Справа № 2-399/2010 р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    31 березня 2010 року Довгинцівський районний суд м.Кривого Рогу в складі:

головуючого судді                     Масалітіної Н.А.

при секретарі                         Глоба О.В.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до товариства з обмеженою відповідальністю «КЗМО Ропчице» про стягнення компенсації за затримку в проведенні розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

    в с т а н о в и в:

          Позивач    ОСОБА_1.  звернувся  в  суд  з  вищевказаним  позовом, неодноразово  його змінюючи ,   до  відповідача   ТОВ „КЗМО Ропчице”  посилаючись на те ,  що  наказом   №100к   від  26.06.2006року  він   був   прийнятий    відповідачем  на роботу  верстатником  широкого  профілю,  про  що  в  його  трудовій  книжці  зроблено  відповідний  запис №36  ,  а   наказом   від 01.12.2008року  він   був    перведений на  посаду  токаря   ,  про  що  в  його  трудовій  книжці  зроблено  відповіднний  запис  №36.

         Відповідно  до наказу   №107к  від 10.08.2009року  він  був  звільнений  з  вказаної

посади  на  підставі п.1 ст.40 КЗпП України,  про  що  в  його  трудовій  книжці  зроблено  відповідний  запис  №38.

         На  день  звільнення  з  роботи  відповідач  мав   перед  ним   заборгованість по

заробітній  платі    та   вихідній  допомозі   в сумі  7564грн..78коп.,  яку    виплачував  частинами  і  остаточно  виплатив   йому   заробітну  плату  та  вихідну  допомогу  лише   29 жовтня    2009року .

         Згідно ст.116 КЗпП України  відповідач  зобов”язаний  був  виплатити  йому  заробітну  плату   і вихідну  допомогу     в  день  звільнення.

         Згідно ст.117 ч.1 КЗпП України  при  відсутності  спору  про  розмір  заробітної  плати підприємство – установа- організація  зобов”язані   виплатити  працівнику   його  середній  зарабіток  за  весь  час  затримки  по  час  фактичного  розрахунку.

             Його  одноденний  середній  заробіток  згідно  довідки  відповідача  складає  45грн.67коп. Виплата заробітної плати   та  вихідної   допомогии  йому  затримана  на  56 робочих  днів ,  компенсація  за  весь  час  затримки  виплати   йому зарплати  та  вихідної допомоги  складає  2557грн.52коп.  із розрахунку  56 роб.днів х 45грн.67коп.=2557грн.52коп.,  яку  позивач  і  просить  стягнути  з  відповідача  на  його  користь  по  рішенню  суду,  покласти  витрати  по  справі  на  відповідача.  

            Несвоєчасною  виплатою  йому   заробітної  плати  та  розрахункових  коштів  йому  спричинена  моральна  шкода,  яка  полягає в  тому  ,  що  це  негативно   вплинуло  на  його  матеріальне  становище,  це  спонукало  його  шукати   кошти  для  існування,  що  ускладнювало  його   нормальний  уклад  життя ,  що  також   завдало  йому  душевних страждань.  Моральну  шкоду  він  оцінює  в  5000грн.,  яку просить  стягнути з  відповідача  на  його  користь  по  рішенню  суду.

           В судовому  засіданні  позивач  підтримав   свої  позовні  вимоги  і  просив  їх  задовольнити  судом  в  повному  обсязі.

          Представник  відповідача  проти  позову  заперечує ,  пояснив , що  позивачу  дійсно  затримана  виплата  заробітної  плати   і  розрахункових  грошей  при  звільнені,  остаточно  зарплата  позивачу  виплачена   29  жовтня  2009року  та  09.02.2010р.,  мала  місце  затримка  в  виплаті  зарплати   ,  він  згоден  з  кількістю  днів  по  затримці  виплати  зарплати ,  що  вказав  позивач,   але  виплачувати  компенсацію  за  затримку  виплати  зарплати  відповідач  не  має  можливості,  так  як  у  відповідача  немає  грошей                

       Суд ,  вивчивши  матеріали  справи ,  заслухавши  позивача  і  представника  відповідача ,  вважає  позов  позивача  таким ,  що  підлягає  задоволенню   частково  з   наступних  підстав.  

         Наказом   №100к  від  26.06.2006року  позивач    був  прийнятий  відповідачем  на роботу   верстатником  широкого  профілю,  а   наказом   від 01.12.2008року   позивач    був  передений  на посаду   токаря ,  на  підставі  наказу №107к  від  10.08.2009року    звільнений     з  роботи  за ст.40 п.1 КЗпП України .(а.с.5).

          На  день  звільнення  з  роботи  відповідач  мав   перед  позивачем   заборгованість по заробітній  платі  та   вихідній  допомозі  в  сумі  7564грн.78коп..,  які  остаточно  виплатив    позивачу    лише   29  жовтня   2009року.(а.с.25-26).

            Згідно ст.116 КЗпП України  відповідач  зобов”язаний  був  виплатити   позивачу   заробітну  плату      в  день  звільнення.

            Згідно ст.117 ч.1 КЗпП України  при  відсутності  спору  про  розмір  заробітної  плати підприємство – установа- організація  зобов”язані   виплатити  працівнику   його  середній  зарабіток  за  весь  час  затримки  по  час  фактичного  розрахунку.

Ст.237-1 КЗпП України  передбачає,  що  моральна шкода  стягується   на користь  робітника в тому  випадку , якщо  порушення  його  законних  прав  призвело  до  моральних  страждань,  втрати  нормальних  життєвих  зв”язків та  вимагають  від  нього  додаткових  зусиль  для  організації  свого  життя.

             Одноденний  середній  заробіток позивача  згідно  довідки  відповідача  складає  45грн.67коп. (а.с 25.26). Виплата заробітної плати  та  вихідної  допомоги   при  звільненні  позивачу   затримана  на  56  робочих  днів  з  10.08.2009року   по  29   жовтня 2009року,  компенсація  за  весь  час  затримки  виплати   позивачу   зарплати  та  вихідної  допомоги    при звільненні ,    складає  2557грн.52коп.  із розрахунку  56 роб.днів х 45грн.67коп.=2557грн.52коп. Відповідач  добровільно  не  виплатив  позивачу  компенсацію  за  затримку   в  виплаті  заробітної  плати  та   вихідної  допомоги   при  звільнені  в сумі  2557грн.52коп.(а.с.30-31),   тому  суд  вважає  необхідним    стягнути  з  відповідача  на  користь   позивача  по  рішенню  суду  2557грн.52коп.- компенсації  за  затримку  в  виплаті  заробітної плати   та  вихідної  допомоги    при  звільненні.  З  урахуванням  обставин  справи  та  моральних  страждань  завданих  позивачу   несвоєчасною  виплатою  зарплати  та  вихідної  допомоги    при  звільненні,  з урахуванням  суми  несвоєчасно  виплаченої  позивачу,  суд  вважає  необхідним  стягнути  з відповідача  на  користь  позивача  моральну  шкоду  в  сумі  200грн.

         Суд  вважає  необхідним  стягнути  з   відповідача      на користь  держави  держмито в сумі  59грн.50коп. та  витрати  на  ІТЗ  в сумі  120грн.  

          Суд  не  находить  підстав  для  стягнення  з  відповідача   на користь  позивача  судових  витрат  по справі ,  так  як  сума  судових  витрат  по  справі  позивачем  не  вказана    в  позовній  заяві ,  позивач  не  надав  суду  доказів ,тобто належно   оформлених  квитанцій  на сплату  позивачем  судових  витрат   з розрахунком  судових  витрат  і  за  що.

Керуючись ст.ст.116, 117,  237-1 КЗпП України, ст.ст. 10,60,88,212  ЦПК України,

        в и р і ш и в:

    Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю «КЗМО Ропчице» на користь ОСОБА_1   компенсацію за затримку у виплаті заробітної плати в сумі 2557 грн. 52  коп., на відшкодування моральної шкоди 200 гр н.

Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю «КЗМО Ропчице»   на  користь  держави  держмито в сумі 59,5 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 120 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                     Н.А.Масалітіна