Справа № 2-1359/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(заочне)

12 березня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді Плахтій І.Б.,

при секретарі – Самсонюк Ю.Л.,

з участю позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення боргу. Позов мотивував тим, що 19.08.2006 року дав в борг ОСОБА_2 165000 грн., які вона зобов’язувалась повернути до 10.11.2006 року. Позивач неодноразово звертався до відповідача про повернення коштів, однак остання уникає зустрічі і борг не повернула. А тому, позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу. Також, просив стягнути в його користь судові витрати у справі.

В ході судового розгляду справи позивач вимоги позову збільшив, просив стягнути суму боргу з врахуванням індексу інфляції, а всього 247170 грн.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав з викладених у позовній заяві підстав з врахуванням збільшення розміру позовних вимог, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

За погодженням з позивачем суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а   позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження  укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Судом встановлено, що 19 серпня 2006 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 165000 гривень, які зобов’язалася повернути до 10 листопада 2006 року, про що написала відповідну розписку (а.с.4).

В судовому засіданні встановлено, що до дня звернення позивача в суд, відповідач не повернула позивачу боргу в сумі 165000 гривень, чим порушила вимоги ст.1049 Цивільного кодексу України та свої зобов’язання по вищевказаному договору.

З врахуванням вищенаведеної норми закону, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу в повному обсязі підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який  прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням зміни індексу інфляції сума інфляційних становить: в грудні 2006 року – 1485 грн., в 2007 році – 27390 грн., в 2008 році 36795 грн., в січні-вересні 2009 року – 15015 грн., в жовтні 2009 року – 1485 грн., а всього 82170 грн.

З врахуванням вищенаведеної норми закону, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних за весь період прострочення в розмірі 82170 гривень підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально  підтверджені судові витрати, а тому з відповідача в користь позивача слід стягнути 1650 грн. сплаченого судового збору, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215, 218, 226 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд

,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 165000 (сто шістдесят п’ять тисяч) гривень боргу, 82170 (вісімдесят дві тисячі сто сімдесят) гривень інфляційних, 1650 (одну тисячу шістсот п’ятдесят) гривень судового збору та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня проголошення рішення та подальшого подання апеляційної скарги в двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але в двадцятиденний строк після цього не буде подана апеляційна скарга то, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                         І.Б. Плахтій