УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Матюшенка І.В.
суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.
при секретарі судового
засідання Ганько Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі (далі – Пенсійний фонд) на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 9 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,
в с т а н о в и л а :
У поданій апеляційній скарзі Пенсійний фонд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: визнано дії Пенсійного фонду протиправними та стягнуто з останнього на користь позивача 780 грн. 40 коп. підвищення до пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. У решті позовних вимог відмовлено. Апелянт зазначає, що суд не врахував, що фінансування виплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, має здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду, не враховане судом рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року внаслідок чого до участі у справі не було залучене Державне казначейство України, при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком суд безпідставно застосував положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, задовольнив позов ОСОБА_2 на майбутнє та не врахував, що позивач не звертався до Пенсійного фонду з питання порушення його прав.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 користується пільгами відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (а.с.4) і протягом 2008 року отримував від Пенсійного фонду підвищення до пенсії (а.с.3) в розмірі, що не відповідає розміру, встановленому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” – 30% мінімальної пенсії за віком.
Суд першої інстанції повно та об’єктивно з’ясував обставини справи та, з урахуванням положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 про неправомірність дій відповідача та стягнення на користь позивача не донарахованої підвищеної пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у сумі 780 грн. 40 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки це є бюджетні кошти, яких не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України є безпідставними, оскільки саме на територіальні управління Пенсійного фонду України, згідно Положення „Про Пенсійний фонд України”, затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року, покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості належного відповідача Державного казначейства України. Крім того, проблеми надання бюджетних коштів Пенсійному фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду, оскільки судом не ухвалене рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Тому, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм матеріального права є також безпідставними.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта щодо постановлення рішення за період 2007 року та щодо задоволення позовних вимог на майбутнє, оскільки рішення про таке судом не приймалося.
Безпідставними є і доводи апелянта щодо відсутності письмового звернення позивача до Пенсійного фонду зі спірного питання, так як така вимога не передбачена законом і це протирічить положенням ст. 6 КАС України (в порядку якого було розглянуто справу).
За таких обставин, коли рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі відхилити.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 9 лютого 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді
Справа № 22ц-1355/10 Головуючий в суді 1-ї інстанції Кондратюк В.І.
Категорія 57 Доповідач Матюшенко І.В.