Ухвала

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 320/62/19

провадження № 61-4967ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року у справі за позовом заступника прокурора Запорізької області, який діє в інтересах Міністерства аграрної політики та продовольства України, до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року заступник прокурора Запорізької області, який діє в інтересах Міністерства аграрної політики та продовольства України, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно.

Позов обґрунтовано тим, що між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, до сфери управління якого входить державне підприємство «Бердянське агроторгове підприємство» та ОСОБА_2 08 вересня 2014 року укладено договір купівлі-продажу 9/10 частини комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 2 зазначеного договору частина комплексу, що є предметом договору, складається з: будівлі літ. «Б-3», підвалу під літ. «Б-3», рампи до літ. «Б-3», навісу літ. «б», ганка до літ. «Б-3», рампи до літ. «Б-3», ганка до літ. «Б-3», ганка до літ. «Б-3», рампи до літ. «Б-3», ганка до літ. «Б-3», прибудови літ. «б4-1», прибудови літ. «б5-1», надбудови над літ. «Б-3», будівлі літ. «З-1», будівлі літ. «К-1», будівлі літ. «К1-1», будівлі літ. «О-1», будівлі літ. «П-1», будівлі літ. «Р-1», ганка до літ. «Р-1», огорожі № 1, воріт. Загальна площа будівель складає 4 253,2 кв. м.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року у справі № 320/4812/15 задоволено позов прокуратури області, визнано недійсним зазначений договір купівлі-продажу 9/10 частини комплексу будівель та споруд, а також зобов`язано відповідача у справі ОСОБА_2 повернути Державі в особі Міністерства аграрної політика та продовольства України вищевказані об`єкти нерухомості, що були предметом недійсного договору. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою органів прокуратури відмовлено. Постановою Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року скасовано. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання ОСОБА_2 повернути Державі отримане за договором майно, фактично залишено в силі.

Таким чином, ОСОБА_2 з 06 вересня 2017 року зобов`язаний був вчинити дії щодо повернення майна, отриманого на підставі вказаного договору, Державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України. Проте на підставі протоколу від 09 січня 2018 року № 1 зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВЗ-2017» за актом приймання-передачі нерухомого майна від 12 січня 2018 року № 4 засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВЗ-2017» ОСОБА_2 передано до статутного фонду вказаного товариства 9/10 частини комплексу, який розташований по вул . Монастирській, 1, до складу якого увійшли: виробнича будівля, літ. «Б-3», загальною площею 3 395,9 кв. м, будівля спиртосховища, літ. «З-1», загальною площею 176,3 кв. м, будівля матеріального складу, літ. «К-1», загальною площею 540,4 кв. м, будівля пождепо, літ. «О-1», загальною площею 16,8 кв. м, будівля матеріального складу, літ. «П-1», загальною площею 72 кв. м, будівля побутового приміщення, літ. «Р-1», загальною площею 51,8 кв. м, огорожа № 1. У подальшому на підставі протоколу від 12 липня 2018 року № 8 зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВЗ-2017» за актом приймання-передачі нерухомого майна від 12 липня 2018 року № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВЗ-2017» в особі його директора Москаленка І. О. передано учаснику зазначеного товариства ОСОБА_1 у якості вартості долі у статутному фонді товариства нерухоме майно в натурі, а саме комплекс загальною площею 485,9 кв. м, який складається з будівель літ. «К-1» та літ. «О-1». Спірні об`єкти нерухомості, а саме комплекс загальною площею 485,9 кв. м, який складається з будівель літ. «К-1» та літ. «О-1», що розташовані по АДРЕСА_3 , підлягають витребуванню з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 у власність Держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України. Разом з цим, у результаті неправомірних дій ОСОБА_2 , яким відчужено майно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВЗ-2017», та останнім у подальшому його відчужено ОСОБА_1 , Держава в особі Міністерства фактично позбавилась належного їй майна та можливості здійснення відносно нього правомочностей власника. Зазначене призводить до того, що Держава в особі Міністерства не може вільно розпоряджатись належним майном, отримувати дохід від передачі прав на майно у встановлений законом спосіб. У зв`язку з викладеним, прокуратура області звернулась із даною позовною заявою в інтересах органу, уповноваженого захищати майнові інтереси держави у спірних правовідносинах, а саме в інтересах Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2019 року позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1587628023107, а саме: комплекс, що складається з будівлі літ. «К-1» та будівлі літ. «О-1», загальною площею 485,9 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , у власність держави Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України. Визнано за державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України право власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1587628023107, а саме: комплекс, що складається з будівлі літ. «К-1» та будівлі літ. «О-1», загальною площею 485,9 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Запорізької області кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави за подачу вказаного позову, у розмірі 7 542,00 грн.

ОСОБА_1 у березні 2020 року подав через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року у вищевказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху до 01 травня 2020 року але не більше десяти днів з дні вручення цієї ухвали, зокрема запропоновано заявнику сплатити судовий збір у розмірі 3 842,00 грн.

У травні 2020 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 , а саме квитанція від 29 квітня 2020 року № N0ACE4165M про сплату судового збору у розмірі 3 842,00 грн.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, зокрема такими підставами є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права виключно у випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підставами касаційного оскарження рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2019 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 23 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, від 03 жовтня 2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справах № 372/1688/17-ц та № 448/764/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 912/2529/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18, від 31 липня 2019 року у справі № 916/2914/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 909/63/18, від 19 березня 2019 року у справі № 909/63/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та відхилено клопотання про залучення третьої особи у справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Оскільки недоліки касаційної скарги усунуто, за формою та змістом касаційна скарга відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційне провадження в цій справі необхідно відкрити.

У касаційній скарзі заявник зазначає клопотання про зупинення виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2019 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року. Клопотання обґрунтовано тим, що оскаржувані судові рішення можуть бути пред`явлені до виконання, що у свою чергу може призвести до відібрання у нього спірного майна.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Заява (клопотання) про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання рішення або зупинення його дії, такими мотивами, зокрема, може бути відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення, неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування тощо.

З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду може бути надано копію такої постанови.

Оскільки заявником не наведено обґрунтованих підстав зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, а також не додано доказів, які б підтверджували необхідність зупинення виконання судових рішень, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання оскаржуваних судових рішень, то клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 389, 390, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом заступника прокурора Запорізької області, який діє в інтересах Міністерства аграрної політики та продовольства України, до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року.

Витребувати з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області матеріали вищезазначеної цивільної справи № 320/62/19.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2019 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик