ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"10" серпня 2006 р. | Справа № 17/163/06 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
судді-доповідача Пироговського В.Т.,
суддів Картере В.І., Жекова В.І.,
секретар судового засідання Павлова Н.Ю.,
за участю представників сторін у судовому засіданні від 01.08.2006р.:
від позивача не з’явилися,
від відповідача Панченко С.В.,
за участю представників сторін у судовому засіданні від 10.08.2006р.:
від позивача Одноор В.М.,
від відповідача Панченко С.В.
розглянула апеляційну скаргу
Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області
на постанову господарського суду Миколаївської області
від 24.05.2006р.
у справі № 17/163/06
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області
до ТОВ „Джей Сі Шиппінг Компані”
про виконання рішення держінспекції.
Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.п.4 п.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2006р. відкрито апеляційне провадження по даній справі за апеляційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. розгляд апеляційної скарги призначено на 01.08.2006р.
Вказані ухвали надіслані 05.07.2006р., тобто сторони повідомлені про день, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до вимог ст.150 КАС України в засіданні суду від 01.08.2006р. розгляд справи відкладено на 10.08.2006р.
Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні від 10.08.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Державна інспекція з контролю за цінами в Миколаївській області звернулась до господарського суду Миколаївської області із адміністративним позовом про стягнення з ТОВ „Джей Сі Шиппінг Компані” в доход державного бюджету необґрунтовано отриманої виручки у сумі 28 818 грн. та штрафу у сумі 57 636 грн.
Постановою місцевого господарського суду від 24.05.2006р. (суддя Коваль С.М.) у позові відмолено повністю.
Судове рішення вмотивоване тим, що позивачем не надано доказів правомірності заявлених вимог, у тому числі в частині фактичного отримання відповідачем сум агентських винагород. Окрім цього, господарський суд першої інстанції був позбавлений можливості правильно оцінити представлені документи, які складені іноземною мовою, за відсутності перекладу цих документів на державну мову, від якого інспекція відмовилась з посиланням на обмежене бюджетне фінансування.
Не погоджуючись із постановою суду, Державна інспекція з контролю за цінами в Миколаївській області звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити, вказуючи на порушення норм процесуального права та неповне дослідження наявних у справі документів. Зокрема, скаржник зазначає, що за правилами ст.72 КАС України не підлягають доказуванню обставини, які визнаються сторонами, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Виходячи з наведеного припису процесуального закону, орган з контролю за цінами звертає увагу колегії на безпідставність висновку господарського суду щодо недоведеності ним правильності викладення даних в акті перевірки. Також, на думку скаржника, жодним нормативно-правовим актом на інспекцію не покладено обов’язку додавати до акту перевірки первинні документи бухгалтерського обліку. Відтак, з огляду на порушення товариством п.44 Наказу Міністерства транспорту України від 15.12.2000р. № 711, позивач просить стягнути з відповідача 86 454 грн., нарахованих на підставі рішення від 16.11.2005р. № 162.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази та вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила:
Державною інспекцією з контролю за цінами в Миколаївській області проведена перевірка правильності стягнення плати за агентування суден ТОВ „Джей Сі Шиппінг Компані” за період з жовтня 2004р. по жовтень 2005р., за результатами якої складено акт від 03.11.2005р. № 267.
Названим актом встановлені порушення вимог п.44 Наказу Міністерства транспорту України від 15.12.2000р. № 711, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2001р. за № 5/5196, а саме при агентуванні суден закордонного плавання, що заходять до причалу ЗАТ „Миколаївський калійний термінал” для завантаження та (або) розвантаження вантажів, стягувалась плата за ставками (в залежності від роду вантажу), встановленими для портів Одеса, Южний, Миколаїв...замість встановлених для „інших портів”, що призвело до завищення розмірів ставок за перевіряємий період та обрахування судновласників на суму 28 092,57 грн. Крім того, при здійсненні розрахунків з судновласником російського судна „Волго-Дон 236”, об’єм якого за даними міжнародного мірильного свідоцтва становить 9183,9 м3, що заходило до причалу ЗАТ „Миколаївський калійний термінал” для завантаження насипного вантажу, застосована ставка плати за агентування судна 891 дол. США (об’єм судна понад 11 000 до 15 000 м3 для „Миколаїв”) замість 720 дол. США (об’єм судна понад 7200 до 11 000 м3 для „інші порти”), що призвело до завищення ціни на 143,64 дол. США (726,1 грн.).
За вказані вище порушення, на підставі матеріалів перевірки, Державною інспекцією з контролю за цінами в Миколаївській області оформлено та надіслано ТОВ „Джей Сі Шиппінг Компані” рішення від 16.11.2005р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким згідно із ст.14 Закону України „Про ціни і ціноутворення” вирішено вилучити в доход державного бюджету 28 818 грн. необґрунтовано отриманої виручки та 57 636 грн. штрафу.
Зазначене рішення у добровільному порядку товариством не виконано, у зв’язку з чим суб’єкт владних повноважень у встановленому порядку звернувся до господарського суду із адміністративним позовом про стягнення вказаних в ньому сум, в задоволенні якого відмовлено з мотивів, викладених в описовій частині цієї ухвали.
Перевіривши правильність застосування судом норм процесуального і матеріального права, всебічність дослідження доказів місцевим господарським судом, судова колегія вважає, що оскаржуване судове рішення слід залишити без змін, та зазначає наступне:
З текстів апеляційною скарги та позовної заяви вбачається, що позиція органу з контролю за додержанням державної дисципліни цін щодо отримання товариством необґрунтованої виручки побудована на встановленні під час перевірки факту завищення розмірів ставок при агентуванні суден закордонного плавання, що заходять до причалу ЗАТ „Миколаївський калійний термінал” для завантаження та (або) розвантаження вантажів, порівняно з тими, які встановлені п.44 Наказу Міністерства транспорту України від 15.12.2000р. № 711.
Між тим, відповідно до вимог п.4 Загальних положень „Зборів і плати за послуги, що надаються суднам у морських портах України”, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996р. № 214 (у редакції Наказу Міністерства транспорту України від 15.12.2000р. № 711, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2001р. за № 5/5196), ці збори та плати поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які виконують роботи та надають послуги у морських портах та на причалах судноремонтних заводів України незалежно від підпорядкованості цих портів (причалів).
Визначення терміну „причал” на законодавчому рівні наведено в:
- Постанові Кабінету Міністрів України „Про прикордонний режим” від 27.07.1998р. № 1147 із змінами, під яким слід розуміти комплекс будівель та гідротехнічних споруд, які функціонують у складі порту, пристані або самостійно і призначені для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо;
- „Інструкції щодо складання державного статистичного спостереження за формою N 2-вод „Звіт про наявність власних морських і річкових суден, вантажних та пасажирських причалів-набережних (річна)” із змінами, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 22.02.2001р. № 102, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.03.2001р. за № 221/5412, під яким слід розуміти гідротехнічну споруду (або їх комплекс), яка функціонує у складі порту або самостійно і призначена для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо.
В засіданні апеляційного господарського суду колегією з’ясовано, що причал, до якого прибували судна для завантаження та (або) розвантаження вантажів, до жодного із морських портів не відноситься, а, отже, функціонує самостійно та належить ЗАТ „Миколаївський калійний термінал”.
Зазначене підтверджується Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. № 515, на підставі якої на території ЗАТ „Миколаївський калійний термінал” відкрито пункт пропуску через державний кордон України для міжнародного морського транспортного сполучення.
Враховуючи викладене та ту обставину, що причал ЗАТ „Миколаївський калійний термінал” не відноситься і до причалів судоремонтних заводів України, судова колегія дійшла висновку, що дія Наказу Міністерства транспорту України від 15.12.2000р. № 711 на спірні по даній справі правовідносини не розповсюджується, у зв’язку з чим позовні вимоги, заявлені на підставі цього наказу, є необґрунтованими.
Крім того, Одеським апеляційним господарським судом не приймаються до уваги твердження позивача стосовно того, що приписи КАС України звільняють інспекцію з контролю за цінами від обов’язку доказування правильності визначення сум необґрунтовано отриманої виручки та штрафних санкцій шляхом надання первинних документів, т.я. правомірність такого визначення визнано відповідачем, оскільки п.3 ст.72 КАС України встановлює, що такі обставини можуть не доказуватись у разі відсутності будь-яких сумнівів у адміністративного суду щодо достовірності названих обставин. При цьому, в оскаржуваній постанові місцевого господарського суду вмотивовано неможливість всебічного та об’єктивного вирішення справи за відсутності документів первинного бухгалтерського обліку, а саме нібито досліджених під час перевірки рахунків, виставлених судновласникам ТОВ „Джей Сі Шиппінг Компані” як агентом.
Відтак, з огляду на недоведеність суб’єктом владних повноважень належними доказами обґрунтованості заявленого позову, мотиви, з яких подана скарга, не можуть бути підставами для скасування або зміни постанови господарського суду першої інстанції, у зв’язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.150,160,162,195,196,198,200,205,206 КАС України, колегія суддів
Ухвалила:
Постанову господарського суду Миколаївської області від 24.05.2006р. зі справи № 17/163/06 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач | В.Т. Пироговський |
Судді | В.І. Картере |
В.І. Жеков |