ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" червня 2006 р. Справа № 55/120-06
вх. № 4458/5-55
Суддя господарського суду Гребенюк Н.В.
при секретарі судового засідання Добреля Н.С.
за участю представників сторін:
позивача - Сільченка С.О. відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Національний фармацевтичний університет, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеграл", м. Харків
про стягнення 62986,50 грн.
ВСТАНОВИВ:
Національний фармацевтичний університет, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеграл", м. Харків про відшкодування збитків у сумі 62986,50 грн. , що складається з вартості пошкоджених продуктів харчування у сумі 62486,50 грн. і вартості ремонту холодильних камер у сумі 500,00 грн., та судових витрат.
Відповідач не скористувався своїм правом передбаченим ст.59 ГПК України відзив на позов не надав, в судові засідання не з"являвся, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення №1430878.
5 червня 2006 року позивач через канцелярію суду надав додаткові пояснення до позову, де вказує на те, що внаслідок руйнування встановлених відповідачем кранів на змонтованій відповідачем системі трубопроводу приміщення Харчувального комплексу НФаУ було залито гарячою водою та внаслідок аварії системи теплопостачання, яка сталася з вини відповідача позивачу була спричинена пряма дійсна шкода, що складається з вартості пошкоджених продуктів харчування у сумі 62486,50 грн. та вартості ремонту холодільних камер у сумі 500 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 5 червня 2006 року розгляд справи було відкладено на 13 червня 2006 року о 15:45 год.
Представник позивача у судовому засіданні 13 червня 2006 року позовні вимоги підтримував та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судове засідання не з*явився, причин неявки суду не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.
Позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.
У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.
5 червня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №27 на виконання робіт, у відповідності до умов якого відповідач зобов"язався на свій ризик та з власних матеріалів виконати за завданням замовника -позивача роботи з капітального ремонту технічних та складських приміщень їдальні за адресою: м. Харків, вул. О. Невського, 18 в обсязі, визначеному у Кошторисі, а позивач в свою чергу зобов"язався прийняти та оплатити виконану роботу. Пунктом 6 договору сторонами було визначено, що підрядник гарантує належне якість результату робіт, у відповідності до існуючих державних правил та стандартів, на протязі гарантійного строку. Гарантія поширюється на усі результати робіт, які є предметом цього договору. Гарантійний строк становить два роки від дня складання акту приймання-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов вказаного договору відповідачем було виконано роботи у повному обсязі. Позивач прийняв виконані роботи без зауважень, внаслідок чого сторонами було підписано акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2004 року.
Позовні вимоги позивача грунтуються на тому, що в ніч з 26 на 27 грудня 2005 року сталася аварія калориферної системи опалення харчувального комплексу НФаУ та розпорядженням ректора НФаУ №156 від 27.12.2005 року було призначено комісію, на яку було покладено розслідування причин і подолання наслідків аварії. Згідно відомостей, що містяться в акті від 30.12.2005 року, який складено комісією у складі співробітників НФаУ, КП "Харківські теплові мережі" та виконкому Черрвонозаводської районної ради м. Харкова було встановлено, що залиття підвалу їдальні харчового комплексу НФаУ відбулося в результаті розриву трьох шарових кранів на внутрішньо-будинковій мережі опалення НФаУ. Для з"ясування причин руйнування шарових кранів 5 січня 2006 року НФаУ замовив в Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл.професора М.С. Бокаріуса відповідне дослідження. За участі представника відповідача Шульги І.Л. 10 січня 2006 року були вилучені фрагменти трубопроводів, в які вмонтовано шарові крани. Харківський науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл.професора М.С. Бокаріуса дійшов висновку про те, що руйнування наданих для дослідження кранів системи калоріферного опалення має хрупкий характер та сталося внаслідок впливу навантаження комбінованого типу (тиск теплоносія у поєднанні з внутрішніми напруженнями в матеріалах кранів), що перевищив за своєю величиною міцність їх матеріалів. У якості факторів, що сприяли руйнуванню кранів, виділено наступне: вплив на корпуси кранів напруження, що виникло унаслідок неспіввісності труб, що стикувалися за допомогою кранів,малої товщини стінки корпусу одного з трьох пошкоджених кранів, менший діаметр одного з кранів, наявність тріщини у корпусі одного з кранів, конструктивні особливості кранів.
Крім того позивач вказує на те, що 30 грудня 2005 року на підставі інвентаризаційної відомості НФаУ від 30.12.2005 року акту санітарно-епідеміологічного обстеження об"єкту №146, здійсненого лікарем Харківської обласної СЕС, акту комісії, утвореної з представників НФау, Харківської обласної СЕС та Червонозаводської ради від 30.12.2005 року було прийнято рішення про утилізацію продуктів харчування, які стали непридатними на загальну суму 62486,50 грн. Крім того внаслідок залиття гарячою водою було виведено з ладу 2 холодільні камери, вартість ремнту яких склала 500 грн.
З цих підстав з посиланням на положення ст.22, ст.611, ст.623 Цивільного Кодексу України позивач звернувся до суду з вимогами про відшкодування з відповідача збитків у сумі 62986,50 грн. , що складається з вартості пошкоджених продуктів харчування у сумі 62486,50 грн. і вартості ремонту холодильних камер у сумі 500,00 грн., та судових витрат.
Згідно ст. 22 ЦК України збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що "завдані" правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв"язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв"язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Позивачем не доведено суду в обгрунтування своїх позовних вимог причинно-наслідного зв"язку між діями відповідача та заявленими збитками, не доведено того факту, що аварія калориферної системи опалення харчувального комплексу НФаУ сталося саме з вини відповідача;
Посилання позивача на висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.професора М.С. Бокаріуса є безпідставним, оскільки з данного висновку не вбачається, що аварія калориферної системи опалення харчувального комплексу НФаУ сталася саме з вини відповідача.
У відповідності зі статею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене а також вимоги ст. ст.33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо відшкодування збитків у сумі 62986,50 грн. задоволенню не підлягають, оскільки в обгрунтування заявлених вимог позивач не надав суду відповідних документів, не довів причинно-наслідного зв"язку між діями відповідача та заявленими збитками .
На підставі викладеного та керуючись ст.129 Конституції України ст.22, ст. 623 ЦК України, ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 44,49, 82-85 ГПК України
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя Гребенюк Н.В.