Справа № 2-а-43/09

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

м. Донецьк     13 лютого 2009 року

Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді     Тараньової B.C.,

розглянувши в порядку ч. 3 ст. 122 КАС України у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради (далі - Управління) про визнання неправомірними дії Управління по відмові у перерахуванні щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язання Управління провести доплату недоотриманих сум на оздоровлення за   2005, 2007, 2008 роки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька із позовною заявою до управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання неправомірними дії Управління по відмові у перерахуванні щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язання Управління провести доплату недоотриманих сум на оздоровлення за 2002 -2005,2007, 2008 роки

11 грудня 2008 року до суду надійшла заява позивач про уточнення позовних вимог, якою він просить суд визнати неправомірними дії Управління по відмові у перерахуванні щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язати Управління провести доплату недоотриманих сум на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки у розмірі 5383 грн. 30 коп.

Позивач у судове засідання не з'явився, суду надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, суду надана заява з проханням розглядати справу за його відсутністю, проти позову заперечує, оскільки розмір виплаченої ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення був визначений на підставі законодавчих актів, згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836, № 562, а також вважає, що позивач пропустив строк позовної давності звертання до суду, передбачений ст.. 99 КАС України.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю позивача та представника відповідача, в особистих поясненнях котрих немає необхідності, за матеріалами справи, в порядку письмового провадження за правилами, встановленими ч. 3 ст. 122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Статтею 50 Конституції України передбачено, що кожний має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, коштів, які враховуються при визначені міжбюджетних трансферів, та інших джерел, не заборонених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з держаного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином , відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з держаного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення, зокрема , пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Також судом встановлено, що рішенням МСЕ ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕ-3 від 11.05.1992 року.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 3054-Ш) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плат, учасникам ліквідації наслідків аварії 2 и 3 категорій - відповідно 5 та 3 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Як вбачається із довідки Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної в м. Донецьку ради виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 рік - у розмірі 26,70 грн., за 2006 рік у розмірі - 120 грн., за 2007 рік у розмірі 120 грн., за 2008 рік 120 грн., тобто у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 " Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " (далі - Постанова № 836), та Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 " Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі -Постанова № 562).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його вимог про виплату різниці між розміром допомоги, установленими Постановами № 836, № 562 і Законом № 3054-Ш, Управління посилалося на ст. 62 Закону № 3054-ІІІ, вважаючи, що Кабінет Міністрів України правомірно з урахуванням реальних можливостей бюджету визначив зазначений розмір щорічної допомоги, яка й була отримана позивачем.

Однак суд не може погодитися з такими доводами відповідача з наступних підстав. Відповідно до ст. 8 Конституції України    в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із частиною 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішуванні даного спору підлягають застосуванню норми ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України про встановлення мінімальної заробітної плати на 2005,2007, 2008 роки, а не вказані Постанови КМУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначеною Постановою № 836 усупереч Закону № 3054-ІІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів другої групи - 26 гривень 70 копійок (за грошовою реформою 1996 року).

Зазначеною Постановою № 562 усупереч Закону № 3054-ІІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеною Законом на час здійснення виплати) установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів другої групи - 120 гривень 00 копійок.

Між тим, з моменту прийняття Постанови № 836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишались незмінними до прийняття Постанови № 562 від 12.07.2005 року, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Тому оскільки, а ні Верховна Рада України, а ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 3054-ІІІ та Закони України «Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік ", яким з 01.12.2003 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 205 гривень, " Про внесення змін до Закону України " Про державний бюджет України на 2004 рік", яким з 01.09.2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений 237 гривень, «Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік ", яким з 01.01.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений 262 гривні, " Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.04.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 290 гривень, " Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.07.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 310 гривень, " Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.09.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 332 гривень, Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", яким розмір мінімальної заробітної плати встановлений : з 01.01.2006 року - 350 гривень, з 01.07.2006 року - 375 гривень, з 01.12.2006 року - 400 гривень, Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" ( в редакції Закону України від 15.03.2007 року № 749-V ), Закону України № 107-Vівід 28.12.2007, яким розмір мінімальної заробітної плати встановлений : з 01.01.2007 року - 400 гривень, з 01.04.2007 року - 420 гривен, з 01.07.2007 p.- 440 гривень, з 01.10.2007 року - 460 гривень,, з 01.01.2008 - 515 гривень, 3 01.04.2008 року - 525 гривень, а не постановами № 836 та 562.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Законом України « Про Державній бюджет України на 2008 рік та внесенні змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 Закону № 3054-111 викладений в такій редакції : «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України ».

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення п. 28 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів » вказаного Закону визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Вимоги позивача ґрунтуються на тому, що йому було завдано ушкодження здоров'ю в звязку з ліківдацією ним наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС .Відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, провадиться згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю позовна давність не поширюється.

Тому суд доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду вважає безпідставними.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

З урахуванням отриманої ОСОБА_1 суми допомоги на оздоровлення за 2005 рік (виплаченої в серпні 2005 року) сума складає 1523,3 грн. (310 х 5 = 1550- 26,70), за 2007 рік (виплаченої у лютому 2007 року) сума складає 1880 грн. (400 х 5 = 2100-120 = 1880), за 2008 рік (виплаченої в червні 2008 року) складе - 2505 грв. ( 525 грн. х 5 = 2625 - 120 грн.).

Усього за 2005, 2007, 2008 роки розмір недотриманої допомоги на оздоровлення склав 5908 грн. 30 коп.

На підставі викладеного ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст. 11, 86, 88, 159, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради (далі - Управління) про визнання неправомірними дії Управління по відмові у перерахуванні щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язання Управління провести доплату недоотриманих сум на оздоровлення за   2005, 2007, 2008 роки - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради щодо відмови ОСОБА_1 у перерахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2005, 2007, 2008 роки.

Зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради здійснити доплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 5908 ( п'ять тисяч дев'ятсот вісім) гривень 30 копійок за 2005, 2007, 2008 роки.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

4