ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

Головуючого, суддіКолотило О.О.,

Суддів:Дембіцької О.О.,

Давнього В. П.,

за участю:

секретаря судового засіданняСабадаша Ю.С.,

прокурораШевчук С.І.,

обвинуваченого захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката потерпілої представника потерпілоїОСОБА_1., Ноцького О.В., ОСОБА_2., Ісопчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1., адвоката Ноцького О.В. на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2020 року по кримінальному провадженню № 12020260040000087 від 14 січня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 125, ч.1 ст. 186 КК України, -

Головуючий у І інст. Чебан В.М..; Єдиний унікальний номер 727/950/20; суддя-доповідач Колотило О.О.; провадження № 11-кп/822/299/20; катег.: ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 186 КК України.

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Сергії, Путильського району, Чернівецької області, мешканець АДРЕСА_1 , українець , громадянин України, працюючий в КП «Чернівціводоканал», не одружений, з середньою освітою, раніше не судимий,-

засуджений:

-за ч.1 ст.125 КК України на шість місяців виправних робіт з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків заробітку в дохід держави;

-за ч.1 ст.186 КК України на один рік виправних робіт з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків заробітку в дохід держави;

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточна міра покарання ОСОБА_1 призначена у виді одного року виправних робіт з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків заробітку в дохід держави.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винний в тому, 14.01.2020 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, знаходячись на першому поверсі, біля центрального входу, в приміщенні ПВНЗ «Буковинського університету», по вул. Дарвіна, 2-А, в м. Чернівці, у стані алкогольного сп`яніння, в ході конфлікту з ОСОБА_2 , умисно наніс їй удар рукою в живіт заподіявши тілесне ушкодження у виді синця, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, після чого відкрито викрав мобільний телефон ОСОБА_2 в чохлі з сім картою, що знаходився на підвіконні, а всього майно на загальну суму 3920 гривень.

В апеляційній скарзі адвокат Ноцький О.В. просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати і провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діяннях складів кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 125 ч.1, 186 ч. 1 КК України посилаючись на те, що обвинувачений заподіяв потерпілій ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження з необережності, коли викликані нею працівники охорони у ПВНЗ «Буковинського університету» стали його бити і він уникаючи побиття зачепив ногами ОСОБА_2 .

Також в апеляційній скарзі захисника зазначено, що обвинувачений та потерпіла раніше співмешкали, ОСОБА_1 прийшов до ОСОБА_2 в ПВНЗ «Буковинського університету» щоб поздоровити її з старим новим роком, подарував з цього приводу браслет та запропонував жити разом, а потім виявивши відсутність належного йому телефону вирішив, що його забрала потерпіла, тому забрав телефон у ОСОБА_2 попередивши її, що телефон віддасть після того коли вона поверне йому його телефон, проте суд правильно встановивши фактичні обставини справи дав їм невірну юридичну оцінку внаслідок чого прийшов до неправильного висновку про вчинення ОСОБА_1 злочинів відповідальність за які передбачена ст. ст. 125 ч.1, 186 ч. 1 КК України.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпіла ОСОБА_2 просить вирок суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Ноцького О.В., які підтримали апеляційну скаргу, міркування прокурора та потерпілої ОСОБА_2 та її представника, адвоката Ісопчука В.В. про залишення вироку суду без змін, провівши судові дебати та заслухавши обвинуваченого ОСОБА_1 в останньому слові, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги та обговоривши її доводи, додатково допитавши потерпілу ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 в умисному заподіянні ОСОБА_2 легкого тілесного ушкодження, за обставин зазначених у вироку, повністю доведена дослідженими судом першої інстанції доказами, яким дана правильна юридична оцінка.

Так, потерпіла ОСОБА_2 пояснила суду першої та апеляційної інстанцій, що 14.01.2020 року до неї на роботу прийшов ОСОБА_1 з яким вона раніше співмешкала, у стані алкогольного сп`яніння. Через деякий час ОСОБА_1 від неї пішов, а потім повернувся і попросив набрати його номер телефону, оскільки не може його знайти. Вона передзвонила на телефон обвинуваченого, однак його не знайшли. ОСОБА_1 не хотів від неї йти, тоді вона сказала, що викличе охорону. Після цього ОСОБА_1 наніс їй удар рукою в живіт, вона впала і натиснула тривожну кнопку. В цей час обвинувачений забрав з підвіконня її телефон і сказав, що віддасть телефон після того, як вона поверне йому його телефон. Викликані нею охоронці прийшли коли ОСОБА_1 уже пішов. На її думку ОСОБА_1 ударив її та забрав телефон з помсти, що вона викликала охорону.

Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що працює енергетиком в Буковинському університеті, 14.01.2020 року, приблизно о 14 годині, до нього прибігла потерпіла і сказала, що ОСОБА_1 побив її і забрав телефон. Він викликав працівників поліції.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 показали суду, що 14.01.2020 року, як поліцейські виїжджали на місце події в Буковинський університет. Потерпіла ОСОБА_2 була схвильована, плакала і повідомила їм, що колишній чоловік побив її та забрав мобільний телефон.

Згідно з висновком судово медичної експертизи ( а.с. 84-85 ) у потерпілої ОСОБА_2 виявлено синець на животі, який виникнув в результаті не менш, як однократної травмуючої дії твердого тупого предмету, по строку та обставинам може відповідати вказаному у фабулі постанови, і відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Дослідженні судом докази повністю спростовують доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 . , адвоката Ноцького О.В., що тілесні ушкодження обвинувачений заподіяв ОСОБА_2 не умисно, а з необережності, коли він захищався від працівників охорони.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дав їм невірну оцінку, внаслідок чого прийшов до неправильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України.

За змістом ст. 186 ч. 1 КК України обов`язковими ознаками цього злочину є відкрите, умисне, протиправне, безоплатне, безповоротне вилучення майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення.

З пояснень обвинуваченого ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанцій видно, що він раніше співмешкав з ОСОБА_2 і 14 січня 2020 року будучи в стані алкогольного сп`яніння, прийшов до неї на роботу, щоб привітати з старим новим роком, для чого купив їй браслет. Через деякий час він пішов від ОСОБА_2 , проте по дорозі виявив відсутність телефону, повернувся назад до потерпілої і вони стали разом шукати телефон, однак не знайшли. Потерпіла стала вимагати щоб він пішов , викликала охорону, тоді він взяв з підвіконня телефон потерпілої, сказав ОСОБА_2 , що поверне їй телефон тоді коли вона віддасть йому його телефон, і пішов від неї. Через деякий час до нього додому приїхали працівники поліції, яким він добровільно видав телефон потерпілої. Наступного дня він знайшов свій телефон на роботі в роздягальні, наміру заволодіти телефоном потерпілої у нього не було.

Ці покази ОСОБА_1 не тільки нічим не спростовані, але й повністю підтверджені в суді потерпілою ОСОБА_2 , яка пояснила, що 14.01.2020 року до неї на роботу прийшов ОСОБА_1 з яким вона раніше співмешкала і в подарунок приніс браслет з монастиря. ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп`яніння, через деякий час пішов, а потім знову повернувся і сказав, що не може знайти свій телефон, вони разом стали шукати належний обвинуваченому телефон, однак не знайшли. ОСОБА_1 не хотів іти від неї, вона сказала, що викличе охорону, тоді обвинувачений вдарив її рукою в живіт, забрав з підвіконня належний їй телефон, вона намагалась забрати телефон у ОСОБА_1 , проте не змогла. Обвинувачений заявив, що поверне телефон їй після того, як вона віддасть йому його телефон. На її думку ОСОБА_1 ударив її та забрав телефон з помсти, що вона викликала охорону.

Судом першої та апеляційної інстанцій достовірно установлено, що обвинувачений та потерпіла певний час співмешкали між собою, після чого продовжували підтримувати стосунки, 14 січня 2020 року ОСОБА_1 прийшов до ОСОБА_2 з подарунком, щоб поздоровити з старим новим роком маючи намір помиритись з нею, коли пішов від неї то повернувся і сказав, що не може знайти свій телефон, обвинувачений та потерпіла разом його шукали, і забираючи телефон потерпілої, ОСОБА_1 повідомив, що поверне телефон після того, як вона віддасть йому його телефон. Наступного дня ОСОБА_1 знайшов свій телефон на роботі в роздягальні

Встановленні обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 умислу на відкрите викрадення в потерпілої телефону, у зв`язку з чим суд прийшов до необґрунтованого висновку про наявність в його діях складу злочину передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України, тому вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 1 КК України підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю за відсутністю в його діях цього складу злочину.

Що стосується міри покарання призначеної ОСОБА_1 за ст. 125 ч. 1 КК України, що вона відповідає тяжкості скоєного ним злочину, даним про його особу та обставинам, що пом`якшують і обтяжують покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 409, 411, 418 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Ноцького О.В. задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2020 року, щодо ОСОБА_1 в частинні засудження його за ст. 186 ч. 1 КК України скасувати і провадження закрити за відсутністю в діянні цього складу кримінального правопорушення.

Виключити з вироку вказівку про призначення ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 ч.1 КК України.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 125 ч. 1 КК України до покарання у виді шість місяців виправних робіт з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків заробітку в дохід держави.

В решту частині вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий, суддя[підпис]О.О. Колотило

Судді:

[підпис]О.О. Дембіцька

[підпис]В.П. Давній

Копія згідно з оригіналом

Суддя

Чернівецького апеляційного суду _________________ О.О. Колотило

09.06.2020 М. П. (підпис)