ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/14062/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова мережа 2011" (далі - ТОВ "Оптова Мережа 2011", скаржник)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 (головуючий - суддя Сотніков С.В., судді: Остапенко О.М., Отрюх Б.В.)

у справі № 910/14062/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашан Україна гіпермаркет" (далі - ТОВ "Ашан Україна гіпермаркет", позивач)

до ТОВ "Оптова мережа 2011"

про стягнення 2 494 191,46 грн.

1. Історія справи

1.1. У жовтні 2019 року ТОВ "Ашан Україна гіпермаркет" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Оптова мережа 2011" про стягнення 2 494 191,46 грн, з яких 2 212 372,27 грн - основний борг, 255 037,63 грн - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 4 334,11 грн - інфляційних втрат, 22 447,45 грн - 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання.

1.2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо повернення орендарю суми гарантійного платежу.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 (суддя Мандриченко О.В.): позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Оптова мережа 2011" на користь ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет" 2 212 372,27 грн заборгованості, 4 334,11 грн інфляційних втрат, 22 447,45 грн 3% річних та 33 587,31 грн витрат по сплаті судового збору; у задоволенні іншої частини позову відмовлено повністю.

2.2. Не погоджуючись з названим судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

2.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Оптова мережа 2011" з доданими до неї документами не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику.

2.4. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції мотивована, з посиланням на пункт 1 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), тим, що апеляційна скарга у цій справі підписана неуповноваженою особою, оскільки подана ТОВ "Оптова мережа 2011" апеляційна скарга підписана Кордівським А.І., як представником за довіреністю від 21.01.2020 № 02, однак матеріали апеляційної скарги не містять відомостей про те, що Кордівський А.І. представляє відповідача у порядку самопредставництва, зокрема, є керівником ТОВ "Оптова мережа 2011" або щодо наявності у поіменованої особи як представника ТОВ "Оптова мережа 2011" статусу адвоката. Крім того, колегія суддів зазначила, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 258 ГПК України, оскільки до неї не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "Оптова мережа 2011" просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 910/14062/19 та направити справу до Північного апеляційного господарського суду для прийняття апеляційної скарги ТОВ "Оптова мережа 2011" до розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме - частини п'ятої статті 174 ГПК України, частини другої та шостої статті 260 ГПК України, чим створено перешкоду подальшого розгляду справи № 910/14062/19.

4.2. На переконання скаржника, Північний апеляційний господарський суд безпідставно повернув апеляційну скаргу відповідачу, оскільки мав можливість залишити апеляційну скаргу без руху та надати строк для подання необхідних документів та підтверджень, так як відповідно до частини 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 ГПК України, застосовуються положення статті 174 ГПК України.

4.3. Скаржник вважає, що відмовивши у відкритті апеляційного провадження шляхом повернення апеляційної скарги без розгляду, Північний апеляційний господарський суд позбавив можливості скаржника на повторне звернення до суду за захистом своїх прав з урахуванням встановлених законодавством строків, чим порушив принцип рівності та змагальності сторін.

4.4. Скаржник наголошує, що долучена до апеляційної скарги довіреність є належним доказом, що посвідчує повноваження представника представляти інтереси юридичної особи у розумінні статтей 56, 60 та 258 ГПК України. Чинне законодавство, за наявності такої довіреності, не передбачає обов'язку скаржника долучати до скарги інші документи, що посвідчують повноваження Кордівського А.І.

4.5. Також в обґрунтування своєї правової позиції скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/3826/19, відповідно до якої апеляційну скаргу необхідно було спочатку залишити без руху, а не відразу повертати; а також правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.04.2019 № 911/564/18, щодо недопустимості порушення судом права сторони на доступ до правосуддя.

4.6. Крім того, скаржник вважає, що ним розраховано та сплачено судовий збір вірно та у відповідності до вимог підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

5. Позиція позивача у справі, викладена у відзиві на касаційну скаргу

5.1. На адресу Касаційного господарського суду від ТОВ "Ашан Україна гіпермаркет" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.

5.2. Позивач вказує на те, що провадження у цій справі відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2019, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-УІІІ, а відповідно до частини третьої статті 1312 Конституції України (у редакції Закону №1401- VIII) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

5.3. ТОВ "Ашан Україна гіпермаркет" звертає увагу суду, що в наведеній для прикладу у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/3826/19 обставини щодо встановлення повноважень представника не є тотожними, оскільки у наведеному прикладі підписантом був не представник за довіреністю, а керівник підприємства, якому для підтвердження повноважень необхідно було донести документи до суду.

5.4. Позивач звертає увагу на те, що представник скаржника Кордівський А.І. взагалі не є адвокатом, адже дані про нього відсутні у єдиному реєстрі адвокатів України, який знаходиться у загальному доступі і містить дані про всіх адвокатів України, які здійснюють свою діяльність.

5.5. Щодо сплати судового збору, позивач зазначає, що останній за подання позовної заяви сплатив судовий збір двома платежами : дата валютування 07.10.2019 - 37 250,49 грн та дата валютування 08.10.2019 - 162,38. Тобто загальна сума судового збору за подання позовної заяви склала 37 412,87 грн. Отже, 150% від 37 412,87 грн складає 56 119,30 грн, проте скаржником сплачено на 5 738,35 грн менше від встановленої Законом України "Про судовий збір" суми судового збору.

6. РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

6.1. Розгляд касаційної скарги ТОВ "Оптова мережа 2011" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України.

7. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

7.1. Подана ТОВ "Оптова мережа 2011" апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/14062/19 підписана від його імені представником за довіреністю від 21.01.2020 №02 Кордівським А.І.

7.2. Доказів на підтвердження у Кордівського А.І. статусу адвоката до матеріалів апеляційної скарги не додано. Докази на підтвердження наявності у Кордівського А.І. права представляти ТОВ "Оптова мережа 2011" у порядку самопредставництва також відсутні у матеріалах апеляційної скарги.

7.3. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підписана особою, яка не має права її підписувати, а тому на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 260 ГПК України повернула апеляційну скаргу ТОВ "Оптова мережа 2011" разом з додатками.

8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки касаційна скарга у цій справі подана після набрання чинності названого закону розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).

8.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання щодо дотримання судом апеляційної інстанції норм ГПК щодо повернення апеляційної скарги ТОВ "Оптова мережа 2011" у справі № 910/14062/19.

9.2. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.

Згідно з частиною першою статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

ГПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (стаття 56).

Згідно зі статтею 58 ГПК України представником в суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (частина четверта статті 60 ГПК України).

Частинами першою та третьою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

30.09.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401).

За приписами частини третьої статті 1312 Конституції України (в редакції Закону № 1401) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону № 1401) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності даним Законом, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється, зокрема, відповідно до Конституції України, цього Кодексу, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй. Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

За змістом статті 1312 Конституції України необхідність її додаткової регламентації законом передбачена частиною четвертою цієї статті щодо встановлення винятків представництва в суді адвокатами, зокрема, визначення поняття малозначних спорів.

Натомість частина третя статті 1312 Конституції України не вимагає необхідності її додаткової законодавчої регламентації.

Рішенням Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника при представництві та здійснення захисту за кримінально-процесуальним законодавством були офіційно розтлумачені чинні на той час положення частини першої статті 59 Конституції України про те, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при захисті від обвинувачення, а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги вибрати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Однак з набранням чинності 30 вересня 2016 року Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» попередню редакцію статті 59 Конституції України змінено; за змістом чинної редакції статті 59 Конституції України передбачено право особи на професійну правничу допомогу, надання її у визначених законом випадках безоплатно та вільний вибір захисника своїх прав.

За статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право, зокрема, захищати себе особисто чи використовувати допомогу захисника, обраного на власний розсуд.

Разом з тим у справі «Ейрі проти Ірландії» («Airey v. Ireland») Європейський суд з прав людини вказав, що хоча підпункт «с» пункту 3 статті 6 Конвенції стосується тільки кримінального процесу, «однак незважаючи на відсутність подібного положення щодо провадження у цивільних справах, пункт 1 статті 6 може в деяких випадках зобов'язати державу надати адвокатську допомогу, якщо без такої допомоги неможливо забезпечити практичної реалізації права на судовий розгляд, якщо юридичне представництво надається в обов'язковому порядку, як це передбачено внутрішнім законодавством деяких Договірних Сторін стосовно різних видів судового спору, чи з огляду на складність процедури або справи» (пункт 26).

При цьому у справі «Загородній проти України» («Zagorodniy v. Ukraine») Європейський суд з прав людини вказує, що: «певна юридична кваліфікація може вимагатись для забезпечення ефективного захисту особи та безперешкодного функціонування системи правосуддя» (пункт 53 Рішення), і саме інтереси правосуддя можуть бути виправданням обмеження права на вибір захисника (пункт 54 цього ж Рішення).

За висновками Суду таке обмеження права на вільний вибір захисника само по собі не порушує питання за підпунктом «c» пункту 3 статті 6 Конвенції, оскільки певна юридична кваліфікація може вимагатись для забезпечення ефективного захисту особи (рішення від 20 січня 2005 року у справі «Майзіт проти Росії», заява №63378/00, пункт 68) та безперешкодного функціонування системи правосуддя (рішення у справі «Мефтах та інші проти Франції» , заяви № 32911/96, 35237/97 та 34595/97, пункт 45).

У рішенні від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що «право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду. Попри те, що остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції належить Суду, він не повинен підміняти оцінку, зроблену національними органами, будь-якою іншою оцінкою того, що має бути найкращою стратегією у цій сфері. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або у такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якої прагнуть досягти (див. там же; див. також серед багатьох інших джерел рішення у справі «Кордова проти Італії» (№1) (Cordova v. Italy (no. 1)), заява № 40877/98, пункт 54, ECHR 2003-I та повторення відповідних принципів у рішенні від 21 вересня 1994 року у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), п. 65, Series A № 294-B).

Суд зазначає, що чітка та передбачувана вимога статті 1312 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу.

Наведені положення не порушують суть права на апеляційне оскарження, не позбавляють осіб їх права на самопредставництво, здійснюване для юридичних осіб їх керівником, членом виконавчого органу, іншою особою, уповноваженою діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), що діють у межах своїх повноважень.

Отже, з 01.01.2018 представництво у судах апеляційної інстанції у провадженнях, розпочатих після 30.09.2016, має здійснюватися адвокатами або законним представником.

При цьому підписання та/або подання апеляційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.

Ухвалу місцевого господарського суду про порушення провадження у цій справі за результатами розгляду матеріалів позовної заяви ТОВ "Оптова мережа 2011" постановлено 14.10.2019.

Верховний Суд зазначає, що важливим є, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти на її виконання.

Таким чином, вирішальним для суду є дослідження факту наявності у представника, що здійснює представництво у суді, статусу адвоката.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали апеляційної скарги не містять відомостей щодо наявності у Кордівського А.І. як представника ТОВ "Оптова мережа 2011" статусу адвоката. Крім того, вказані відомості відсутні як у матеріалах справи №910/14062/19, так і в Єдиному реєстрі адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/).

Доказів звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду в порядку здійснення самопредставництва за частиною третьою статті 56 ГПК України матеріали справи та заяви також не містять.

9.3. З огляду на викладене, враховуючи обставини даної конкретної справи, зазначена довіреність від 21.01.2020 № 02 не являється належним та допустимим доказом щодо підписання Кордівським А.І. апеляційної скарги від імені ТОВ "Оптова мережа 2011", тобто, апеляційна скарга від імені ТОВ "Оптова мережа 2011" підписана особою, яка не має права її підписувати.

9.4. Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, зокрема, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

З огляду на наведене, Верховний Суд висновує про дотримання судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства та про обґрунтоване повернення ТОВ "Оптова мережа 2011" апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/14062/19.

9.5. Доводи касаційної скарги правильності висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

9.6. Суд касаційної інстанції відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги щодо того, що відмовивши у відкритті апеляційного провадження шляхом повернення апеляційної скарги без розгляду, Північний апеляційний господарський суд позбавив можливості скаржника на повторне звернення до суду за захистом своїх прав, з огляду на те, що правильність оформлення апеляційної скарги, її змісту та форми покладається саме на скаржника. Повернення апеляційної скарги на підставі передбачених ГПК України норм, не позбавляє скаржника права на апеляційний перегляд справи у визначеному законом порядку після усунення недоліків апеляційної скарги, так скаржник має право/можливість звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на оскаржуване судове рішення з аргументованим клопотанням про поновлення пропущеного строку на подачу апеляційної скарги. До того ж, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

9.7. Судом приймаються до уваги доводи ТОВ "Ашан Україна гіпермаркет" щодо недоречного звернення скаржником до практики Верховного Суду викладеної у постанові від 17.09.2019 у справі №910/3826/19, оскільки, як доречно вказано позивачем, вказана постанова стосується випадку підписання скарги керівником юридичної особи, натомість у цій справі №910/14062/19 апеляційна скарга підписана представником за довіреністю, що виключає можливість подібного застосування норм процесуального права.

9.8. Щодо розрахунку суми судового збору, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/14062/19, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Розміри ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Зі змісту резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 вбачається, що позовні вимоги ТОВ "Ашан Україна гіпермаркет" задоволено частково, а саме у сумі 2 239 153,83 грн (2 212 372,27 грн заборгованості, 4 334,11 грн інфляційних втрат, 22 447,45 грн 3% річних). У апеляційній скарзі відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Таким чином, оспорювана сума у цій справі складає 2 239 153,83 грн. Відповідно сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги, з урахуванням положень підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 та частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір", складала 50 380,96 грн (2 239 153,83 грн х 150%).

З огляду на викладене, доводи скаржника щодо вірного обрахування розміру судового збору знайшли своє підтвердження та заслуговують на увагу.

Проте, Верховний Суд зазначає, що помилкове зазначення судом апеляційної інстанції розміру судового збору в ухвалі про повернення апеляційної скарги на підставі пункт 1 частини п'ятої статті 260 ГПК України, не є підставою для скасування ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020.

9.9. Доводи ТОВ "Ашан Україна гіпермаркет", викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у розділі 9 цієї постанови, беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються з обставинами справи, встановленими судом апеляційної інстанції.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Визначених процесуальним законом підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали не вбачається.

10.2. Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Оптова мережа 2011" не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довело порушення судом тих норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування прийнятої ним у справі ухвали. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Оптова мережа 2011" залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін як таку, що відповідає вимогам норм процесуального права.

Судові витрати

Понесені ТОВ "Оптова мережа 2011" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати, в силу вимог статті 129 ГПК України, покладаються на останнього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 910/14062/19 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова мережа 2011" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос