Справа № 766/20065/17

н/п 4-с/766/87/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді                                 Булах Є.М.,

секретар судового засідання                                         Яковлєва О.М.,

справа №766/20065/17; провадження №4-с/766/87/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2 ) на дії державних виконавців,

особа дії якої оскаржуються - державні виконавці Суворовського районного ВДВС ГТУЮ в Херсонській області Федосєєв С.М., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (ЄДРПОУ невідомий, місцезнаходження: АДРЕСА_3 . 2),

заінтересовані особи у справі: ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29), ОСОБА_5 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_4 ),-

ВСТАНОВИВ:

20.11.2017 року ОСОБА_1 діючи в інтересах та від імені ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаною скаргою, у якій просила поновити ОСОБА_1 , яка діє в інтересах Боржника ОСОБА_2 , строк на оскарження дій державних виконавців Суворовського районного ВДВС ГТУЮ у Херсонській області - Вихівської В. Д. (у ВП №49448958), ОСОБА_4 (у ВП № НОМЕР_1 ), ОСОБА_6 (у ВП № НОМЕР_2 ; ВП №53197612; ВП №49448958); визнати неправомірними дії державного виконавця Вихівської В. Д., щодо відкриття ВП №49448958 на підставі виконавчого листа виданого 11.11.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 441447,39 грн., та скасувати Постанову від 27.11.2015 року якою було відкрито вказане виконавче провадження; визнати неправомірними дії державного виконавця Ігнатенко Н. Є., у відкритті виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Уксоцбанк» боргу в сумі 792233,33 грн. на підставі виконавчого напису нотаріуса №11825 виданого 22.06.2017 року про звернення стягнення на іпотечне майно Боржника та скасувати Постанову від 02.10.2017 року про відкриття вказаного виконавчого провадження; визнати неправомірними дії державного виконавця Федосєєва С. М. під час залучення працівників органів внутрішніх справ, під час опису й арешту заставного майна Боржника, скасувати Постанову від 13.07.2017 року про залучення працівників органів внутрішніх справ у ВП №49531994, (яке на той час вже було об`єднане у зведене виконавче провадження № 53197612), скасувати Постанову від 24,07.2017 року у ВП №53197612 про опис та арешт майна Боржника, а саме: АДРЕСА_5 ; визнати неправомірними дії державного виконавця Федосєєва С. М. в частині не направлення Постанов про залучення працівників органів внутрішніх справ від 13.07.2017        року,

про опис й арешт майна Боржника від 24.07.2017 року, про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 26.07.2017 року, - ФОП ОСОБА_7 , скасувати вказані Постанови; визнати незаконною та скасувати звіт про незалежну оцінку двокімнатної квартири АДРЕСА_6 ; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця в частині не надання відповіді на заяву від 26.09.2017 року та в частині не повернення виконавчого листа №668/9148/15-ц виданого Суворовським районним судом м. Херсона 30.11.2015 року до суду після відкриття апеляційного провадження у вказаній справі за вказаним спором, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 1679376,71 грн..

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до Постанови від 27.11.2015 року було відкрито виконавче провадження №49448958 на підставі виконавчого листа виданого 11.11.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 441447,39 грн.

Скаржник вважає, що державним виконавцем Вихівською В. Д. було допущено порушення ч. 1, 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» під час відкриття 27.11.2015 року виконавчого провадження №49448958 на підставі виконавчого листа виданого 11.11.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 441447.39 грн., з огляду на те, що строк пред`явлення до виконання вказаного виконавчого листа становить три роки, про що чітко зазначено у виконавчому документі.

Скаржник вважає, що державний виконавець, на підставі п. 2, ч. 4, ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» повинна була відмовити у відкритті виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом і роз`яснити право стягувачу на звернення до суду із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до стягнення.

Однак, остання знехтувала вказаними обов`язками і винесла незаконну, на думку скаржника, Постанову від 27.11.2015 року про відкриття виконавчого провадження №49448958.

Постановою від 03.12.2016 року було відкрито виконавче провадження №49531994 на підставі виконавчого листа №668/9148/15-ц виданого Суворовським районним судом м. Херсона 30.11.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 1679376,71 грн.

Постановою від 02.10.2017 року було відкрито виконавче провадження №54741158 на підставі виконавчого напису нотаріуса №11825 виданого 22.06.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Уксоцбанк» боргу в сумі 792233,33 грн.

Скаржник вказує, що у виконавчому написі нотаріуса №11825 виданого 22.06.2017 року зазначено порядок його виконання – звернути стягнення на заставлене майно, а саме: на кв. АДРЕСА_7 .

Проте, державний виконавець ОСОБА_4 самостійно змінив спосіб виконання вказаного виконавчого документу (напису нотаріуса), і відкрив виконавче провадження на його підставі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу у сумі 792233, 33 грн.. чим, на переконання скаржника, порушив вимоги п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

16.12.2016        року Постановою про приєднання до зведеного виконавчого провадження, виконавчі провадження №49448958 та №49531994 було приєднано до виконавчого провадження №53197612.

13.07.2017        року Постановою про залучення працівників органів внутрішніх справ у ВП №49531994, (яке на той час вже було об`єднане у зведене виконавче провадження № 53197612).

Скаржник вказує, що копія такої постанови не направлялася у передбаченому порядку ОСОБА_2 .

Постанова державного виконавця Федосєєва від 13.07.2017 року, про залучення працівників органів внутрішніх справ у ВП №49531994, на думку скаржника, є незаконною, оскільки про необхідність вчинення опису й дату його проведення Боржник ОСОБА_2 , у передбаченому виконавчим законодавством порядку, не повідомлялася, а відтак були відсутні підстави зазначені у ч. 2 ст. 14 та ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» для вчинення такої дії. Також на момент винесення такої Постанови виконавче провадження №49531994 вже не існувало.

24.07.2017        року у ВП №53197612 державним виконавцем Федосєєвим було складено Постанову про опис та арешт майна Боржника, а саме: АДРЕСА_8 АДРЕСА_5 , за участю представника ОСОБА_5 та дільничного офіцера Херсонського ВП, без належного повідомлення та без участі заставодержателя – ПАТ «Укрсоцбанк».

Вказана Постанова від 24.07.2017 року державного виконавця Федосєєва про опис та арешт майна Боржника, на погляд скаржника, підлягає скасуванню, оскільки постановлена з порушенням вимог ст. 51 та ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, її копія начебто була направлена на адресу Боржника лише 04.10.2017 року, тобто через два з половиною місяці. А також не направлялася ОСОБА_1 як представнику Боржника взагалі, хоча про наявність представника у ОСОБА_2 державному виконавцю було достеменно відомо з заяви від 26.09.2017року.

26.07.2017        року Постановою державного виконавця Федосєєва про призначення суб`єкта оціночної діяльності було визначено проведення оцінки майна Боржника – суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 , копія якої не направлялася у передбаченому порядку Боржнику.

ОСОБА_1 зауважує, що державним виконавцем Федосєєвим Сергієм Миколайовичем, Постанова про залучення працівників органів внутрішніх справ від 13.07.2017 року; Постанова про опис та арешт майна Боржника від 24.07.2017 року; Постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 26.07.2017 року - ОСОБА_2 у передбаченому ст. 28, 56 Закону України «Про виконавче провадження» порядку не направлялися, чим було грубо порушено право Боржника на їх оскарження, а тому вказані Постанови підлягають скасуванню в судовому порядку.

Крім того, у зв`язку із прийняттям апеляційної скарги і поновленням строку (за ухвалою апеляційного суду від 18.09.2017 року) на апеляційне оскарження рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 12.11.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заборгованості, ОСОБА_1 , 26.09.2017 року звернулася до державного виконавця із заявою про закриття виконавчого провадження і повернення виконавчого листа до суду, який його видав на підставі оскаржуваного рішення. Проте з супереч вимогам п. 3, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» представнику Шастіної О.Б. не було надано відповіді на вказану заяву і станом на 30.10.2017 року виконавче провадження так і не було закрито і не було повернуто виконавчого листа, що свідчить про незаконну бездіяльність державного виконавця, в провадженні якого перебувало вказане виконавче провадження ( ОСОБА_6 ).

За таких обставин, скаржник змушений звернутися до суду з вище вказаними вимогами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20.11.2017 року вказана справа передана в провадження судді Херсонського міського суду Херсонської області Гаврилова Д.В.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.11.2017 року прийнято до провадження скаргу. Справу за суттю не розглянута.

На підставі розпорядження керівника апарату Херсонського міського суду Херсонської області від 18.07.2018 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2018, цивільна справа передана на розгляд судді ОСОБА_8 .

На підставі розпорядження керівника апарату Херсонського міського суду Херсонської області від 18.05.2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2020, цивільна справа передана 18.05.2020 на розгляд судді Булах Є.М.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.05.2020 року прийнято до провадження скаргу, призначено судове засідання по справі на 02 червня 2020 року.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем їх проживання, СМС-повідомлень, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.

За приписами ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рішеннями ЄСПЛ неодноразово визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що обов`язок заявника полягає у тому, щоб проявити особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвала щодо прийнятності у справі «Гуржій проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03 від 01 квітня 2008 року).

Таким чином, враховуючи, що скарга ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на дії державних виконавців перебуває в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області з 20 листопада 2017 року, беручи до уваги приписи ст. 450 ЦПК України щодо строків розгляду даної категорії справ, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що приймають участь у справі, на підставі наявних у справі даних та доказів, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали скарги судом встановлено, що скаржником пропущено строк на звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця.

ОСОБА_1 звертаючись зі скаргою на дії державних виконавців в інтересах ОСОБА_2 , просила поновити ОСОБА_1 , яка діє в інтересах Боржника ОСОБА_2 , строк на оскарження дій державних виконавців Суворовського районного ВДВС ГТУЮ у Херсонській області - Вихівської В. Д. (у ВП №49448958), ОСОБА_4 (у ВП № НОМЕР_1 ), ОСОБА_6 (у ВП № НОМЕР_2 ; ВП №53197612; ВП №49448958).

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду із скаргою ОСОБА_1 вказала, що з виконавчим провадженням їй вдалося ознайомитися лише наприкінці жовтня, а після цього представник була змушена виїхати до Києва, а потім до м. Волочиськ Хмельницької області, і повернулася лише 13.11.2017 року, за таких обставин, не мала змоги вчасно подати скаргу на дії державних виконавців, так як перебувала за межами Херсонської області.

Дослідивши та вивчивши обставини справи при розгляді питання про поновлення строку, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Під процесуальним строком розуміють строк, в межах якого вчиняються певні процесуальні дії.

Відповідно до положень ст.122 ЦПК України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно ст.123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За ч. 3 ст. 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до ч.6 ст.124 ЦПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ст. 127 ЦПК України).

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням з наданням відповідних доказів.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Положення цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до змісту ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі №755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.

В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №320/7888/16-ц вказано, що справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу (ст. 450 ЦПК України в редакції Закону №2147-УІІІ від 03.10.2017 року), за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Тобто, і право на звернення зі скаргою, і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням.

Крім цього, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії, у даному випадку на подання скарги.

Як вказано вище особа має право на оскарження дії, рішення чи бездіяльності державного виконавця у стислий десятиденний строк з дня, коли вона дізналась, або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод, такий строк законодавцем визначено як достатній.

При цьому, строк в десять днів з дня коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю особи дії якого оскаржуються порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з скаргою про їх захист.

Дійсно, у певних випадках про що йдеться у статтях 127, 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк може бути поновлено судом.

Судом встановлено, що заявник, як представник скаржника ОСОБА_2 , як на підставу поважності пропущення визначених цивільним процесуальним законом строків посилається на те, що їй вдалося ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження наприкінці жовтня, після ознайомлення представник була змушена виїхати за межі Херсонської області і повернулася лише 13.11.2017 року та не мала змоги вчасно подати скаргу на дії державних виконавців. На підтвердження зазначеного прикладає до матеріалів справи проїзний документ серії НОМЕР_3 826868 на потяг 122 ШБ Миколаїв-Київ Пас; дата та час відправлення – 30.10 о 19.41; дата та час прибуття – 31.10 о 05.46 та проїзний документ серії НОМЕР_3 826870 на потяг НОМЕР_4 КБ Київ Пас – Волочиськ; дата та час відправлення – 31.10 о 20.19; дата та час прибуття – 01.11 о 02.51.

Суд критично сприймає вказані причини пропущення строку на оскарження дій державних виконавців, визначених ст.449 ЦПК України і не може їх визнати поважними виходячи з наступного.

Так, на підтвердження дати ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження заявником не надано суду належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 77-80 ЦПК України, які б дали можливість встановити дату з якої належить відраховувати початок перебігу строку на оскарження дій державного виконавця, оскільки визначення «наприкінці жовтня» є некоректним та неприпустимим про обрахуванні строків та термінів у процесуальному законодавстві. Крім того, у тексті скарги скаржниця стверджує, що в матеріалах виконавчого провадження наявна її заява від 26.09.2017 року з повідомленням що ОСОБА_1 є представником ОСОБА_2 , що у свою чергу дає підстави суду вважати, що представник обізнана із матеріалами виконавчого провадження ще у вересні 2017 року.

Крім того, приписи ст. 449 ЦПК України слід тлумачити із урахуванням ст. 447 ЦПК України, за якими право на звернення із скаргою до суду мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Так, за приписами ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Ст. ст. 58-64 ЦПК України не встановлюють прямої заборони сторони (у т.ч. скаржника) мати кількох представників, з чого слідує, що ОСОБА_2 самостійно, як сторона виконавчого провадження не позбавлена була права на звернення до суду із відповідною скаргою у строки визначені ЦПК України.

Крім того, суд вважає, що цивільним процесуальним законодавством не встановлено обов`язку учасника справи подавати до суду заяви(скарги) виключно шляхом прибуття до установи суду, а можлива реалізація використання засобів поштового зв`язку задля відправки кореспонденції.

Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із скаргою вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення скарги стає неможливим або утрудненим у всіх випадках протягом усього періоду часу коли вони існують, і які є непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтвердженні належними доказами.

З огляду на встановлені обставини, суд не вважає причини пропуску строку на звернення до суду із скаргою зазначені заявником поважними, а тому і не визнає їх такими.

На підставі викладеного, враховуючи закінчення строку встановленого законом для звернення до суду із скаргою та не встановлення в ході розгляду справи поважних причин його пропуску та підстав для його поновлення, суд приходить до висновку, що наявні підстави для залишення скарги без розгляду.

Суд вважає за необхідне роз`яснити скаржнику, що залишення скарги без розгляду не позбавляє права заявника звернутися до суду повторно із скаргою та вмотивованим клопотанням про поновлення процесуального строку із зазначенням обставин поважності його пропуску.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 126, 127, 131, 284-287, 354, 449 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), яка діє в інтересах ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2 ) на дії державних виконавців, заінтересовані особи: державні виконавці Суворовського районного ВДВС ГТУЮ в Херсонській області ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (ЄДРПОУ невідомий, місцезнаходження: АДРЕСА_3 . Херсон АДРЕСА_9 вул. АДРЕСА_3 . АДРЕСА_3 . АДРЕСА_10 ), ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29), ОСОБА_5 (РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_4 ) - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п.3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст. 354 цього Кодексу продовжується на строк дії такого карантину.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 02.06.2020 року.

Суддя                                                                        Є.М. Булах