РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня місяця 18 дня колегія суддів судової палати по цивільних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:______________
Головуючого, судді______________________ Любобратцевої Н.І.,_________
Суддів Чистякової Т.І.,
Данила Н.М.,
При секретарі _ Бахтагареєвої М.,
За участю позивача ОСОБА_1., представника позивача ОСОБА_2., Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Торгової компанії «Альянс» м. Євпаторії про визнання звільнення з роботи незаконним, зміну формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ТОВ «Торгова компанія «Альянс» та апеляційною скаргою ОСОБА_1., ОСОБА_2 на рішення Євпаторійського міського суду від 14.11.2005 року,
ВСТАНОВИЛА:
29.04.2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ „Торгова компанія «Альянс» м. Євпаторії про визнання звільнення з роботи незаконним, зміну формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати остаточного розрахунку, про відшкодування моральної шкоди. Позов мотивований тим, що позивачка з 22.04.03 р. знаходилася у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді торгового агента ТК «Альянс». 11.11.03 р. звільнена з роботи за прогули на підставі ст.40 п.4 КЗпП України, яке вона вважає незаконним, оскільки прогулів не допускала, а була відсторонена від виконання трудових обов'язків. Також вважає, що відповідачем порушені ст.ст.148, 149 КЗпП України, у наказі про звільнення не вказано що було приводом для звільнення і що вона порушила. ОСОБА_1 просила суд визнати звільнення з роботи незаконним і зобов'язати відповідача змінити формулювання звільнення на ст.38 КЗпП України та дату звільнення, якою вважати день винесення судом рішення. При звільнені з роботи вона не отримала розрахунок, копію наказу про звільнення, трудову книжку. Позивачка просить на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України стягнути з відповідача на її користь належний їй розрахунок та середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а також заподіяну порушенням її трудових прав моральну шкоду в сумі 20000 грн. на підставі ст.237-1 КЗпП України.
Рішенням Євпаторійського міського суду від 14.11.2005 року постановлено: позов задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова Компанія «Альянс» м. Євпаторії на користь ОСОБА_1 7646 грн. 82 коп. та держмито на користь держави у сумі 76грн.47 коп. Інші позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
На вищевказане рішення суду першої інстанції ТОВ «Торгова компанія «Альянс» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати і ухвалити нове рішення
Справа № 22-549/2006 Головуючий у першій інстанції
Безвуляк І.І. Доповідач Любобратцева Н.І.
про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову. Доводи скарги зводяться до того, що суд не прийняв до уваги той факт, що своїм поясненням ОСОБА_1 дала згоду на погашення заборгованості по нестачі за рахунок заробітної плати, а також неправильно визначив розмір середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку. Крім, того, апелянт вважає, що позивачкою пропущено строки позовної давності.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 також звернулися з апеляційною скаргою на вищевказане рішення, в якій просять його скасувати і ухвалити нове рішення. Апелянти вважають, що судом невірно трактовано положення «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», неправильно встановлено, що трудова книжка позивачки була надіслана їй і вручена за місцем її мешкання, оскільки пересилка трудової книжки поштою - цінним листом - допустима лише з письмової згоди працівника, якої вона не давала. Судом неправильно зроблено висновок про те, що з 12.12.2004 року позивачці було відомо про її звільнення, а також не надано належної оцінки іншим доказам.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта та її представника, проаналізувавши доводи апеляційної скарги в межах ст. 303 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, колегія судців знаходить, що апеляційні скарги ТОВ «Торгова компанія «Альянс» та ОСОБА_1 і її представника підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що з 12.12.2004 р. позивачці було відомо про її звільнення з роботи за прогул, і з цього часу вона мала право у тримісячний строк звернутися до суду за вирішенням трудового спору про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання причини звільнення. Після звільнення з роботи остаточний розрахунок в сумі 440 грн. 82 коп. позивачці був направлений поштовим переказом лише 26.05.2005 р., тому з відповідача на користь ОСОБА_1. на підставі ст.117 КЗпП України слід стягнути середній заробіток з 11.11.2003 р. по 26.05.2005 р. в сумі 7206 грн.
Але з такими висновками суду першої інстанції повною мірою не може погодитися колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, а також вимогам чинного законодавства.
Вимоги ОСОБА_1. про виплату їй середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в порядку ст.117 КЗпП України не засновані на законі, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, і це підтверджено поясненнями позивачки в засіданні суду апеляційної інстанції, що після 24.10.2003 р., тобто після її відсторонення від роботи, вона на роботу не виходила, в день звільнення не працювала, вимоги про виплату належної їй заробітної плати і компенсації за невикористану щорічну відпустку заявила у травні 2005 року. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Торгова компанія «Альянс» провело остаточний розрахунок зі ОСОБА_1. у травні 2005 року шляхом надіслання їй 440 грн. 82 коп. поштовим переказом (а.с.66), тобто одразу після пред'явлення нею вимоги про розрахунок. З пояснень позивачки та її представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції слідує, що від отримання суми поштового переказу ОСОБА_1 відмовилася, оскільки вважала, що сума розрахунку повинна бути більшою. Таким чином,
Справа № 22-549/2006 Головуючий у першій інстанції
Безвуляк І.І.
Доповідач Любобратцева Н.І.
правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1. компенсації за затримку остаточного розрахунку при звільненні немає.
Крім того, позивачкою пропущено строк звернення до суду за вирішенням , трудового спору. Так, відповідно до ч.І ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Вимоги ОСОБА_1. про виплату їй середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в порядку ст. 117 КЗпП України не є вимогами про стягнення заробітної плати, а по своєї суті є санкцією за несвоєчасний розрахунок, тому на неї не поширюється положення ч.2 ст.233 КЗпП України про зняття обмежень будь-яким строком, а розповсюджується тримісячний строк звернення до суду, передбачений ч.І с.233 КЗпП України. Судом першої інстанції встановлено та ніким не заперечується, що позивачка дізналася про своє звільнення за прогули без поважної причини 12.12.2004 р., проте з позовом до суду, в тому числі про стягнення компенсації за затримку остаточного розрахунку, звернулася лише 29.04.2005 р., тобто з пропуском тримісячного строку.
Відмовляючи ОСОБА_1. в задоволенні позову про визнання її звільнення з роботи незаконним, зміну формулювання причини звільнення, суд прийшов до правильного висновку, що позивачкою без поважних причин пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх трудових прав, але суд в своєму рішенні помилково посилається на пропуск нею тримісячного, а не місячного строку, оскільки це не відповідає ч.І ст.233 КЗпП України. Оскільки ОСОБА_1. не було наведено поважних причин пропуску вказаних строків, колегія суддів не знаходить підстав для їх поновлення.
Колегія суддів вважає, що вимога ОСОБА_1. про стягнення заборгованості по заробітній платі також задоволенню не підлягає, оскільки з цього приводу спір між сторонами відсутній. Як вбачається з матеріалів справи, і це колегія указала в своєму рішенні, поштовий переказ в сумі 440 грн. 82 коп., надісланий ТОВ «Торгова компанія «Альянс» на адресу позивачки, ОСОБА_1 отримати відмовилась (а.с.67), вказана сума депонована, у зв'язку з чим вона у будь-який час може її отримати.
Оскільки при звільненні ОСОБА_1. судом не встановлено порушень норм трудового законодавства, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн. задоволенню також не підлягають.
Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, не застосовано положення закону, яке підлягало застосуванню, що згідно зі ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 313 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ТОВ «Торгова компанія «Альянс» та апеляційну скаргу ОСОБА_1, її представника ОСОБА_1
Справа № 22-549/2006 Головуючий у першій інстанції
Безвуляк І.І.
Доповідач Любобратцева Н.І.
задовольнити частково. Рішення Євпаторійського міського суду від 14.11.2005 року скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Торгова компанія «Альянс» про визнання звільнення з роботи незаконним, зміну формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди відмовити за його необґрунтованістю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо у Верховний Суд України протягом двох місяців.
Судді
Любобратцева Н. І. Чистякова Т.І. Данила Н.М.
Справа № 22-549/2006
Головуючий у першій інстанції
Безвуляк 1.1.
Доповідач Любобратцева Н.І.