Справа № 11 - 172/07 Головуючий по І інстанції Каліновська B.C.
Категорія: ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України Доповідач Оксентюк В.Н.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 13 березня 2007 року
колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді: Оксентюка В.Н.
суддів: Матата О.В., Пазюка О.С.
з участю прокурора: Смолюка Б.С.
захисника: ОСОБА_1
потерпілого: ОСОБА_2
засудженого: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію засудженого на вирок Луцького міськрайонного суду від 15 січня 2006 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с Голишів Луцького району, житель АДРЕСА_1 українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працюючий, не одружений, судимий вироком Луцького міськрайонного суду від 27 червня 2006 року за ч. 1 ст. 186 КК України до штрафу в розмірі 850 грн., -
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі
На підставі ,ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 визначено з 15 січня 2007 року. Зараховано в строк відбування покарання термін перебування під вартою з 09 жовтня 2006 року по 15 січня 2007 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. матеріальних збитків.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу постановлено залишити попередню - утримання під вартою.
Розглянувши справу в апеляційному порядку колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 засуджений за те, що 19 серпня 2006 року, в денний час, з території господарства ОСОБА_4, яке знаходиться по АДРЕСА_2, шляхом розбирання, таємно викрав металевий гараж, вартістю 2 000 грн., спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Він же, 13 вересня 2006 року, біля 01 год., перебуваючи в с. Лище Луцького району, за попередньою змовою з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_2 мобільний телефон "Нокіа-6101", вартістю 999 грн., спричинивши останньому матеріальну шкоду на вказану суму.
В поданій апеляції засуджений просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Апеляцію обґрунтовує тим, що доказів його вини у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, не здобуто, а обвинувачення побудовано на неправдивих показаннях потерпілих. Безпідставно він визнаний винним і у вчинені крадіжки, оскільки гараж він не викрадав, а за згодою матері продав, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем сім'ї. Визнавальні покази в ході досудового слідства давав під тиском працівників міліції.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції, засудженого та його захисника, які апеляцію підтримали, потерпілого, який апеляцію не визнав, міркування прокурора про залишення вироку суду без змін, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_3 злочинів, при вказаних у вироку обставинах, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку.
Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України є правильною.
Доводи в апеляції засудженого про те, що він відкритого викрадення мобільного телефону у ОСОБА_2 не вчиняв є безпідставні і спростовуються дослідженими в суді першої інстанції доказами.
Підстав сумніватися у правильності даного висновку суду колегія суддів не знаходить.
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, засуджений ОСОБА_3 в присутності інших осіб та за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, відкрито заволодів мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_2 Вказаний телефон він продав, а гроші використав для власних потреб.
Зазначені обставини підтверджуються показаннями самого засудженого, які він дав на стадії досудового слідства і підтримав в судовому засіданні, а також показаннями потерпілого ОСОБА_2
Підстав не вірити показанням потерпілого у суду не було, оскільки вони співпадають і об'єктивно підтверджуються матеріалами кримінальної справи.
Безпідставними є також доводи засудженого в апеляції про непричетність його до крадіжки гаража.
Дані доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема, показаннями самого засудженого, з яких вбачається, що він, попередньо домовившись з покупцями, розібрав гараж і продав його, а гроші витратив на власні потреби; показаннями потерпілого ОСОБА_4; свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Не вірити їх показанням підстав у суду не було, оскільки вони співпадають і об'єктивно підтверджуються матеріалами справи.
Не вбачається з матеріалів справи і того факту, що до засудженого ОСОБА_3 під час провадження досудового слідства застосовувався будь-який тиск зі сторони правоохоронних органів.
Заяв чи клопотань від останнього під час досудового і судового слідства про застосування відносно нього фізичного насильства не надходило. Згідно матеріалів справи визнавальні показання засуджений давав добровільно, в тому числі і в присутності захисника, а тому дані твердження є безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу.
При призначені ОСОБА_3 покарання судом першої інстанції враховано: тяжкість вчинених ним злочинів, дані про його особу, те, що він раніше судимий за корисливі злочини, його відношення до вчиненого, думку потерпілого, а також усі інші обставин справи.
Врахувавши вищевикладене, колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції призначив правильно, з дотриманням вимог ст. ст. 50, 65 КК України.
Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів засудженим.
Підстав для скасування вироку з обставин наведених в апеляції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Луцького міськрайонного суду від 15 січня 2006 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляцію засудженого -без задоволення.