Справа № 2-427/2010 року        

РІШЕННЯ

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

    31 березня 2010 року Довгинцівський районний суд м.Кривого Рогу в складі:

головуючого судді                     Масалітіної Н.А.

при секретарі                         Глоба О.В.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до товариства з обмеженою відповідальністю «КЗМО Ропчице» про стягнення  заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку в проведенні розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

                         в с т а н о в и в:

15.09.2009р.позивач  ОСОБА_1  звернувся  в  суд  з  позовом  до  відповідача   ОСОБА_2  з  обмеженою  відповідальністю „КЗМО Ропчице”  з  вищевказаним  позовом  ,  неодноразово  09.11.2009року  та  26.03.2009року змінюючи  свої  позовні  вимоги ,  просив  стягнути  з  відповідача   заборгованість  по  заробітній  платі на  день  звільнення  з  роботи  за  період  з  січня  2009року по  17  серпня  2009року  в сумі  47048грн.63коп ., компенсацію  за  час  затримки виплати  заробітної  плати  за  період  з 17 серпня  по  15вересня  2009року   в  сумі  4115грн.37коп.  ,  посилаючись  на  те ,  що  згідно  наказу №28-к   від  14.12.2004року  він  був  прийнятий  відповідачем на  роботу  на  посаду  головного  енергетика , а  згідно  наказу №194к  від 01.12.2008року  був  переведений  на посаду начальника  цеху,  згідно  наказу №15к  від  02.12.2009року  був  переведений на посаду в.о.  голови  правління,  згідно  наказу №62к  від  27.05.2009р.  був  переведений на посаду начальника  цеху,  а  відповідно  до  наказу №113к  від  17.08.2009року  був  звільнений  з  вказаної  посади на підставі ст. 38  КЗпП України ,  про  що  в  його  трудовій книжці зроблено  відповідний  запис.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України  відповідач  зобов”язаний  був  в день  звільнення видати йому  трудову  книжку і  провести  з  ним  розрахунок у строки ,  зазначені в ст.116  КЗпП України,  тобто   при  звільнені  працівника ,  виплата  всіх  сум,  які  йому  нараховані ,  виплачуються  в  день  звільнення.  Однак ,  в  порушення вказаних  норм  закону  відповідачем  не  було  в  належні  строки  та  у  відповідному  розмірі здійснено  виплату  йому  заробітної  плати за  період  з  січня  по 17  серпня  2009року згідно  довідки  відповідача  47048грн.63коп.

Згідно ст.117 ч.1 КЗпП України  в  разі  невиплати  з вини  власника  належних  звільненому  працівникові  сум в строки,  передбачені ст.116 КЗпП України,  підприємство, тобто  відповідач , повинен  виплатити  йому  середний  заробіток  за весь  час  затримкм  по  день  фактичного  розрахунку.  Його  середнєденний  заробіток  згідно  довідки  відповідача  складає  195грн.97коп ,  тому  позивач  вважає  ,  що  відповідач  повинен  виплатити  йому  4115грн.37коп. -  середній  заробіток  за  час  затримки  виплати  заробітної  плати з  моменту  звільнення  по  момент  пред”явлення  позову  тобто за  21  робочий  день

Добровільно  відповідач  відмовився   виплати  йому  зарплату  47048грн.63коп. і  середній  заробіток  за  час  затримкм  виплати  заробітної  плати за період  з  17.08.2009року  по  день  звернення  до  суду   по  15 вересня  2009року в сумі  4115грн.37коп.,  а  тому  позивач  просить  вказані  сумі  стягнути  з  відповідача на його  користь  по   рішенню  суду ,  а  також  стягнути  з  відповідача на його користь  судові  витрати по справі

В  судовому  засіданні  позивач  підтримав  свої  позовні  вимоги  і  просив  їх  задовольнити  судом.

Представник  відповідача  проти  позову  заперечує,  пояснив,  що  позивачу  дійсно  не  виплачена  в  строк  заробітна  плата за період  з  січня  по 17  серпня  2009 року в сумі  47048грн.63коп., підтвердив ,  що  середньоденна  заробітна  плата  позивача  складала 195грн.97коп.  Представник  відповідача  заперечує  проти  задоволення  позову   позивача,  так  як  на  підприєстві  немає  коштів  на   вказані  виплати.

Суд,  вивчивши  матеріали  справи , заслухавши  позивача  та  представника  відповідача ,  вважає ,  що  позов  позивача  підлягає  задоволенню    частково,  виходячи  з  наступного.

 Згідно  наказу №28-к   від  14.12.2004року  позивач    був  прийнятий  відповідачем на  роботу  на  посаду  головного  енергетика , а  згідно  наказу №194к  від 01.12.2008року  був  переведений  на посаду начальника  цеху,  згідно  наказу №15к  від  02.12.2009року  був  переведений на посаду в.о.  голови  правління,  згідно  наказу №62к  від  27.05.2009р.  був  переведений на посаду начальника  цеху,  а  відповідно  до  наказу №113к  від  17.08.2009року  був  звільнений  з  вказаної  посади на підставі ст. 38  КЗпП України ,  про  що  в  його  трудовій книжці  зроблено  відповідний  запис. (  а.с.15).

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України  відповідач  зобов”язаний  був  в день  звільнення видати  позивачу   трудову  книжку і  провести  з   позивачем  розрахунок у строки ,  зазначені в ст.116  КЗпП України,  тобто   при  звільнені  працівника ,  виплата  всіх  сум,  які  йому  нараховані ,  виплачуються  в  день  звільнення.  Однак ,  в  порушення   вказаних  норм  закону  відповідачем  не  було  в  належні  строки  та  у  відповідному  розмірі здійснено  виплату   позивачу   заробітної  плати за  період  з  січня  по 17  серпня  2009року згідно  довідки  відповідача  47048грн.63коп.,  що підтверджується  довідкою  відповідача  б/н  від  24 березня 2010року.(а.с.22).

Згідно ст.117 ч.1 КЗпП України  в  разі  невиплати  з вини  власника  належних  звільненому  працівникові  сум в строки,  передбачені ст.116 КЗпП України,  підприємство тобто  відповідач  повинен  виплатити  позивачу   середний  заробіток  за весь  час  затримки  по  день  фактичного  розрахунку.    Середньоденний  заробіток  позивача  згідно  довідки  відповідача  складає  195грн.97коп, що  підтверджується  довідкою  відповідача б/н  від  24 березня  2009року (а.с. 22)  відповідач  повинен  виплатити   позивачу   4115грн.37коп. -  середній  заробіток  за  час  затримки  виплати  заробітної  плати з  моменту  звільнення  по  момент  пред”явлення  позову  тобто за  21  робочий  день  (21 роб.день х 195грн.97коп = 4115грн.37коп.), фактично   відповідач  не  виплатив  позивачу  зарплату в сумі  47048грн.63коп.  і  по  день  розгляду  справи  в суді   і  час  затримки  в  виплаті  зарплати  значно більший  ніж  21  день, такі  позовні  вимоги  пред”явив  позивач  і  в  цій  частині  позовні  вимоги  не  змінював. Добровільно  відповідач  відмовився   виплати   позивачу   зарплату за період з  січня  2009року  по  17 серпня 2009року  в сумі   47048грн.63коп. і  середній  заробіток  за  час  затримки  виплати  заробітної  плати за період  з  17.08.2009року  по  день  звернення  до  суду   по  15 вересня  2009року в сумі  4115грн.37коп.,  а  тому    суд   вважає  необхідним  стягнути  з  відповідача  на користь  позивача  47048грн63коп.-  невиплачена  зарплата позивачу  за період  з  січня  по 17  серпня  2009року,  а  також  стягнути  з  відповідача на  користь  позивача  4115грн.37коп.  -  компенсації  за  затримку  в  виплаті   зарплати    у  встановлені законом  строки.

Суд  вважає необхідним  відмовити  в  позові  позивачу  до  відповідача   про  стягнення  витрат  по справі,  оскільки  в  позовних  заявах  позивач  не  вказує  суму  витрат  по справі ,  з  чого  ці  витрати  складаються  і  позивачем  не  надано  суду   належно  оформленого  документа  про  сплату    судових  витрат .  

Керуючись ст.ст.116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10,60,88,212  ЦПК України,

                     в и р і ш и в:

          Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю «КЗМО Ропчице» на користь ОСОБА_1  заборгованість по заробітній платі в сумі  47048 грн. 63 коп., компенсацію за затримку у виплаті заробітної плати в сумі 4115 грн. 37  коп..

Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю «КЗМО Ропчице»  витрати по сплаті держмита в сумі 511,64 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 120 грн.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного

суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

      Суддя                                                                                     Н.А.Масалітіна