Справа № 11-163 /07 Головуючий у 1 інстанції Наваляний А.Д.
ст. 121 ч.2 КК України Доповідач Хлапук Л.І.
УХВАЛА
іменем України
м. Луцьк 16 березня 2007 року
Колегія суддів судової плати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючої Хлапук Л.І.,
суддів Матвієнко Н.В., Пазюка О.С.,
прокурора Гарбуза В.В.,
потерпілого ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
його захисника ОСОБА_3,
адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 т в його інтересах адвоката ОСОБА_4 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 11 грудня 2006 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель м. Ковеля, несудимий,-засуджений з ч.2 ст. 121 КК України до 9 років позбавлення волі
Стягнено з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 в відшкодування матеріальної шкоди 3559,99 коп., в відшкодування моральної шкоди 50000 гривень, в користь ОСОБА_5 50000 гривень в відшкодування моральної шкоди та в користь держави 472,78 коп. судових витрат, -
встановила:
ОСОБА_2 визнаний винним в тім, що 10 травня 2005 року біля 3 години на подвір'ї будинку по вул.Театральній,20 м. Ковеля в групі з невстановленою особою на грунті особистих неприязних стосунків побив руками і ногами в різні частини тіла, способом, що мав характер особливого мучення, ОСОБА_6, заподіявши тому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно мозкової травми з набряком головного мозку і крововиливами під м'які покрови голови, перелом правої ліктьової кістки та чисельні садна на тілі, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.
В своїх апеляціях на вирок: - засуджений ОСОБА_2 вказує, що злочину не вчиняв, органи досудового слідства та суд не зібрали доказів його винуватості. При розгляді справи суд грубо порушив норми КПК України, тому прохає вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд;
- адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_2 посилається на однобічність і неповноту досудового і судового слідства та невиконання вказівок і вимог постанови Ковельського міськрайонного суду від 14 квітня 2006 року та ухвали апеляційного суду Волинської області від 27 червня 2006 року, вказаних при направленні справи на додаткове розслідування, на невстановлення дійсного суб'єкту злочину, його мотивів і обставин вчинення, побудову вироку на суперечливих показаннях свідків, які були здобуті з порушенням норм КПК України. Просить скасувати вирок, виправдавши ОСОБА_2 в інкримінованому злочині та звільнити його з-під варти.
В своїх запереченнях на апеляційні скарги старший помічник Ковельського міжрайонного прокурора, який приймав участь у розгляді справи, потерпілий ОСОБА_1 посилаються на законність і справедливість вироку і відсутність підстав для його скасування. Просить залишити його без зміни.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляцій і заперечень на них, засудженого ОСОБА_2, його захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтримали апеляції, потерпілого ОСОБА_1, який заперечив проти апеляцій, висновок прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає до повного, а апеляція його адвоката ОСОБА_4 - до часткового задоволення.
Згідно ст. З 23 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на доказах, які були розглянуті в судовому засіданні і повинен оцінювати їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, їх сукупності, керуючись при цьому законом.
Проігнорувавши дані вимоги закону, суд допустив суперечності у вироку: визнав ОСОБА_2 винним в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що мали характер особливого мучення, тобто з ч.2 ст. 121 КК України, одночасно вказав в мотивувальній його частині, що умисне нанісши велику кількість ударів в життєво важливі органи, засуджений свідомо допускав настання смерті потерпілого, тобто діяв з непрямим умислом на його вбивство. Крім того, суд не зібрав та не навів у вироку доказів свого висновку про те, що обраний злочинцем спосіб у заподіянні тілесних ушкоджень мав характер особливого мучення, і що такий спосіб охоплювався умислом засудженого.
В силу ч.7 ст.374 КПК України вказівки суду, який розглядав справу в апеляційному порядку є обов'язковими для органів досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи.
Ця вимога закону по даній справі дотримана не була.
Так, постановою цього суду від 14 квітня 2006 року справа направлена на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справа апеляційного суду від 27 червня 2006 року дана постанова залишена без зміни з вказівками і доповненнями. Зокрема, апеляційний суд вказав на необхідність встановити дійсний час і місце побиття потерпілого, всіх учасників злочину, мотиви та причини, з яких ОСОБА_6 був жорстоко побитий.
дійсний час і місце побиття потерпілого, всіх учасників злочину, мотиви та причини, з яких ОСОБА_6 був жорстоко побитий.
Органи досудового слідства так і не виконали дані вказівки.
Вміняючи ОСОБА_2 побиття потерпілого о 3 годині 10 травня 2005 року, не спростували показання свідка ОСОБА_8 про те, що він бачив ОСОБА_6 неушкодженим поблизу бару „Вегас" о 3 годині 20 хв. - З годині 30 хвилин в ту ніч. Не перевірили та не спростували показання засудженого про знаходження його дома після 1 години, показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про відсутність засудженого в барі „Вегас" після 1-2 години в ніч злочину.
Не виконано вказівку апеляційного суду щодо встановлення мотивів злочину. Посилаючись на наявність між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 неприязних стосунків, які ніби-то мали місце через конфлікт між ними напередодні події, органи досудового слідства не зібрали доказів цього, не спростували і не перевірили показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про те, що в ніч з 08 на 09 травня 2005 року ОСОБА_6 конфліктував з ОСОБА_12 і ОСОБА_2 у цьому участі не брав, в неприязних відносинах з потерпілим не знаходився.
Не виконано вказівку про встановлення очевидців конфлікту та його учасників. Як вбачається з показань свідків ОСОБА_15, ОСОБА_13 напередодні побиття, ОСОБА_6 біля кафе „Явір" конфліктував з особою на прізвисько „ОСОБА_16". А 09 травня 2005 року в кафе „Вегас" разом з потерпілим були особи на прізвисько „ОСОБА_17", „ОСОБА_18", „ОСОБА_19", „ОСОБА_20", „ОСОБА_21", яким могли бути відомі обставини і мотиви побиття ОСОБА_6 Дані особи органами досудового слідства не встановлені і не допитані.
Свідок ОСОБА_22 заявляла, що бачила, як в дворі будинку №20 по вул. Театральній ОСОБА_6 наносили удари двоє осіб, одного з яких потерпілий називав на ім'я „ОСОБА_23", прохаючи не бити його. Вказівка апеляційного суду про необхідність встановлення та допиту цієї особи органами досудового слідства виконана не була. Не вияснено, чи дійсно даний свідок була очевидцем злочину. Не дано оцінки тому, що її показання щодо місця бійки не співпадають з даними протоколу огляду місця події щодо місця виявлення знаряддя злочину, крові, взуття потерпілого.
Не виконана вказівка апеляційного суду щодо проведення судово-біологічної експертизи слідів пальців рук на знайденому на місці події недопалку цигарки поряд з недопалком, який міг бути залишений потерпілим. Органи досудового слідства не звернули уваги на те, що неможливість проведення такої експертизи викликана технічними причинами: нечітким відображенням на дактилокарті відбитків пальців ОСОБА_2 , які можливо усунути. Не встановлено, чи палив цигарки засуджений і, якщо так, то які.
Не проведено судово-технічної експертизи для вияснення можливості залишення на місці події злочинцем відбитку сліду взуття. Не встановлено, чи міг даний відбиток належати взуттю ОСОБА_2, на необхідність чого вказувалося в ухвалі апеляційного суду від 27 червня 2006 року.
Органи досудового слідства після направлення справи на додаткове розслідування лише встановили і допитали під псевдонімом свідка ОСОБА_24, який випадково проходив в ту ніч по вул. Театральній і, не знаючи до того ОСОБА_2, більш як через рік по тому впізнав в ньому одну з двох осіб, які тягнули спиною вниз нерухомого незнайомця через вулицю.
Суд не перевіривши, чи міг даний свідок знаходитись у місці злочину в вказаний ним час, чи був він його очевидцем, допитав того поверхово без вияснення деталей події, з допомогою радіотелефону та поклав його показання в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_2
Не звернуто уваги судом на невиконання органами досудового слідств вимоги апеляційного суду про встановлення кола відвідувачів кафе „Вегас", його працівників, що знаходились в ньому в ніч на 10 травня 2005 року, та необхідності проведення їх допиту для перевірки висунутогоОСОБА_2 і свідком ОСОБА_11 алібі засудженого.
Не допитано родичів друзів потерпілого, засудженого щодо характеру відносин між ОСОБА_2 і ОСОБА_6, не встановлено хто і з-за чого ворогував з останнім.
Вищевказана неповнота досудового слідства, яка не усунена в ході досудового слідства і проігнорована судом першої інстанції, порушення норм КПК України, допущені ним під час розгляду справи, істотно вплинули на законність і обгрунтованність вироку, постановленого щодо ОСОБА_2 Тому дане судове рішення підлягає до скасування, а справа - направленню прокурору для проведення додаткового розслідування. При якому необхідно виконати вказівки, дані в останній ухвалі апеляційного суду та в його ухвалі від 27 червня 2006 року і, в залежності від встановленого, вияснити наявність чи відсутність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого злочину.
Керуючись ст.365-366 КПК України, колегія суддів судової палати -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити повністю, а апеляцію в його інтересах адвоката ОСОБА_4 - частково.
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 11 грудня 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу - направити Ковельському міжрайонному прокурору для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній - тримання під вартою.