Ухвала

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 607/425/16-ц

провадження № 61-8772св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя - доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Бурлакова С. Ю., Крата В. І., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа виконавчий комітет Тернопільської міської ради,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду в складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М. від 26 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Тернопільської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги позивач мотивував тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду 02 квітня 2015 року. У період шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20 жовтня 2015 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення, згідно якого йому визначено порядок участі у вихованні дитини та визначено її місце проживання з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Указане судове рішення в частині побачень відповідач не виконує. Донька розповідала йому, що не бажає проживати з матір`ю, оскільки там існують конфлікти в сім`ї. Усі ці фактори змусили його змінити місце проживання дитини і забрати її до себе у квартиру АДРЕСА_2 , де також проживають його батьки. Після цього донька неодноразово просила його не допустити того, аби мати силоміць забирала її до себе. Такий випадок мав місце, коли відповідач та сторонні особи намагалися вивести доньку зі школи. Спроби узгодити з ОСОБА_2 даний конфлікт мирним шляхом результату не дали.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач протиправно змінив місце проживання дитини, не виконує рішення суду про відібрання дитини, доходи його значно нижчі від доходів відповідача, умови проживання дитини з батьком відрізняються від умов проживання із матір`ю наявністю в останньої окремої кімнати для проживання дитини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Вирішено питання про судові витрати.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визначення місця проживання дитини разом із батьком в повній мірі відповідає її інтересам.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що дитина і мати не можуть бути розлучені інакше як в силу закону та рішення суду, це крайній захід і це право має захищатися державою. Зокрема за принципом № 6 Декларації прав дитини - малолітня дитина може бути розлучена з матір`ю лише у винятковій ситуації.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У травні 2019 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Зазначає, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 607/425/16-ц з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 липня 2006 року 02 квітня 2015 року.

У період шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 31 березня 2009 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2015 року, ухваленим у цивільній справі № 607/2523/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради про встановлення графіку побачень дитини з батьком та порядку участі у її вихованні та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини вирішено: встановити ОСОБА_1 графік побачень з донькою ОСОБА_4 які здійснюються без присутності матері ОСОБА_2 за місцем проживання батька ( АДРЕСА_2 ) або у місцях культурно-розважального характеру (парк, кінотеатр, ТРЦ «Подоляни» та інші місця, призначені для повноцінного відпочинку дитини) в такі дні: щовівторка та щочетверга з 18:00 год. до 20:00 год.; І-ІІІ субота місяця з 12:00 год. до 18:00 год.; в період літніх канікул (в липні місяці) 15 днів оздоровлення дитини з батьком без присутності матері; в святкові дні побачення погоджуються батьками за домовленістю (перший святковий день з матір`ю, наступний святковий день з батьком); визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

18 грудня 2015 року позивач забрав ОСОБА_4 з навчального закладу до місця свого проживання по АДРЕСА_2 , де вона проживає на даний час.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 березня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини задоволено та вирішено відібрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька ОСОБА_1 та передати її матері ОСОБА_2 для спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене рішення набрало законної сили, однак не виконано, оскільки їх донька не бажає проживати із матір`ю, що підтверджується актами державного виконавця 04 серпня та 27 вересня 2016 року на виконання рішення про відібрання дитини, в яких зазначено, що після бесіди з матір`ю та представником служби у справах дітей, психологом дитина категорично відмовилась йти до матері ОСОБА_2

29 червня 2016 року рішенням № 548 виконавчого комітету Тернопільської міської ради затверджено висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого не рекомендовано визначати місце проживання ОСОБА_4 з батьком за адресою: АДРЕСА_2 . Такому рішенню передувало обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де за даною адресою зареєстровані і проживають: ОСОБА_1 - батько дитини, ОСОБА_5 - бабуся, ОСОБА_6 - дідусь. Малолітня ОСОБА_4 проживає без реєстрації. В кімнатах чисто, охайно. ОСОБА_3 та її батько займають окрему кімнату, в якій є окремі спальні місця. Кімната облаштована необхідними меблями та предметами для проживання, виховання.

При обстеженні умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що за даною адресою зареєстрована і проживає ОСОБА_2 - мати дитини, малолітня ОСОБА_4 - зареєстрована, але не проживає. В кімнатах чисто та охайно. Для малолітньої ОСОБА_3 виділено окрему кімнату, яка облаштована меблями і предметами для проживання, виховання, проведення вільного часу.

Згідно з довідкою від 07 червня 2018 року та характеристикою від 07 червня 2018 року відповідач працює старшим державним інспектором Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції у Тернопільській області і їй з березня 2016 року (місяць у якому ухвалено судове рішення від 24 березня 2016 року) по травень 2018 року нараховано 153 090,9 грн заробітної плати.

За місцем роботи характеризується позитивно. Як убачається з копії трудової книжки позивача та довідки про його доходи, він працює продавцем непродовольчих товарів у СПД ФОП ОСОБА_7 і його заробітна плата за період травень-серпень 2018року склала 16 000 грн. Крім того, ОСОБА_1 займався підприємницькою діяльністю щодо надання послуг таксі з 02 грудня 2009 по 03 січня 2017 року.

Сторони характеризуються позитивно.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

За змістом частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Такий висновок колегії суддів ґрунтується на наступному.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що способом захисту прав дитини може бути пред`явленням позову про зміну місця проживання малолітньої особи, яке визначене рішенням суду.

Таким чином, апеляційний суд в контексті першочергового врахування саме інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, дотримався норм матеріального права, врахував думку дитини, зробив обґрунтований висновок про зміну місця проживання та визначення місця проживання дитини із батьком. При цьому віддавши перевагу інтересам дитини, апеляційний суд врахував, що хоча і є судові рішення про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини від батька, вони не можуть бути виконані, оскільки їх невиконання пов`язане із категоричною відмовою дитини перейти до проживання к матері, про що свідчить не тільки думка дитини а й акти державного виконавця.

До таких висновків дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові № 758/10772/16-ц від 25 квітня 2018 року та постанові № 381/68/16-ц від 29 серпня 2018 року, зазначивши при цьому, що у разі змін обставин, пов`язаних з віком дитини, при наявності спору між батьками як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернення до суду із позовом про визначення місця проживання дитини й у тому разі, коли вже є рішення суду про визначення місця проживання дитини та її відібрання. Найкращі інтереси дитини повинні мати першочергове значення.

Однак Верховний Суд у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові № 725/3024/17 від 20 травня 2010 року дійшов протилежного висновку. Так, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, касаційний суд зазначив про те, що доводи позивача про зміну обставин, що впливають на вирішення спору є безпідставними, з огляду на наявність остаточного судового рішення, яким визначено місце проживання дитини з матір`ю. Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, за наявності незакінченого виконавчого провадження у справі про відібрання дитини та визначення її місця проживання, суди не врахували стан виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Ураховуючи наведене, колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові від 20 травня 2020 року № 725/3024/17.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зазначене свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних складах принципово різного підходу щодо застосування норм процесуального права, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

У зв`язку з наведеним, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає необхідним передати зазначену справу на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись частиною п`ятою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу 607/425/16-ц (провадження № 61-8772св19), за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання дитини за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2019 року

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:Н. О. Антоненко

С. Ю. Бурлаков

В. І. Крат

В. М. Коротун