Справа № 426/13067/16-ц

Провадження № 22-ц/810/84/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Єрмакова Ю.В.,

суддів Коновалової В.А., Луганської В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1

заінтересована особа - Сватівська міська рада Луганської області

скаржник - ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 01 грудня 2016 року, постановлену суддею Половинка В.О.

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Сватівська міська рада Луганської області про встановлення факту родинних відносин,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заяви

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин.

Також, просилавизнати право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 загальною площею 74,2 кв.м, жилою площею 33,7 кв.м з господарськими будівлями: Б- літня кухня, В - сарай, Г -гараж, Д-сарай, пг- підвал, У-вбиральня, Е-літній душ, 1,2,3 - огорожа, 1- колодязь. 1/2 частина його належала ОСОБА_3 (померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.06 1992 року, посвідченого державним нотаріусом Павленко С.П. Сватівської державної нотаріальної контори (реєстр № 1275, спадкова справа №199).

Ухвалою суду від 14 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині визнання права на спадщину за законом за фізичною особою до Сватівської міської ради Луганської було визнано неподаною та повернуто позивачу.

Свою заяву заявник обґрунтував тим, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . Заявник є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 .

Але своє спадкове право заявник не має змоги оформити, оскільки в свідоцтві про смерть ОСОБА_4 помилково зазначено її ім`я « ОСОБА_4 », у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 01 грудня 2016 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Сватівська міська рада Луганської області про встановлення факту родинних відносин задоволено.

Встановлено факт родинних відносин в тому, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною бабусею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та дослідивши письмові докази по справі та інші матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою і ОСОБА_1 не може реалізувати свої права у інший спосіб, як встановлення факту родинних відносин з бабусею ОСОБА_4 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 01 грудня 2016 року ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України звернувся до суду з апеляційною скаргою та просив рішення Сватівського районного суду Луганської області від 01 грудня 2016 року скасувати та залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник вказав на те, що між ним та його рідною сестрою - ОСОБА_1 ( заявницею) є спір про право на спадкове майно їхньої бабусі ОСОБА_4 .

Також залучаючи до участі у справі Сватівську міську раду Луганської області як заінтересовану особу вбачав можливість застосування винесеного рішення суду при вирішенні питання спадкування, але судом першої інстанції не вирішувалось питання щодо витребування інформації з нотаріальної контори щодо наявності заведених спадкових справ, заповітів, виданих свідоцтв про право на спадщину та інше, і у подальшому залучення у якості заінтересованої особи осіб, які зверталися з відповідними заявами про спадкування.

Він, як спадкоємець звертався 06 липня 1994 року до першої Сватівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за померлою бабою ОСОБА_4 та була заведена спадкова справа №86, проте судом ці обставини не були перевірені.

Скаржник вважає, що заявниця свідомо не вказала його як заінтересовану особу у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, а отже оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та безпосередньо впливає на його право на спадкування.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року відкрито провадження по справі, сторонам по справі роз`яснювалося право на подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 04 березня 2020 року справу було призначено до апеляційного розгляду.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року було задоволено клопотання ОСОБА_2 та вирішено здійснювати розгляд справи в режимі відеоконференції.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, заявниця до судового засідання не з`явилася, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Скаржник та його представник брали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Сватівського районного суду Луганської області, апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, скаржника та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За умовами частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Що кореспондується з положеннями ЦПК України в редакції 2004 року ( стаття 1, 2 ).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та дослідивши письмові докази по справі та інші матеріали справи, дійшов висновку, що заява є обґрунтованою і ОСОБА_1 не може реалізувати свої права у інший спосіб, як встановлення факту родинних відносин з бабусею ОСОБА_4 , що необхідно для реалізації її права на спадкове майно, оскільки вона є єдиним спадкоємцем.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 234 ЦПК України ( в редакції 2004 року) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Така ж сама норма міститься і в ст. 293 ЦПК України ( в редакції 2017 року).

У відповідності до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Водночас, як передбачено у п. 7 цієї постанови, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану. Разом з цим для розгляду в порядку окремого провадження не може бути прийнята заява про встановлення факту родинних відносин, якщо заявник порушує справу з метою підтвердити в наступному своє право на жиле приміщення або на обмін жилого приміщення. У разі відмови в задоволенні вимог про визнання права на жилу площу або на обмін жилого приміщення, заінтересована особа має право звернутись до суду з відповідним позовом.

При цьому, із роз`яснень, які містяться в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «[…] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 заперечує щодо розгляду даної заяви в порядку окремого провадження, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не є єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_4 , як то зазначено у заяві про встановлення факту родинних відносин, між ним та заявницею існує спір щодо спадкового майна, проте заявниця, звертаючись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення не зазначила його, як заінтересовану особу, вказав, що інших спадкоємців не має.

Вказані обставини підтверджуються його свідоцтвом про народження, свідоцтвом про народження його батька, де зазначена померла ОСОБА_4 , як мати його батька.

Згідно ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіряючи інформацію про порушення прав скаржника щодо спадкового майна після померлої ОСОБА_4 , судовою колегією було зроблено запит до Першої Сватівської державної нотаріальної контори та згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру Першої Сватівської державної нотаріальної контори 06 липня 1994 року була заведена спадкова справи за №86, свідоцтва про право на спадщину не видавалось, зазначена спадкова справа знаходиться на зберіганні у Луганському обласному державному нотаріальному архіві в м. Луганськ, Луганської області (тимчасово окупована територія).

Скаржником надано до апеляційного суду копію спадкової справи відкритої ІНФОРМАЦІЯ_4 в якій міститься заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , до складу спадщини входить частина будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Зазначена копія була отримана скаржником у Луганському обласному державному нотаріальному архіві в м. Луганськ, Луганської області (тимчасово окупована територія) як доказ, який він спромігся отримати, враховуючи обставини, що склалися.

Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Колегія суддів приймає до уваги подану копію спадкової справи та вважає за необхідне застосувати до правовідносин у даній справі загальні принципи "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. У справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

Наведені обставини свідчать про те, що вказаним рішенням суду дійсно порушуються права скаржника, оскільки він не залучався при розгляді справи, але звертався з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 , у зв`язку з чим була заведена спадкова справа, проте ці обставини не з`ясовувались судом першої інстанції при розгляді справи в порядку окремого провадження.

Отже з огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що в даній справі наявний спір про право (право на спадкування), який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження, оскільки визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне, в даному випадку про спадкове право.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України), ( частина 6 ст.235 ЦПК України в редакції 2004 року).

Частиною четвертою статті 315 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Ураховуючи, що у зазначеній справі вбачається спір про право, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з залишенням заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин без розгляду.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Сватівського районного суду Луганської області від 01 грудня 2016 року необхідно скасувати і прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин в тому, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною бабусею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити без розгляду.

Також колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що вона має право подати позов на загальних підставах.

Керуючись ст.367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384, 441 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 01 грудня 2016 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин в тому, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною бабусею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

На час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України цей строк продовжується до закінчення дії такого карантину.

Повний текст постанови складено 25 травня 2020 року.

Судді: Ю.В. Єрмаков

В.А. Коновалова

В.М. Луганська