Справа № 2-1575/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

31 березня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючої – судді Плахтій І.Б.,

при секретарі – Самсонюк Ю.Л.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника третьої особи – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Перший відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. Позов мотивувала тим, що 20.11.2008 року Першим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача аліментів на дитину в розмірі 900 грн. щомісячно. Відповідач ухиляється від сплати аліментів, в зв’язку з чим утворилась заборгованість по аліментах в смі 12750 грн. А тому, просила стягнути з відповідача в її користь неустойку в розмірі одного відсотка від суми не сплачених аліметів за кожен день прострочення в сумі 54315 грн.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги позову підтримала з викладених у позовній заяві підстав. Просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що в зв’язку зі складним матеріальним становищем на даний час не може сплачувати аліменти. Як тільки з’являться кошти, погасить заборгованість.

Представник третьої особи Першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_3 суду пояснила, що дійсно на виконанні у відділі є виконавче провадження за рішенням суду про стягнення з відповідача в користь позивача аліментів в рзмірі 500 грн. та додаткових витрат в розмірі 400 грн. щомісячно. Примусове виконання рішення суду розпочато 20.11.2008 року. Провадження за аліментами та додатковими витратами об’єднані. Відповідач жодного разу не платив. Є заборгованість, яка щомісяця збільшується. Станом на день розгляду справи судом заборгованість за аліментами та додатковими витратами складає 16350 грн. Вважає, що позов слід задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача, заперечення відповідача, пояснення представника третьої особи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 31 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів позов задоволено частково. Ухвалено стягувати з відповідача в користь позивача на утримання неповнолітньго сина ОСОБА_4 по 500 грн. аліментів щомісячно починаючи з 26.09.2008 року до досягнення дитиною повноліття та по 400 грн. додаткових витрат щомісячно.

Постановами державного виконавця Першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_3 від 20.11.2008 року відкрито провадження з виконання вказаного рішення.

З довідки про нарахування забргованості по аліментах вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_2 за аліментами та додатковими витратами в сукупності станом на 31.03.2010 року становить 16350 грн., при чому, відповідач жодного разу не сплатив аліментів.

Статтею 196 СК України передбачена відповідальність за прострочення сплати аліментів. А саме, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на тягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми не сплачених аліментів за кожен день прострочення.

З урахуванням того, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою не сплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому пеня нараховується з часу не виконання рішення суду.

Нарахування неустойки за прострочення сплати додаткових витрат чинним законодавством не передбачене.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача слід стягнути неустойку (пені) у розмірі одного відсотка від суми не сплачених аліментів (500/100) в розмірі 5 грн. за кожен день прострочення з дня не виконання рішення суду по день ухвалення рішення, тобто з 20.11.2008 року по 31.03.2010 року, а всього в розмірі (5х497) 2485 грн.

В решті позову слід відмовити за безпідставністю.

Крім того, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 58, 60, 88, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст.180-185, 191, 196 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 2 485 (дві тисячі чотириста вісімдесят п’ять) гривень неустойки за прострочення сплати аліментів.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня проголошення рішення та подальшого подання апеляційної скарги в двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але в двадцятиденний строк після цього не буде подана апеляційна скарга то, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                         І.Б. Плахтій