Справа № 22ц-0588/2009 р. Головуючий у 1 інстанції Подрєзова Г. О.

Категорія 01, 02, 05, 06 Доповідач у 2 інстанції Тракало В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справа х Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого - судді Тракало В.В., суддів Березовенко Р.В., Поліщука М. А., при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 ОСОБА_2 ОСОБА_3 до акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", третя особа ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування за договором добровільного страхування засобів наземного транспорту.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

У листопаді 2004 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача про стягнення 26777 грн. 41 коп. страхового відшкодування, 2000 грн. витрат на послуги, адвоката, 387 грн. витрат на проведення експертизи та 30000 грн. моральної шкоди, а всього - 59164 грн.41 коп.

Позовні вимоги мотивував тим, що 25 листопада 2003 року між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, а саме ^ автомобіля марки "Ніссан", що належить позивачеві на праві власності. Термін дії договору вказано до 25 листопада 2004 року. 9 травня 2004 року настав страховий випадок, а саме внаслідок ДТП було пошкоджено застрахований автомобіль. Вартість відновлювального ремонту автомобіля становила 26777 грн. 41 коп.

Позивач відповідно до умов договору своєчасно звернувся до страхової компанії за виплатою страхового відшкодування та виконав всі умови, передбачені договором від 25 листопада 2003 року. Проте в порушення вимог ст. 19 Закону України "Про страхування" відповідач незаконно відмовив у виплаті страхового відшкодування. Тому позивач просив задовольнити його позов.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору страхування від 25 листопада 2003 року страховиком AT "Українська пожежно-страхова компанія" було застраховано належний на праві власності ОСОБА_2 автомобіль марки NISSAN, державний знак НОМЕР_1, на строк з 26 листопада 2003 року до 25 листопада 2004 року.

Згідно заяви ОСОБА_2 на страхування, яка є невід"ємною частиною договору страхування від 25 листопада 2003 року, з умовами та правилами страхування ОСОБА_2 ознайомлений та згоден (а.с. 76).

Відповідно до п. 7.10 Правил добровільного страхування засобів наземного страхування (автокаско) AT "Українська пожежно-страхова компанія", затверджених 11 листопада 1997 року, страховик має право цілком чи частково відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник чи його представник не виконав обов’язків, передбачених умовами цих Правил.

Згідно п.3.2.1 Правил при укладенні договору страхування з фізичною особою дія договору страхування поширюється тільки на страхувальника, його чоловіка/дружину чи особу, яка володіє нотаріально засвідченим дорученням від страхувальника. А відповідно до п.3.5 цих Правил страхувальник зобов’язаний письмово повідомляти страховика про всі зміни, що відбуваються у ступені ризику протягом дії договору страхування (продаж чи заміна засобу транспорту на інший, заміна кузова/двигуна, установлення додаткового обладнання, видача доручення на управління засобом транспорту іншій особі тощо).

Судом встановлено, що під час дії договору страхування, а саме 9 травня 2004 року. застрахований автомобіль було пошкоджено під час дорожньо-транспортної пригоди. На час ДТП автомобілем керував водій ОСОБА_4 на підставі письмового доручення власника ОСОБА_2, яке не тільки не посвідчене нотаріально, а взагалі ніким не посвідчене (а.с. 45). У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, власником якого є ОСОБА_2, вказана особа також не зазначена як така, що має право на керування цим транспортом (а.с. 43). Не вказаний ОСОБА_4 ні в полісі, ні в заяві до нього (а.с. 76).

За таких обставин, коли в період дії договору страхування ОСОБА_2 передав керування автомобілем іншій особі без нотаріально посвідченої довіреності, до того ж не повідомив страхову компанію про передачу керування автомобілем ОСОБА_4, хоч страховий ризик в зв"язку з цим значно підвищився, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач не виконав умови Правил страхування, а тому обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та в решті позовних вимо г.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суд>, викладених у рішенні.

Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.