ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р.                                                          Справа №921/574/17-г/5

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді                                                                                М.І. Хабіб

суддів                                                                                                    В.М. Гриців,

                                                                                                    О.В. Зварич,

секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,

за участю  представників сторін:

позивача- не з`явився (належно повідомлений),

відповідача – адвоката Косик Т.О. (довіреність №37  від 14.01.2019),

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія” “Нафтогаз України” від 17.01.2020 №14/4-337-20

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2019, повний текст рішення складено 24.12.2019,  

у справі №921/574/17-г/5  (суддя Чопко Ю.О.)

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія” “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільоблгаз”, м. Тернопіль

про: стягнення 7 944 994,20грн заборгованості

                                                       В С Т А Н О В И В:   

           У жовтні 2017 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ "Тернопільоблгаз" про стягнення 7 944 994,20 грн, з яких: 7 424 174,32 грн  пені та  520 819,88 грн  3 %річних (том 1.а.с. 5-9).

      Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання договору № 16-180-Н від 30.12.2015 на купівлю-продаж природного газу        позивач передав відповідачу у січні-вересні 2016року природний газ на загальну суму 938 529    431, 26грн, який відповідач оплатив     з порушенням встановленого  п. 6.1 договору строку оплати, у зв`язку з чим позивач заявив до стягнення  на підставі п.7.2 договору та ст. 625 ЦК України   7    424 174,32грн пені та 520 819,88 грн    3% річних.

       Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 у справі № 921/574/17-г/5, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2018, позов задоволено частково. Присуджено до  стягнення з відповідача на користь позивача 1 107,82 грн пені, 87,78 грн 3% річних та 1    600,00 грн в повернення витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (том 2,а.с. 59-66, 113-122).

      Судові рішення мотивовані тим, що на підставі   спільних протокольних рішень, позивачу були перераховані кошти на загальну суму 881    758 460,37грн за природний газ, спожитий у 2016році згідно з договором № 16-180-Н від 30.12.2015,  тому обґрунтованими є вимоги позивача в частині стягнення 1 107,82 грн пені та  87,78 грн 3% річних, які нараховані на заборгованість, сплачену відповідачем  за рахунок власних коштів  з простроченням платежів. В частині стягнення 7 423 066,50 грн пені та 520 819,88 грн 3% річних  суд відмовив, оскільки такі  нараховані на заборгованість,  оплачену за рахунок коштів  спільних протокольних рішень, які змінили порядок і строк виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу.

        Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 у даній справі скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2018,  справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (том 2,а.с. 163-175).

      Верховний Суд вказав, що задовольнивши позовні вимоги у сумі стягнутих 1        107,82 грн пені та 87,78 грн 3% річних, суди попередніх інстанцій взагалі не встановили, на яку саме суму заборгованості нараховані пеня та 3% річних  у відповідних розмірах, та не обґрунтували, на підставі яких даних вони вважають обґрунтованим розмір задоволених позовних вимог саме у такій сумі.  Тобто судові рішення  у цій частині є невмотивованими, оскільки не містять ані суми, на які нараховувалися пеня та 3% річних, ані конкретних періодів прострочення, за які здійснювалося відповідне нарахування, ані обґрунтованого розміру такого нарахування.

          За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019, позов задоволено частково. Присуджено до  стягнення з відповідача на користь позивача  3 712 087,16 грн пені, 520 819,88 грн 3% річних, 536 251,24 грн в повернення сплаченого позивачем судового збору. У задоволенні решти позовних вимог у частині стягнення пені  відмовлено, оскільки суд першої інстанції з власної ініціативи  на підставі ч.3 ст.551 ЦК України та ч.1 ст.233 ГК України зменшив на 50% розмір пені, заявленої до стягнення (том 3,а.с. 140-155, т. 4, а.с. 19-35).

          Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що підписання спільних протокольних рішень не змінює строки та порядок виконання боржником грошових зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору.

        Постановою Верховного Суду від 20.08.2019 у даній справі скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.04.2019,  справу передано на черговий  новий розгляд до суду першої інстанції (том 4,а.с. 158-172).

       Верховний Суд вказав на передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для нарахування пені та 3% річних, оскільки підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків. Підставою  застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, є наявність суми  основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями, яка була несвоєчасно оплачена  відповідачем за рахунок власних коштів.   Суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили, на яку суму заборгованості нараховані пеня та 3% річних у відповідних розмірах, не встановили, чи оплата за природний газ власними коштами здійснена відповідачем у межах строків, передбачених умовами договору.

        Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2019 у справі №921/574/17-г/5  відмовлено у задоволенні позову (т.5, а.с.157-164).

        При відмові у позові суд першої інстанції виходив з того, що  у 2016 році з метою погашення взаємної заборгованості  Головним управлінням Державної казначейської служби України в Тернопільській області, Департаментом фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації, ТОВ "Тернопільоблгаз" та  НАК "Нафтогаз України"    укладені (підписані) спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального Фонду Державного бюджету України,  на підставі яких оплачена частина  вартості поставленого за договором 16-180-Н від 30.12.2015 природного газу в сумі 881 758 460,37 грн.  Решта поставленого газу на  суму 56 770 970,99 грн оплачена відповідачем за рахунок власних коштів. Пославшись на правову позицію  Верховного Суду, викладену в постанові  від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, суд зазначив, що підставою для нарахування пені та застосування наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, та яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

           Відтак  суд  вказав, що  саме на суму 56 770 970,99 грн, яка сплачена відповідачем за рахунок власних коштів, у випадку прострочення платежу, позивач мав право нараховувати пеню і 3 % річних. В той  час як   при нарахуванні пені і 3% річних позивач виходив з явно помилкових сум заборгованості. Так, пеня і 3% річних за січень  2016 року нараховані на суму заборгованості ( заокруглено) 196-200 млн. грн, за лютий 2016року -     174-180 млн. грн, за березень 2016 року -    212 млн. грн, за квітень 2016року -    105 млн. грн.

          З огляду на    недостовірність проведеного позивачем розрахунку  суд дійшов висновку про  відмову у задоволенні позову.

         Позивач (АТ “НАК “Нафтогаз України”) оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку з підстав  нез`ясування судом обставин, що мають значення для справи,  порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити.

          Позивач   вказує,  що  у п.6.1 договору сторони  погодили, що підписання спільних протокольних рішень  про організацію взаєморозрахунків  не змінює строків та порядку розрахунків за поставлений газ. Зазначає, що предметом регулювання   СПР було встановлення порядку перерахування субвенцій, в той час як спірні відносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконання договірних зобов`язань, ці відносини  за своєю суттю є різними.  У відносинах між покупцем та продавцем щодо розрахунків за отриманий природний газ держава виступає як третя особа, яка має лише обов`язок забезпечити вчасне перерахування субвенцій, та в межах договірних відносин не є суб`єктом владних повноважень. Посилаючись на ст. 6, ст. 627 ЦК України,  вважає правомірним нарахування пені і 3% річних на всю суму заборгованості за договором, в т.ч. на суму заборгованості, оплачену за рахунок коштів СПР.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач  заперечує доводи скаржника, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у ряді постанов, зокрема,  від 22.01.2019 у справі 908/868/18, постанові об`єднаної палати  від 31.05.2019  у справі № 924/296/18, та вказує,що підписання та виконання СПР змінило строки виконання   грошових зобов`язань за договором, тому відсутні правові підстави для нарахування пені і 3% річних  щодо проведених розрахунків  згідно із СПР. Просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

          Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі  №921/574/17-г/5  відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, розгляд справи призначено в судовому засіданні 21.04.2020.

          Ухвалою від 21.04.2020 розгляд справи відкладено на 26.05.2020.

          Ухвалою від 26.05.2020 розгляд справи відкладено на 02.06.2020.

          Представник скаржника в судове засідання не з`явився, хоча скаржник був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи.

          Представник відповідача  в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити оскаржуване рішення  без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

          За приписами ч.12 ст. 270 ГПК України  неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

30.12.2015 ПАТ "НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ТОВ "Тернопільоблгаз" (покупець) уклали  договір на купівлю-продаж природного газу № 16-108-Н (том 1,а.с. 29-33).

Згідно з п.1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.

Постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 150    900тис.куб.м.

Відповідно до п. 3.2 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціни (граничні роздрібні ціни) на природний газ установлюється Кабінетом Міністрів України та вказали їх розмір (п. 5.1. договору).

Згідно з п. 6.1 договору оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця. В платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу (п. п. 6.2, 6.4-6.5 договору).

Відповідно до п.7.2 договору у  разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю крім суми заборгованості    пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України,    що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до п. 10.2  усі зміни і доповнення до договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 02.03.2016 (том 1,а.с. 34-35) сторони доповнили пункт 6.1 договору абзацом наступного змісту:

"Сторони погодили, що з урахуванням п. 10.2 Договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим договором, не звільняє покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, включаючи, але не обмежуючись обов`язком покупця сплатити на користь продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.".

Пунктом 3 зазначеної додаткової угоди сторони змінили редакцію пункту 10.2 Договору наступного змісту:

"Сторони погодили наступний порядок внесення змін до цього договору: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово в формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.3, 10.4 цього договору.

Зміни до цього договору, викладені не в формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором. Договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та не може бути застосований до відносин за цим договором без підписання сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору.

Будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11 січня 2005 р., протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між Сторонами не вносять змін до цього договору, та не можуть бути застосовані до відносин за цим договором без підписання сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього договору.".

          Пунктом 6  додаткової угоди передбачено, що вона набуває чинності з дати її підписання та скріплення печатками сторін і поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з дати укладення договору, і діє протягом дії договору.

          Додатковою угодою №2 від 31.03.2016 (том 1,а.с. 36-37) сторони змінили редакцію пункт 6.1 договору наступного змісту: "Оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу."

          Пунктом 7 вказаної додаткової угоди сторони передбачили, що вона набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.04.2016.

Додатковою угодою №3 від 30.04.2016 (том 1, а..с 38-39) сторони, серед іншого, погодили обсяги поставки природного газу з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року та встановили строк дії договору в частині реалізації газу - до 30.09.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення. Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 травня 2016 року.

Додатковою угодою №4 від 22.08.2016  (том 1,а.с. 40) сторони вирішили визнати такою, що втратила чинність додаткову угоду №1 від 02.03.2016 з 01.08.2016.

Крім того, сторони доповнили пункт 6.1 договору абзацами три і чотири  наступної редакції:

"Оплата вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій може проводитись за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20(абзац 3).

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (абзац 4)".

Пунктом 9 вказаної додаткової угоди сторони передбачили, що вона набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.08.2016.

Додатковою угодою №5 від 01.02.2017 (а.с. 41) сторонами узгодили  обсяги поставки природного газу з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року, встановили загальну суму вартості природного газу та визначили, що вона набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2016 року.

За період з січня по вересень 2016 року позивач  передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 197 109,109 тис. куб. м на загальну суму 938 529    431, 26 грн, що підтверджено актами приймання-передачі природного газу, підписаними двома сторонами (том 1,а.с. 42-50):

-  від 31.01.2016  за січень на суму 224 575 782,07 грн;

-  від 29.02.2016  за лютий на суму 201 392 571,35 грн;

-  від 31.03.2016  за березень на суму 223 636 980,65 грн;

-  від 30.04.2016  за квітень на суму 113 779 391,32 грн;

-  від 31.05.2016  за травень на суму 50 851 075,46 грн;

-  від 30.06.2016  за червень на суму 32 547 254,12 грн;

-  від 31.07.2016  за липень  на суму 29 493 859,64 грн;

-  від 31.08.2016  за серпень на суму 28 582 349,27 грн;

-   від 30.09.2016  за вересень на  суму 33 670 167,38 грн.

З метою погашення взаємної заборгованості та організації проведення  взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 №20   Головним управлінням Державної казначейської служби України в Тернопільській області (Сторона1), Департаментом фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації (Сторона 2), ТОВ  "Тернопільоблгаз" (Сторона 3) та НАК "Нафтогаз України" (Сторона остання)  укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального Фонду Державного бюджету України ( далі - СПР)  на загальну суму 881    758 460,37грн (том 1, а.с. 89-124, 144-189):

-СПР №629 від 19.02.2016 на суму 204 561 773,06 грн ,

-СПР №810 від 14.03.2016 на суму 184 001 044,06 грн,

-СПР №1180 від 14.04.2016 на суму 212 058 645,38 грн,

-СПР №1471 від 17.05.2016 на суму 113 668 302,87 грн,

-СПР №1685 від 14.06.2016 на суму 43 175 400,00 грн,

-СПР №1835 від 13.07.2016 на суму 32 547 295,00 грн,

-СПР №2137 від 16.08.2016 на суму 29 493 000,00 грн,

-СПР №2316 від 14.09.2016 на суму 28 583 000,00 грн,

-СПР  №2483 від 17.10.2016 на суму 33 670 000,00 грн.

Відповідно до пунктів  2.2- 2.6  СПР   Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України  Стороні 1; Сторона 1 перераховує кошти на рахунок Сторони 2; Сторона 2 перераховує Стороні 3 кошти за пільги і субсидії;  Сторона 3 (ТОВ "Тернопільоблгаз")  перераховує Стороні останній (НАК "Нафтогаз України") кошти за природний газ, спожитий в 2016 році згідно з договором від 30.12.2015 №16-180-Н, із записом в графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2016 року, договір від 30.12.2015р. №16-180-Н. в т.ч. ПДВ…"; Сторона остання  перераховує кошти до загального Фонду Державного бюджету України у вигляді податків.   

Згідно з пунктами 3 СПР  Сторони зобов`язуються перераховувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання- до загального фонду Державного бюджету України  не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

За умовами пунктів 5.2 СПР вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими спільними протокольними рішеннями.

           СПР  є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування( п.5.3).

             Як вбачається з матеріалів справи ( платіжних доручень, виписок банку з рахунка позивача ,  інформації про перерахування власних  коштів, т.1. а.с. 62-64, 74-76, 195-250; т.2. а.с.1-42; т.5, а.с. 38-42, 80-88) ,  поставлений природний газ  у січні –вересні 2016року  на підставі договору № 16-108-Н  на загальну суму 938 529    431, 26 грн відповідач оплатив у повному обсязі , в тому  числі:  газ на суму 881    758 460,37грн   оплачений відповідачем за рахунок коштів, отриманих згідно  із СПР, решту  газу на суму 56 770 970,89 грн  відповідач оплатив власними коштами.

          Так,  отриманий газ у  січні 2016року  на суму 224 575 782,07 грн відповідач оплатив   власними коштами в сумі 28    177    935,95грн(  з 20.01.2016 по 24.02.2016 сплатив 22    827    316,98 грн ; з 25.02.2016 по 02.03.2016 сплатив 5 350    618,97 грн ); 03.03.2016 погашено решту заборгованості   в сумі 196    397    846.12грн   за рахунок коштів   СПР.

            Отриманий у лютому 2016року газ на суму 201 392 571,35 грн відповідач оплатив  власними коштами в сумі 18    783    592,72 ( з 03.03.2016 по 21.03.2016 сплатив 12    306 777,88 грн; 14.04.2016 сплатив 6    476    814,84грн. За рахунок коштів СПР оплачена вартість газу в сумі  182    608    978,63грн( 03.03.2016 – 8    163 926,94грн,15.04.2016 – 174 445 051,69грн).

            Отриманий у березні 2016року  газ на суму 223 636 980,65 грн  відповідач оплатив  власними коштами в сумі 1 850    530,83грн ( з 19.04.2016 по 25.04.2016 сплатив 1    377 084,50 грн; з 26.04.2016 по 04.05.2016 сплатив 437    446,33грн). За рахунок коштів СПР оплачена вартість газу в сумі  221 786 449,82грн(15.04.2016 – 9 555    992,37грн, 29.04.2016 – 212    230    457,45 грн).

          Отриманий у квітні 2016року  газ на суму 113 779 391,32 грн  відповідач оплатив  власними коштами в сумі  7    786 721,81грн ( з 04.05.2016 по 24.05.2016 сплатив 7    786 721,81грн). За рахунок коштів СПР  оплачена 31.05.2016 вартість газу в сумі 105 992 669,51грн.

     Отриманий у травні  - вересні  2016 року газ на загальну суму  оплачений за рахунок  коштів СПР,    крім  сплачених  відповідачем 24.10.2016 власних коштів в сумі 377,51грн за газ за   вересень 2016року.

        Оплата газу   згідно із СПР здійснена  відповідачем   наступними платіжними дорученнями( т.5,а.с. 80-88):

          - №9 від 24.02.2016  на суму 204 561 773,06 грн,проведено банком 03.03.2016;

          -№11 від 17.03.2016 на суму 184 001 044,06 грн,  проведено банком 15.04.2016,

          - №14  від 18.04.2016 на суму 212 058 645,38 грн, проведено банком 29.04.2016,

          - №16 від 19.05.2016 на суму 113 668 302,87 грн, проведено банком 31.05.2016,

          - №21 від 16.06.2016 на суму 43 175 400,00 грн, проведено банком 21.06.2016,

          - №38 від 15.07.2016 на суму 32 547 295,00 грн, проведено банком 20.07.2016,

          - №39  від 17.08.2016 на суму 29 493 000,00 грн, проведено банком 23.08.2016,

          - №44 від 16.09.2016 на суму 28 583 000,00 грн, проведено банком 21.09.2016,

          - №45 від 19.10.2016 на суму 33 670 000,00 грн, проведено банком 24.10.2016.  

          В день  виконання банком названих  платіжних доручень кошти поступили на рахунок позивача, що підтверджено наданою позивачем випискою по рахунку(т.1, а.с.62-64).

          З названих вище платіжних доручень та виписки банку з рахунка позивача  вбачається, що  кошти були  перераховані банком з рахунка відповідача (ТОВ "Тернопільоблгаз" -  Сторони 3 згідно із СПР) на рахунок  позивача (НАК «Нафтогаз України» - Сторони останньої згідно із СПР) в день їх надходження від Департаменту фінансів Тернопільської ОДА (Сторони 2 згідно із СПР) на рахунок відповідача  (Сторони 3).

      Згідно з розрахунками позивача( т.1, а.с. 25-28) за  прострочення оплати   газу позивачем заявлені до стягнення пеня в сумі 7    424    174,32 грн  на підставі п. 7.2 договору      та на підставі ч.2    ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 520    819,88грн, які нараховані за кожен місяць окремо, а саме:

-          за  прострочення оплати газу, поставленого у січні 2016 року,  нарахована пеня   в сумі 1    675    756,65грн та 3% в сумі 114    256,13грн за період з 25.02.2016 по 02.03.2016;

-          за прострочення оплати газу, поставленого у лютому 2016 року,  нарахована пеня в сумі 4    559    749,31грн та  3% річних в сумі 310    892грн період з 25.03.2016 по 14.04.2016;

-          за прострочення оплати газу, поставленого у березні 2016 року,  нарахована пеня в сумі 661    600,23грн та  3% річних в сумі 52    231,60грн за період з 26.04.2016 по 03.05.2016;

-          за прострочення оплати газу, поставленого у квітні 2016року, нарахована пеня в сумі 527    067,37грн та 3%річних в сумі 43    439,62грн за період з 26.05.2016 по 30.05.2016;

-          за прострочення оплати газу, поставленого у травні 2016року, нарахована пеня в сумі 0,76грн та 0,07грн 3%річних за період з 30.06.2017 по 19.07.2016;

-          за прострочення оплати газу, поставленого у липні 2016року, нараховані 3%річних в сумі 1,83грн за період з 26.08.2016 по 20.09.2016;

-          за прострочення оплати газу, поставленого у серпні 2016 року, нараховані 3%річних в сумі 0,47грн за період з 27.09.2016 по 23.10.2016.

          За зобов`язаннями січня –березня 2016 року нарахування пені і 3% річних  проведені позивачем на суму заборгованості,  погашену  власними коштами  та за рахунок коштів  СПР після встановленого п.6.1 договору строку оплати газу.

          За зобов`язаннями квітня, травня, липня і серпня 2016року  нарахування проведені на суму заборгованості,  погашену  за рахунок коштів  СПР після встановленого п.6.1 договору строку оплати газу.

          За зобов`язаннями червня і вересня 2016року  нарахування пені і 3% позивачем  не проведені і не заявлені до стягнення.

          Дослідивши  обставини справи, доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

          Відповідно до статті 655 Цивільн6ого кодексу України  за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Згідно зі    статтею 526 Цивільного кодексу України    та    статтею 193 Господарського кодексу України    зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього    Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1    статті 612 Цивільного кодексу України    передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          За змістом    статті 625 цього Кодексу    боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

          Відповідно до    статті 549 Цивільного кодексу України    неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно з частиною 1    статті 653 цього Кодексу    у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

          Статтею 12 Господарського кодексу України    передбачено, що        держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

          Матеріалами справи підтверджено, що переданий позивачем   відповідачу   у січні –вересні 2016року природний газ на підставі договору № 16-108-Н на загальну суму 938 529    431, 26 грн відповідач оплатив у повному обсязі , в тому  числі:  газ на суму 881    758 460,37грн   оплачений за рахунок коштів  загального фонду Державного бюджету України  на підставі СПР, укладених з метою погашення взаємної заборгованості та організації проведення  взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 №20, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин  ( далі - Порядок ).  Решту  газу на суму 56 770 970,89 грн  відповідач оплатив власними коштами.

          Як убачається зі змісту  названого Порядку , затвердженого    постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

          Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

          Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

          Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок.

          Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

          Такого правового висновку дійшла об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

          Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

          При цьому, для стягнення пені, передбаченої умовами договору та застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2    статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата газу за рахунок  коштів СПР  була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених такими спільними протокольними рішеннями.

          Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, від 16.09.2015 у справі №917/2520/14, від 07.10.2015 у справі №924/406/14, від 01.10.2015 у справі №917/2519/14 та постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, від 14.03.2018 у справі №910/9806/16, від 12.06.2018 у справі №922/1010/16, від 02.08.2018 у справі №922/3873/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

          Аналогічна правова позиція  викладена  і   у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 у даній справі № 921/574/17 –г/5. Крім того, у названій постанові Верховний Суд вказав,  що підставою застосування наслідків за порушення грошового зобов`язання  є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

          Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, від 12.06.2018 у справі №922/1010/16, від 28.11.2018 у справі №927/370/18.

           Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами , що всі кошти в сумі  881    758 460,37грн, які надійшли на рахунок відповідача   згідно із СПР для оплати газу, відповідач перерахував  позивачу  у строки, встановлені пунктами 3 СПР (не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок відповідача).

Відтак апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника  про те, що підписання спільних протокольних рішень  про організацію взаєморозрахунків  не змінює строків та порядку розрахунків за поставлений газ та про правомірність нарахування пені і 3% річних на всю суму заборгованості за договором, в т.ч. на суму заборгованості, оплачену за рахунок коштів СПР, та вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що у даному випадку  нарахування  позивачем пені і 3% річних на суму заборгованості, погашену за рахунок коштів СПР, є безпідставним.

Разом з тим,  матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що  ту частину заборгованості за газ за  січень, лютий і березень 2016року, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яку      відповідач  оплатив власними коштами , він  частково погасив  з порушенням строку, встановленого п.6.1 договору.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційний суд дійшов висновку, що    обґрунтованими та такими , що підлягають до задоволення,  є вимоги позивача в частині стягнення 186 039, 17грн пені  і 12 693,47грн 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за січень, лютий, березень 2016року, погашену відповідачем власними коштами з порушенням строку оплати газу, встановленого п.6.1 договору, а саме:

- за січень -  29 273,45 грн пені та 1995,92 грн 3% річних за період з  25.02.2016 по 01.03.2016, виходячи із заборгованості   станом 25.02.2016 в сумі  5    350 618,97 грн, яка була  погашена відповідачем   власними коштами станом на 02.03.2016;

- за лютий – 155    726,69грн пені та 10    617,73грн 3% річних за період з 25.03.2016 по 13.04.2016, виходячи із заборгованості станом 25.03.2016  в сумі  6    476    814.84грн, яку відповідач погасив власними коштами станом на 14.04.2016 ;

- за березень – 1039,03грн пені та79,79грн 3% річних за період з 26.04.2016 по 03.05.2016, виходячи із заборгованості станом 26.04.2016  в сумі  473    466,33грн, яку відповідач погасив власними коштами станом на 04.05.2016.

          Решта пені та 3% річних  за прострочення оплати газу, поставленого у січні, лютому, березні, квітні, травні, липні і серпні 2016року ( за червень і вересень 2016року пеня і 3% річних позивачем не нарахована і не заявлена до стягнення) нараховані безпідставно та не підлягають до задоволення, оскільки такі нараховані на заборгованість, погашену відповідачем   за рахунок  коштів СПР   з дотриманням строків перерахування цих коштів позивачу, визначених пунктами 3 СПР (не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок  відповідача).

          На підставі викладеного апеляційний суд частково погоджується з доводами скаржника та вважає, що при  вирішенні спору суд першої інстанції неповно дослідив обставини, що мають значення для справи, не встановив суму заборгованості, погашену відповідачем власними коштами з порушенням визначеного пунктом 6.1 договору  строку оплати газу,    вказав лише, що   при нарахуванні пені і 3% річних позивач виходив з явно помилкових сум заборгованості та про  недостовірність проведеного позивачем розрахунку, внаслідок чого дійшов помилкового висновку   про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

          Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України  підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

          Апеляційний суд дійшов висновку, що при вирішенні спору суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи,  внаслідок чого неправомірно відмовив у  задоволенні позову у повному обсязі, в той час як  в частині стягнення 186    039, 17грн пені  та 12    693,47грн 3% річних позовні вимоги є обґрунтованими  Отже, рішення суду першої інстанції належить скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 186    039, 17грн пені  і 12    693,47грн 3% річних.  У задоволенні решти вимог – відмовити.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при  виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, судовий збір належить покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відтак     належить здійснити розподіл судового збору  з урахуванням задоволених позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 2    980,56грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 4 470,85грн за перегляд рішення апеляційним судом.

              Крім того, позивач оскаржував попередні судові рішення суду першої інстанції від 14.12.2017 та від 21.12.2018  у даній справі в апеляційному та   касаційному порядку.

          Так, рішення від 14.12.2017 позивач оскаржив в частині відмови у задоволенні вимог в частині  стягнення 7    423    006,50грн пені та 520    732,01грн 3%річних.

          Рішення від 21.12.2018 позивач оскаржив в частині відмови у стягненні пені в сумі 3    712    087,16грн.

          Відтак судовий збір, сплачений позивачем за перегляд апеляційним судом попередніх судових рішень підлягає відшкодуванню   позивачу за рахунок відповідача        пропорційно до задоволених позовних  вимог в сумі  8 655,01грн (4469,08грн+ 4185,93грн), за перегляд касаційним судом  попередніх судових рішень  в сумі 11    537,19грн (5957,85грн+ 5579,34грн).

Відповідач також оскаржував в апеляційному та касаційному порядку рішення від 21.12.2018 у даній справі в частині стягнення з нього 3    710    979,34грн пені та 520    732,10грн 3%річних.

З урахуванням задоволених позовних вимог відповідачу належить відшкодувати за рахунок позивача 4  471,48грн судового збору за перегляд рішення від 21.12.2018    апеляційним судом та  5 954,02грн судового збору - за перегляд  Верховним Судом.

          При цьому при поданні апеляційної скарги відповідач  сплатив  платіжним дорученням №5088 від 28.01.2019 судовий збір в сумі   178    762,50грн (том 3,а.с. 157).

          Згідно з ч. 4 ст. 6 ЗУ “Про судовий збір” якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

       Частиною 2 статті 4 ЗУ “Про судовий збір” визначено, що ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюються у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

          Відповідно до ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру -             1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.          

          Таким чином, виходячи з оскарження відповідачем  судового рішення в частині стягнення з нього  4    231    711, 44 грн (3    710    979,34грн пені + 520    732,10грн 3%річних), за подання апеляційної скарги підлягав сплаті  судовий збір в сумі  95    213,51 грн (150% від 63    475,67 (1,5% від  4    231    711, 44), решта  судового збору в сумі 83    548,99грн (178    762,50грн - 95    213,51 грн) є надлишково сплаченою.

              При поданні касаційної скарги відповідач  сплатив  платіжним дорученням №5768 від 22.04.2019 судовий збір в сумі   238    350,00грн(том 4,а.с. 109).

          Частиною 2 статті 4 ЗУ “Про судовий збір” визначено, що ставки судового збору за подання до господарського суду  касаційної скарги на рішення суду встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

          Отже, виходячи з оскарження відповідачем  судового рішення в частині стягнення з нього  4    231    711, 44 грн (3    710    979,34грн пені + 520    732,10грн 3%річних), за подання касаційної скарги підлягав сплаті  судовий збір в сумі      126    951,34 (200% від 63    475,67 (1,5% від  4    231    711, 44), решта   судового збору в сумі  111    398,66грн (238    350,00грн - 126    951,34 грн) є надлишково сплаченою.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ “Про судовий збір” у разі внесення особою судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору в розмірі переплаченої суми повертається ухвалою суду  за клопотанням особи, яка його сплатила.

Отже, переплачена відповідачем  сума судового збору 194    947,65грн (83    548,99грн + 111    398,66грн) згідно з п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ “Про судовий збір” може бути повернена    відповідачу ухвалою суду  за його клопотанням.

Разом з тим,  згідно з ч. 11 ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Апеляційний суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку положення названої  ч. 11 ст. 129 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача різницю  між судовим збором, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, і судовим збором, який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, а саме:  стягнути судовий збір  в сумі 8 654,38 грн (4 470,85грн+ 8 655,01грн - 4   471,48грн) за перегляд судових рішень у даній справі  апеляційним судом та 5 583,17грн (11 537,19грн -  5 954,02грн) за перегляд судових рішень у даній справі Верховним Судом.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія” “Нафтогаз України” від 17.01.2020 №14/4-337-20 задоволити частково.

2.Рішення  Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2019 у справі №921/574/17-г/5 скасувати. Прийняти нове рішення, яким   позов задоволити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільоблгаз”, ідент. код 39555103, місцезнаходження: 46006, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вул. Чернівецька, будинок 54А на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія” “Нафтогаз України”, ідент. код: 20077720 , місцезнаходження:     01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, -   186    039, 17грн пені  і 12    693,47грн 3% річних та 2    980,56грн  судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

           У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільоблгаз”, ідент. код 39555103, місцезнаходження: 46006, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вул. Чернівецька, будинок 54А на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія” “Нафтогаз України”, ідент. код: 20077720 , місцезнаходження:     01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6,-  8 654,38грн судового збору за перегляд  судових рішень у даній справі  апеляційним судом та 5    583,17грн судового збору  за перегляд  судових рішень у даній справі Верховним Судом.

4.           Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, визначені      ст. ст. 286-291 ГПК України.

5.                Справу повернути до місцевого господарського суду.

          Повна постанова складена 09.06.2020.

Головуючий суддя                                                                      М.І. Хабіб

          Суддя                                                                                 В.М. Гриців

          Суддя                                                                                 О.В. Зварич