Справа № 22 Ц-289/2009 p. Головуюча 1-ї інстанції: Ямкова О.О.

Категорія- 53 Суддя - доповідач апеляційного суду: Галущенко О. І.

УХВАЛА

2009 р., лютого місяця, 11 дня Судова колегія судової палати в цивільних справа х Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О. І.

суддів: Шолох З.І.

Колосовського С.Ю.

при секретарі: Бобуйок І. Ф.

за участю:

позивача - ОСОБА_3

представника

відповідача- Завади A.M.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.11.2008 p., постановлене за

позовом

ОСОБА_3 до Управління освіти виконкому миколаївської міської ради ( далі- Управління освіти), Миколаївської спеціалізованої школи № 22 (далі- Школи № 22) про стягнення заборгованості з індексації та компенсації матеріальної допомоги на оздоровлення, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

18.09.2008 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до Управління освіти, Школи № 22 про стягнення заборгованості з індексації та компенсації матеріальної допомоги на оздоровлення, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

Позивач зазначав, що він працював вчителем школи № 22 до 31.08.2000 р.

При звільненні йому не була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення.

Заборгованість з цього виду виплат, передбачених ст. 57 Закону України «Про освіту», була погашена відповідачем лише у серпні 2006 р. та

29.08.2007 р. у розмірі 339 грн. 69 коп., але без іі індексації і компенсації, як це
передбачено законом.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив про задоволення позову та стягнення заборгованості та середнього заробітку за час затримки розрахунку з врахуванням індексів інфляції та з відповідною компенсацією цих видів заборгованості.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від

20.11.2008 р. постановлено про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову, вважаючи висновки суду необгрунтованими і такими, що не відповідають вимогам закону.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з приписами ст. 57 Закону України «Про освіту», педагогічні працівники мають право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

При звільненні 27.08.2000 р. позивач не отримав зазначену гарантійну виплату у зв’язку з відсутністю у бюджеті асигнувань на відповідні виплати.

Згідно з положеннями ст. ст. 1, 2 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України «Про освіту», педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів» заборгованість з цього виду виплат визнана кредиторською заборгованістю Державного бюджету України, яка піддлягає погашенню протягом 5-ти років, починаючи з 2005 р.

У відповідності до цих вимог закону, зазначена забогованність була виплачена позивачу у серпні 2006 р. та 29.08.2007 р. у повному розмірі, тобто 339 грн. 69 коп.

З системного аналізу положень цього закону та приписів постанови Кабінету Міністрав України № 934 від 19.09.2005 р. «Про реалізацію Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України «Про освіту», педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів», вбачається, що відповідальність за виплату заборгованості з матеріальної допомоги на оздоровлення покладена на державу та визначено процедуру погашення цих боргових зобов’язань, яка не передбачає компенсацію втрат цих видів виплат чи їх індексацію, відповідно до положень ст. 34 Закону України «Про оплату праці».

Встановлене дає підстави вважати, що відповідачі не несуть відповідальності за несвоєчасне здійснення цих виплат.

Суд повно та всебічно дослідив всі обставини справи, дав належну оцінку наявним доказам і з врахуванням наведених вимог закону прийшов правильного висновку щодо необгрунтованості вимог ОСОБА_3, постановивши законне та обгрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилання апелянта на те, що матеріальна допомога на оздоровлення є частиною заробітної плати, на яку розповсюджують вимоги закону про її компенсацію чи індексацію, не можуть бути враховані при перегляді рішення, оскільки заборгованість навчальних закладів перед педагогічними працівниками з цих видів виплат законом віднесена до категорії кредиторської заборгованості держави і що на ці зобов’язання не поширюються вимоги ст. 34 Закону України «Про оплату праці» про компенсацію втрат частини заробітку у зв’язку з несвоєчасною виплатою, чи ст. 117 КЗпП України щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Встановлене, на думку судової колегії, не дає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.11.2008 р. -залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.