Справа № 1-80/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2010 року                                                   Комсомольський міський суд

                                                                                    Полтавської області

в складі :  головуючого судді           Бутенко С.Б.

                  при секретарі                               Головко М.С.

за участю:     прокурора                                 Зоріна В.С.

        потерпілої             ОСОБА_1

              підсудного             ОСОБА_2          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Комсомольську справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, освіти середньо-спеціальної, не одруженого, працюючого слюсарем ВКФ «Радон», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого

за ст. 164 ч. 1 КК України,

в с т а н о в и в:

    Будучи зобов’язаним до сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, встановлених постановою судді Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 липня 2001 року, у розмірі ј частки його заробітку (доходу), але не менше встановленого законодавством мінімуму, ОСОБА_2 систематично злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини.

Так, працюючи в ТОВ «Еріда ЛТД» з 15 жовтня 2008 року по 15 липня 2009 року,    працюючи у ВКФ «Радон» з 14 грудня 2009 року та одержуючи заробітну плату, з метою уникнути утримань за виконавчим листом ОСОБА_2 про наявний дохід та місце своєї роботи Відділ державної виконавчої служби Комсомольського міського управління юстиції не повідомляв, на виклики до державного виконавця не з’являвся, в добровільному порядку аліменти на утримання дочки не сплачував.  

    Загальна заборгованість ОСОБА_2 по аліментах станом на 01.12.2009 р. становила 29267 грн. 49 коп.

В судовому засіданні підсудний свою вину у вчиненні зазначеного злочину визнав повністю. Суду ОСОБА_2 показав, що знав про свій обов’язок сплачувати аліменти на утримання дитини. Під час його роботи у ВАТ «Полтавський ГЗК» аліменти з нього утримувались за його заявою, поданою до бухгалтерії до постановлення судового рішення, та за виконавчим листом. Звільнившись у 2002 році за власним бажанням з комбінату, він неодноразово змінював місце роботи. Протягом 4,5 років виїздив на заробітки до м. Москви, повернувшись в Україну працював у ВАТ «Рижівський гранкар’єр», у приватного підприємця Говоренко, в НВП «Ферроліт», в ТОВ «Еріда ЛТД», у ВКФ «Радон». Про зміну місця роботи та одержаний дохід державного виконавця не повідомляв, оскільки не знав, що це потрібно робити, адміністрації за місцем роботи до відома, що є платником аліментів, не поставив. Іноді поштовими переказами перераховував потерпілій гроші на утримання дитини, але після того як колишня дружина поставила питання про позбавлення його батьківських прав – сплачувати аліменти перестав. Причинами свого ставлення до дитини зазначив поведінку потерпілої, яка чинить перешкоди у здійсненні ним свого батьківського обов’язку. Про вчинене щиро розкаюється, зобов’язався відшкодувати заборгованість та сплачувати аліменти на дитину.

Потерпіла ОСОБА_1 підтвердила суду факт злісного ухилення ОСОБА_2 від сплати коштів на утримання дитини, яка тяжко хворіє з дитинства та потребує додаткових витрат на лікування та розвиток. Підсудний навмисно звільнився з ВАТ «Полтавський ГЗК», щоб не сплачувати їй аліменти, а в подальшому платив гроші лише після того, як вона скаржилась на нього у правоохоронні органи та державну виконавчу службу. З березня 2008 року, коли їй було відмовлено в позові про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, і до подачі нею заяви про порушення даної кримінальної справи, підсудний взагалі перестав платити аліменти і будь-якого іншого утримання дитині не надавав.  

Свідок ОСОБА_4 показала суду, що є бухгалтером в ТОВ «Еріда ЛТД», де підсудний працював з жовтня 2008 року по липень 2009 року та одержав заробітну плату в сумі 4588,68 грн. За відсутності виконавчого листа аліменти на утримання дитини з підсудного не утримувались. Про свій обов’язок сплачувати аліменти адміністрацію підприємства він не повідомляв.

Свідок ОСОБА_5 показала суду, що з 2001 року на виконанні у відділі державної виконавчої служби Комсомольського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частки зі всіх видів його заробітку (доходу). Підсудний є злісним неплатником аліментів. Після звільнення з ВАТ «Полтавській ГЗК» на неодноразові виклики до державного виконавця він не з’являвся, про місце своєї роботи та отриманий заробіток державну виконавчу службу не повідомляв, добровільно у період з лютого 2005 по грудень 2009 року перерахував стягувачці лише 1400 грн. за наявної заборгованості – 29267 грн. 49 коп. Останнє місце роботи підсудного було встановлено державним виконавцем за інформацією бабусі дитини. В лютому 2010 року виконавчий лист направлено на виконання у ВКФ «Радон».    

Заслухавши показання підсудного, потерпілої, свідків та дослідивши письмові докази по справі, суд находить вину ОСОБА_2 вчиненні інкримінованого злочину повністю доведеною.

Так, відповідно до постанови судді Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 липня 2001 року, що набрала законної сили, ОСОБА_2 зобов’язаний сплачувати аліменти у розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше встановленого мінімуму, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, до її повноліття (а.с. 74).

За виконавчим листом № 2-656-2001, виданим судом 27.07.2001 р., аліменти з підсудного були утримані по 31.05.2002 року і з того часу за ним рахується заборгованість, яка згідно довідки Відділу державної виконавчої служби Комсомольського міського управління юстиції станом на 01.12.2009 р. становила суму 29267 грн. 49 коп. (а.с. 24, 23, 17-18).

Як встановлено судом в межах пред’явленого підсудному обвинувачення, протягом тривалого часу він систематично і наполегливо ухилявся від виконання свого обов’язку утримувати дитину, а саме: з 15 жовтня 2008 року умисно приховував місяця своєї роботи та заробіток, аліменти з одержаних коштів не сплачував, що підсудний не заперечував в судовому засіданні.

Отже, на підставі досліджених доказів суд находить підсудного ОСОБА_2 винним у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів) та кваліфікує його дії за  ст. 164 ч. 1 КК України.      

    Вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд враховує, що він є особою раніше не судимою, скоїв злочин невеликої тяжкості. За місцем  проживання та роботи характеризується позитивно (а.с. 77-78, 90, 88, 93, 94).

За висновком ЛКК  він здоровий, загальну фізичну працю виконувати може, примусового лікування від хронічного алкоголізму та наркоманії не потребує (а.с. 97).

Підсудний щиро розкаявся у вчиненому злочині, що суд визнає обставиною, яка пом'якшує його покарання.

З урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи підсудного, обставин, що пом’якшують покарання, суд вважає, що покаранням, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів є виконання ним у вільний від роботи час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.  

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

з а с у д и в:

    ОСОБА_2 за ст. 164 ч. 1 КК України з призначенням покарання у виді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт.                    

Запобіжний захід до набрання виром законної сили залишити попередній – підписку про невиїзд.

          На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Полтавської області протягом п’ятнадцяти діб з  моменту його проголошення.

                Суддя                                            підпис                                            ОСОБА_6

З оригіналом вірно. Суддя                             С.Б. Бутенко