ВИРОК

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 

 справа№1-25/2007

2 березня 2007 року              Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді                         Зверхановської Л, Д,

при секретарі                                     Стеців Н. Р,

3 участю прокурора                          Сеньківа О.Я .

розглянувши   у відкритому судовому засіданні  в залі суду в місті Золочеві справу про

обвинувачення          ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, українця, б/п, з    вищою освітою,   одруженого,   працюючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, військовозобов'язаного,   раніше не судимого, по ст.ст. 366 ч.І, 191 ч. 2   КК України,

встановив: ОСОБА_1., працюючи ІНФОРМАЦІЯ_5 по виборах народних депутатів України, депутатів місцевих рад, сільських, селищних та міських голів і будучи службовою особою, вчинив службове підроблення та привласнив чуже майно шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Так, ОСОБА_1. склав завідомо неправдивий документ - постанову без номера від ІНФОРМАЦІЯ_6  дільничної виборчої комісії НОМЕР_1 про виплату винагороди п'ятьом членам цієї виборчої дільниці, хоча таке засідання ДВК не проводилось, і поставив на ній свій підпис за секретаря комісії ОСОБА_2

У квітні 2006 року ОСОБА_1., зловживаючи своїм службовим становищем, привласнив 1177,2 грн. премії, яку мав видати членам ДВК НОМЕР_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3.,ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6., поставивши у відомостях про отримання премій підписи замість цих осіб .

Підсудний винність свою визнав повністю, від дачі пояснень в судовому засіданні відмовився.

На досудовому слідстві, будучи допитаним в якості обвинуваченого, ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно був головою ДВК НОМЕР_1 ТВО НОМЕР_2 і коли в квітні 2006 року йому в окружній виборчій комісії сказали, що є премії для членів ДВК, яку він очолював, то він, не збираючи комісії, сам визначив, кому слід дати премію і написав відповідне рішення , в якому замість секретаря комісії підписався сам. Одержавши гроші на виплату цієї премії. Він виплатив її лише частково членам комісії, розписавшись за цих людей у відомості про виплату грошей, а решту грошей залишив собі для покриття витрат, які мав у зв'язку з проведенням виборів як голова дільничної виборчої комісії.

Крім власного визнання , вина підсудного стверджується також показами потерпілих, свідків та іншими доказами, зібраними на досудовому слідстві, правдивість та достовірність яких підсудним не оспорюються.

Оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що вина підсудного доведена повністю.

2

Оскільки ОСОБА_1., будучи службовою особою, привласнив чуже майно, зловживаючи своїм службовим становищем, то його дії вірно кваліфіковано по ст. 191 ч.2 КК України.

Вірною є і кваліфікація його дій по ч.І ст.366 КК України, оскільки він як службова особа вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості і склав завідомо неправдивий документ.

При обранні покарання підсудному суд враховує тяжкість скоєних ним злочинів та особу винного, який раніше не судимий, вину свою визнав і щиро розкаюється у скоєному, має на утриманні 4-ро неповнолітніх дітей, позитивно характеризується по місцю   проживання.

Враховуючи наведене, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливі без відбування покарання і щодо нього доцільно застосувати ст.. 75 КК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

засудив: ОСОБА_1 по ст. 191 ч. 2 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, строком на два роки, по ст. 366 ч.1 КК України на один рік обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, строком на один рік 6 місяців.

Відповідно до ст. 70 КК України остаточну міру покарання ОСОБА_1. шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим вважати два роки обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основної міри покарання з випробуванням з   іспитовим строком два роки   .

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати його повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, не виїжджати без дозволу цих органів на постійне місце проживання за межі України .

Міру запобіжного заходу залишити без змін - підписку про невиїзд - до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з дня його проголошення.