Справа № 766/18711/17

н/п 2-а/766/19/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

Головуючого судді Булах Є.М.,

секретар судового засідання Яковлєва О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку письмового позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_1 ), до Інспектора патрульної поліції роти № 4 УПП в м. Херсоні старшого лейтенанта поліції Рубан Сергія Павловича (73009, м. Херсон, проспект Адмірала Сенявіна, 128), Департамент патрульної поліції Національної поліції України (місце знаходження: 03048, м. Київ, вул.. Федора Ернста), третя особа без самостійних вимог: Управління патрульної поліції в м. Херсоні (73009, м. Херсон, проспект Адмірала Сенявіна, 128) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача:

31.10.2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серія БР №766151 від 22.10.2017 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. та закрити провадження по справі.

Позиція позивача:

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 22 жовтня 2017 року інспектором поліції роти № 4 УПП в м. Херсоні Рубан Сергієм Павловичем винесена постанова серії БР №766151, якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 та ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень.

За змістом вказаної постанови, 22 жовтня 2017 року о 9 год. 35 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Toyota Саmry», д/н НОМЕР_1 по вул. Карбишева, 11 під час повороту праворуч з вул. Карбишева на автостоянку не ввімкнув показник повороту та під час перевірки документів не мав при собі посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, страховий поліс.

Вважає, що зазначена постанова є незаконною, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 та ч. 2 ст. 122 КУпАП позивача притягнуто безпідставно.

Оскаржувана постанова не містить посилання на пункти ПДР, які порушив позивач, що свідчить про те, що постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, крім того не містить наведення належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, зокрема, фото- відеозапис, яким зафіксовано адміністративне правопорушення, також відсутні відомості про правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження що є порушенням вимог ст.283 КУпАП.

Позивач зазначає, що не порушував ПДР, зокрема взагалі не знаходився за кермом легкового автомобілю, а лише знаходився в автомобілі його дружини, у зв`язку з чим, вважає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки порушення правил дорожнього руху та адміністративного правопорушення не скоював і в його діях відсутня сама подія адміністративного правопорушення. Вважає, що розгляд справи було проведено упереджено з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, що призвело до незаконного притягнення до відповідальності.

Окрім того вважає, що відповідачем під час складання вищевказаної постанови допущено порушення вимог ч. 5 ст. 258 КУпАП, тому що не було складено протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, оскільки під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорила допущене порушення і адміністративне стягнення, що вбачається з оскаржуваної постанови.

З підстав зазначеного та посилаючись на ст. ст. 7, 14-1, 251, 268, 280, 287-289 КУпАП, ст. ст. 71, 160 КАС України просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серія БР №766151 від 22.10.2017 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. та закрити провадження по справі.

Позиція відповідача

30.01.2018 року представник Департаменту патрульної поліції Бельський Р.С. через канцелярію суду подав клопотання про доручення до матеріалів справи докази, а саме відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на якому підтверджується вчинене позивачем адміністративне правопорушення, (відео файл №20171022201616001588) Проти задоволення позову заперечував.

Відзив на позов представники відповідачів до суду не подавали.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31.10.2017 року вказана позовна заява передана в провадження судді Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарової І.О.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.11.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду з викликом сторін. Справу по суті спору не вирішено.

На підставі розпорядження керівника апарату Херсонського міського суду Херсонської області від 22.01.2019 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2019 року, цивільна справа передана на розгляд судді Дорошинській В.Е.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.01.2019 року розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Справу по суті не вирішено.

На підставі розпорядження керівника апарату Херсонського міського суду Херсонської області від 19.05.2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2020, цивільна справа передана 19.05.2020 на розгляд судді Булах Є.М.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.05.2020 року справу прийнято до провадження, залучено в якості другого відповідача по справі - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, розгляд адміністративної справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 02 червня 2020 року.

Позивач у судове засідання не з`явився, 26.05.2020 року через канцелярію суду подав заяву, у якій просив судове засідання провести без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток на офіційну адресу місцезнаходження та офіційну електронну адреси, відому суду. представник Департаменту патрульної поліції НПУ Ратушко В.А. через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами, позовні вимоги не визнала.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта(ч.9 ст. 205 КАС України).

З урахуванням положень ст.205 КАС України, та наявних в матеріалах справи доказів належного повідомлення осіб, що не прибули у судове засідання, заяви позивача про розгляд справи без його участі та відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні без участі сторін.

Обставини встановлені судом.

22 жовтня 2017 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 та ч. 2 ст. 122 КУпАП.

У постанові серії БР №766151 від 22.10.2017 року, що винесена відносно позивача, зазначено, що 22.10.2017 року о 09 год 35 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota Саmry», д/н НОМЕР_1 , в м. Херсоні по вул. Карбишева, буд. №11під час повороту праворуч з вул. Карбишева на авто стоянку не ввімкнув показник повороту та під час перевірки документів не мав при собі посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, страховий поліс, чим порушив ПДР України.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.01.2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У поясненнях, викладених у позовній заяві позивач зазначає, що до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 та ч. 2 ст. 122 КУпАП його притягнуто безпідставно.

Оскаржувана постанова не містить посилання на пункти ПДР, які порушив позивач, що свідчить про те, що постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, крім того не містить наведення належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, зокрема, фото- відеозапис, яким зафіксовано адміністративне правопорушення, також відсутні відомості про правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження що є порушенням вимог ст.283 КУпАП.

Позивач зазначає, що не порушував ПДР, зокрема взагалі не знаходився за кермом легкового автомобілю, а лише знаходився в автомобілі його дружини, у зв`язку з чим, вважає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки порушення правил дорожнього руху та адміністративного правопорушення не скоював і в його діях відсутня сама подія адміністративного правопорушення. Вважає, що розгляд справи було проведено упереджено з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, що призвело до незаконного притягнення до відповідальності.

Окрім того вважає, що відповідачем під час складання вищевказаної постанови допущено порушення вимог ч. 5 ст. 258 КУпАП, тому що не було складено протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, оскільки під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорила допущене порушення і адміністративне стягнення, що вбачається з оскаржуваної постанови.

На нормативне обґрунтування своєї позиції позивач посилався на ст. ст. 258, 280, 283 КУпАП.

Із наданого суду представником відповідача Бельським Р.С. для дослідження диску з відео файлом №20171022201616001588 встановлено, що відео доказ містить інформацію про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 . Самого факту скоєння адміністративного правопорушення водієм, наданий суду доказ з відео фалом не містить.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її повноважність згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Згідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, в тому числі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Пунктом 1.1 ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

У відповідності до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

За вимогами п. 2.1. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в)у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення) (редакція від 27.03.2019); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака Розпізнавальний знак "Інвалід" «Водій з інвалідністю» - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності) (підпункт додано 11.07.2018).

Відповідно до п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: a) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, а також (доповнено 23.01.2019) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Відповідно до п.9.1.-9.2. ПДР України, попереджувальними сигналами є: a) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; б) звукові сигнали; в) перемикання світла фар; г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда Розпізнавальний знак автопоїзда; д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору. Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: a) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Приписами статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

За таких обставин та дослідивши відео доказ на якому зафіксована сама процедура розгляду адміністративної справи, що у свою чергу свідчить, що інспектором патрульної поліції дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що твердження позивача в частині позовних вимог, щодо порушень з боку інспектора порядку складання постанови про притягнення водія до адміністративної відповідальності та розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення та без складання відповідного протоколу є такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки судом встановлено, що розгляд справи відбувся із повним дотриманням вищенаведених правових норм.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно зі статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

На підтвердження процедури розгляду адміністративної справи за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем надано диск з відеозаписом «№20171022201616001588», з якого вбачається сама процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, з дослідженого судом під час розгляду даної справи відеозапису, наданого відповідачем, не можливо встановити факт порушення позивачем правил дорожнього руху, оскільки цей доказ не містить запису вчинення позивачем будь-якого порушення правил дорожнього руху і відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, з урахуванням ПДР, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.

Стосовно притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП, суд зазначає, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав); у разі, якщо поліцейським належним чином не задокументовано факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб є неправомірними, зазначене свідчить про відсутність належних та допустимих доказів вчинення водієм адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність вимоги поліцейського до позивача про пред`явлення документів в тому числі, посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, страховий поліс.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 березня 2019 року по справі № 686/11314/17.

Суд зазначає, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Таким чином, досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про відсутність беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення, і відповідно доказів того, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята з урахуванням усіх істотних обставин, що мають значення для прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Будь-яких інших доказів, як-то показання свідків правопорушення (у разі його вчинення) відповідачем не відбиралися, оскільки до матеріалів справи копії таких показань не додано, посилання на показання свідків в оскаржуваній постанові відсутні.

На підставі викладеного, судом встановлено, що вина позивача у порушенні правил дорожнього руху України не доведена належними та допустимими доказами, що є підставою для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 14, 72, 74, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_1 ), до Інспектора патрульної поліції роти № 4 УПП в м. Херсоні старшого лейтенанта поліції Рубан Сергія Павловича (73009, м. Херсон, проспект Адмірала Сенявіна, 128), Департамент патрульної поліції Національної поліції України (місце знаходження: 03048, м. Київ, вул.. Федора Ернста), третя особа без самостійних вимог: Управління патрульної поліції в м. Херсоні (73009, м. Херсон, проспект Адмірала Сенявіна, 128) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову серії БР №766151 від 22.10.2017 року про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 та ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн..

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 та ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України.

Відповідно до п.3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Згідно ч. 4 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного у письмовому провадженні, суд підписує рішення без його проголошення.

Дата складання повного тексту рішення 02.06.2020 року.

Суддя: Є.М. Булах