Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б.

Доповідач -Дронська І.О.

Справа № 428/13541/19

Провадження № 22-ц/810/334/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Луганського апеляційного суду:

головуючого судді Дронської І. О.,

суддів Гаврилюка В.К., Єрмакова Ю.В.,

за участю секретаря Вовчанської С.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач Приватне акціонерне товариство «Сталь»,

представник відповідача Комісаренко Антон Володимирович ,

третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області,

представник третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 березня 2020 року, постановлену у складі судді Бароніна Д. Б. 24.03.2020 року в м. Сєвєродонецьку

за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сталь» про визнання права на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Сталь» про визнання права на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 березня 2020 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Сталь» про визнання права на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.

Роз`яснено особам, які беруть участь у справі, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 , через свою представницю ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, скаржник просить скасувати ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 березня 2020 року і направити справу для продовження розгляду до Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Відповідач ПрАТ «Сталь» та третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області у своїх відзивах на апеляційну скаргу зазначили, що не погоджуються з доводами апеляційної скарги, вважають оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, просять залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, при цьому у своєму відзиві третьою особою зазначено, що зміна формулювання позовних вимог або зміна способу судового захисту не може бути підставою для нового розгляду ідентичних справ.

Сторони, яких повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи від останніх на адресу апеляційного суду не надходило.

Справу розгляну то на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України без участі сторін за участю представниці третьої особи ОСОБА_4 .

Заслухавши доповідача, пояснення предстаниці третьої особи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що зі змісту копії позовної заяви від 14.06.2004 року, яка була додана представником позивача до позовної заяви від 03.12.2019 року, вбачається, що Перший заступник прокурора Луганської області звертався до Жовтневого районного суду м. Луганська в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ВАТ «Сталь» та Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області та просив суд в інтересах ОСОБА_1 стягнути з ВАТ «Сталь» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму відшкодування втраченого заробітку у розмірі 1817,15 грн; зобов`язати ВАТ «Сталь» здійснити перерахунок розміру відшкодування шкоди у зв`язку зі зміною ступеня втрати працездатності з 30% до 70% відповідно до абз. 2 п. 28 Правил та надати виправлену довідку про розмір втраченого заробітку ОСОБА_1 до Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області; зобов`язати Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області провести ОСОБА_1 перерахунок розміру відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом, на підставі довідки, наданої ВАТ «Сталь».

Підставами вищевказаного позову від 14.06.2004 року прокурором зазначено те, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ «Сталь» з липня 1985 року. Після отримання травми на виробництві у грудні 1993 року позивача визнано інвалідом ІІІ групи з втратою працездатності 30%. Позивачу було встановлено відшкодування втраченого заробітку, виходячи з 30% втрати працездатності та заробітку за останні 3 місяці, що передували виробничій травмі. Згідно з розрахунком ВАТ «Сталь» з 13.12.1993 року сума відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом становила 91270 крб. З 01.01.1997 року сума відшкодування становила 167,22 грн. На підставі наказу директора ВАТ «Сталь» № 91 від 22.12.1999 року позивачу було збільшено суму відшкодування до 272,57 грн, яку відповідач йому сплачував до 01.01.2001 року. Висновком МСЕК від 05.01.2001 року ОСОБА_1 з 01.01.2001 року визнано інвалідом ІІ групи з втратою працездатності 70 %. Даний висновок разом з заявою про перерахування суми відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом, було подано до ВАТ «Сталь». Відповідач не здійснив перерахунку суми відшкодування, посилаючись на абз. 6 п. 28 Правил. У зв`язку з помилковим застосуванням норм законодавства позивачу з 01.01.2001 року щомісячно недонараховувалася сума відшкодування 363,43 грн (272,57 грн / 30 х 70 = 636). Документи позивача 22.06.2001 року були передані відповідачем до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, який з здійснював йому страхові виплати з урахуванням невірного обрахунку.

Відповідно до копії рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 16.04.2010 року у справі № 2-1094/2010 вищевказані позовні вимоги першого заступника прокурора Луганської області в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Сталь» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати страхового відшкодування за період з 01.01.2001 pоку по 01.06.2001 року в сумі 1817,15 грн. Зобов`язано ВАТ «Сталь» здійснити перерахунок розміру відшкодування шкоди ОСОБА_1 у зв`язку зі зміною ступеня втрати працездатності з 30% до 70%, та надати виправлену довідку про розмір втраченого заробітку ОСОБА_1 до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську, виходячи з того, що в період часу з 01.01.2001 року по 01.01.04 року ступень втрати професійної працездатності ОСОБА_1 склав 70%, що відповідає 635,99 грн щомісячного страхового відшкодування, а в період з 01.01.04 року по 01.01.05 року склав 60%, що відповідає 545,14 грн. Зобов`язано Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську провести ОСОБА_1 перерахунок розміру відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом, на підставі довідки, наданої ВАТ «Сталь». Стягнуто з ВАТ «Сталь» на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 2000 гривень. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

Відповідно до копії рішення Апеляційного суду Луганської області від 19.01.2011 року у справі № 22ц-56/2011, яке було залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.06.2011 року, скасовано ухвалу Жовтневого районного суду міста Луганська від 16 квітня 2010 року та змінено рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 16 квітня 2010 року, шляхом скасування його у частині задоволення вимог за позовом першого заступника прокурора Луганської області, заявленого у інтересах ОСОБА_1 , та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вимог, заявлених прокурором у інтересах ОСОБА_1 до ВАТ «Сталь» про стягнення моральної шкоди, стягнення компенсації за втрату частини доходів, заборгованості з виплати страхового відшкодування за період з 01.01.2001 року по 01.06.2001 року у сумі 1817 гривень 15 копійок, зобов`язання здійснити перерахунок та надати виправлену довідку до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області - за їх необґрунтованістю. Відмовлено також у задоволенні позовних вимог, заявлених прокурором у інтересах ОСОБА_1 до управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області про здійснення перерахунку за довідкою ВАТ «Сталь». Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо невірного обрахунку середнього заробітку для нарахування регресних виплат та відповідно стягнення заборгованості із регресних виплат за період з 13.12.1993 року по 01.03.2008 року, суми боргу за одноразову виплату, покладення обов`язку на ВАТ «Сталь» здійснювати розрахунок компенсації та передати довідку із розрахунком до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області - залишено без розгляду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

З вищевказаного рішення Апеляційного суду Луганської області вбачається, що суд розглянув по суті питання про те, чи правомірно ВАТ «Сталь» не збільшило розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 у зв`язку із зміною ступеня втрати працездатності з 30 до 70 відсотків. Зокрема, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що навіть до підвищення МСЕК розміру втрати працездатності зазначені 272 грн 57 коп. фактично отримуваних ОСОБА_1 виплат вже складали 71,5% від середнього заробітку - тобто були більшими ніж виплати, що належало сплачувати при 70% втрати працездатності. Розмір відшкодування в розмірі 635 грн 99 коп. у 1,67 рази перевищував би середню заробітну плату фактично працюючого на той час працівника, що суперечило б самому законодавчому принципу відшкодування потерпілому «у повному розмірі втраченого заробітку», а не у більшому розмірі.

Саме з цих підстав суд апеляційної інстанції вирішив відмовити у задоволенні вимог, заявлених прокурором у інтересах ОСОБА_1 до ВАТ «Сталь» про зобов`язання здійснити перерахунок та надати виправлену довідку до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області.

Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи та сторонами не заперечуються.

Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Сталь» про визнання права на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків суд першої інстанції вважав, що у цій справі та у справі № 2-1094/2010, яка була предметом розгляду Жовтневого районного суду м. Луганська (№ 22ц-56/2011 в суді апеляційної інстанції), сторони є тотожними. Позивачем у обох справах є ОСОБА_1 , а відповідачем є ПрАТ «Сталь», яке мало найменування ВАТ «Сталь» станом на час розгляду справи № 2-1094/2010. Той факт, що у справі № 2-1094/2010 існував ще один співвідповідач, не свідчить про відмінність складу сторін у цій справі та у справі № 2-1094/2010 в частині позивача та ПрАТ «Сталь».

Крім того, суд першої інстанції вважав, що підставами позову у цій справі та у справі № 2-1094/2010 є повністю тотожні фактичні обставини, а саме те, що позивач перебував у трудових відносинах з ВАТ «Сталь», отримав травму на виробництві і був визнаний інвалідом ІІІ групи, а пізніше був визнаний інвалідом ІІ групи з втратою працездатності 70 %. Спір між сторонами в обох випадках ґрунтується на тому, що відповідач не здійснив перерахунку суми відшкодування, яка на думку позивача має складати 635,99 грн. (або 636,00 грн за математичними правилами заокруглення), а предметом позову у цій справі та у справі № 2-1094/2010 є право позивача на відшкодування шкоди, заподіяної йому як працівникові ВАТ «Сталь», виходячи з розміру відшкодування шкоди в сумі 636,00 грн щомісячно, починаючи з 01.01.2001 року у зв`язку із зміною ступеня втрати працездатності з 30% до 70%.

При цьому судом першої інстанції зазначено, що той факт, що у справі № 2-1094/2010 позивач вважав правильною суму відшкодування в розмірі 635,99 грн, а у цій справі вважає правильною суму 636,00 грн, не створює нового предмету позову, адже в судовому засіданні 05.03.2020 позивач на запитання суду пояснив, що у цьому новому позові він просто вирішив заокруглити суму 635,99 грн до 636,00 грн.

Також суд першої інстанції вважав, що не свідчить про відмінність предметів позову у цій справі та у справі № 2-1094/2010 та обставина, що в цій справі вимогою є визнання права на певний розмір відшкодування шкоди, а у справі № 2-1094/2010 вимогою було зобов`язання ВАТ «Сталь» здійснити перерахунок розміру відшкодування шкоди. В обох випадках матеріально-правовий предмет спору залишається незмінним, а саме - право позивача на відшкодування шкоди, виходячи з розміру відшкодування шкоди в сумі 635,99 грн (636,00 грн) щомісячно, починаючи з 01.01.2001 року у зв`язку із зміною ступеня втрати працездатності з 30% до 70%.

На думку суду першої інстанції, використання синонімічних словосполучень під час формулювання позовних вимог («визнати право» замість «зобов`язати здійснити перерахунок») не створює і не може створювати нового предмету позову, інакше буде зведена нанівець сама суть процесуального інституту законної сили судового рішення. Предметом позову є не те чи інше формулювання позовних вимог, а матеріально-правова вимога щодо певної речі, майна, блага тощо, з приводу яких виник спір про право, а тому застосування іншого підходу призведе до того, що позивач, змінивши формулювання позовних вимог та не змінивши їх зміст, фактично отримає право на перегляд раніше ухвалених судових рішень трьох судових інстанцій без будь-яких процесуальних підстав.

При цьому, стосовно доводів представника позивача про те, що зміст позовних вимог у цій справі та у справі № 2-1094/2010 є відмінним судом першої інстанції повторно зазначено, що в обох справах позивач просить вирішити питання про те, чи має він право на відшкодування шкоди, заподіяної йому як працівникові ВАТ «Сталь», виходячи з розміру відшкодування шкоди в сумі 636,00 грн щомісячно, починаючи з 01.01.2001 у зв`язку із зміною ступеня втрати працездатності з 30% до 70%, тобто, позивач в обох справах просить вирішити по суті питання про наявність у нього вищевказаного права без прив`язки до кінцевого періоду існування цього права після 01.01.2001. В обох справах позовні вимоги про визнання права або зобов`язання здійснити перерахунок не містять кінцевої дати вимог, на підставі чого суд вважає, що в обох справах позивач просить вирішити питання про те, чи має він в принципі право на такий перерахунок. Це питання вже було вирішено судами трьох інстанцій у справі № 2-1094/2010.

На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ця справа та справа № 2-1094/2010, яка була предметом розгляду Жовтневого районного суду м. Луганська (№ 22ц-56/2011 в суді апеляційної інстанції) стосуються спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у зв`язку із чим належить закрити провадження у цій справі.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції та вважає, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов поспішно та з певним порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження у справі є вичерпними та визначені статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову Першого заступника прокурора Луганської області від 14.06.2004 року, в інтересах ОСОБА_1 , відповідно до копії рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 16.04.2010 року у справі № 2-1094/2010 матеріально-правовою вимогою позивача до ВАТ «Сталь», (ПрАТ «Сталь») є стягнення з ВАТ «Сталь» на користь ОСОБА_1 недоплаченої суми відшкодування втраченого заробітку у розмірі 1817,15 грн, а також зобов`язання ВАТ «Сталь» здійснити перерахунок розміру відшкодування шкоди у зв`язку зі зміною ступеня втрати працездатності з 30% до 70% та надання виправленої довідки про розмір втраченого заробітку ОСОБА_1 до Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області, а також зобов`язання Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області провести ОСОБА_1 перерахунок розміру відшкодування шкоди, спричиненої виробничим травматизмом, на підставі довідки, наданої ВАТ «Сталь».

У той час, як у цій справі матеріально-правова вимога до відповідача позивачем зазначена як визнання у судовому порядку права ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків.

Таким чином, висновок суду про тотожність предмета спору, що стало наслідком закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1ст. 255 ЦПК України, є передчасним.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо тотожності підстав позову та тотожності сторін спору.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів, за доводами апеляційної скарги вважає доведеним те, що позивачем ОСОБА_1 у цій справі обрано інший спосіб судового захисту своїх прав шляхом визнання права на відшкодування шкоди у встановленому розмірі, починаючи з 01.01.2001, що є відмінним від предмету позову у справі № 2-1094/2010, яким було зобов`язання відповідача на здійснення певних дій, а саме здійснення перерахунку страхового відшкодування і не без визначення кінцевого періоду, а з конкретним визначеним періодом - з 01.01.2001 по 01.06.2001, про що свідчить зміст вищевказаних судових рішень.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24.03.2020 року і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 березня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 09.06.2020 року.

Головуючий І. О. Дронська

Судді В. К. Гаврилюк

Ю. В. Єрмаков