моральної шкоди.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 19, 22, 152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про прожитковий мінімум», Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Кам'янобрідському районі Луганської області щодо не нарахування та виплати доплати ОСОБА_2 противоправною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кам'янобрідському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату доплати ОСОБА_2 у вигляді підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.