УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня місяця 18 дня колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді_____ Любобратцевої Н.І.,
Суддів Чистякової Т.І.,
Данила Н.М.,
При секретарі Бахтагареєвої М.,
з участю позивача ОСОБА_1., представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3
ОСОБА_4 про визнання права власності на майно,
за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_2 на
ухвали Бахчисарайського районного суду АР Крим від 22.02.2006 року та від 23.02.2006
року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3., ОСОБА_4, в якому просив визнати його право власності на частину в двох квартирах, дім-дачу, автомобіль, зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні спірним майном. До позовної заяви позивач додав клопотання про накладання арешту на майно ОСОБА_5, яка померла 12.01.2005 року.
Ухвалою Бахчисарайського районного суду від 07.02.2006 року позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків до 24.02.2006р., оскільки вона за змістом не відповідала вимогам ст.119 ЦПК України, а також не було в повному обсязі сплачено державне мито.
Ухвалою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 22.02.2006 р. заява про забезпечення позову ОСОБА_1 була повернена заявникові із копією ухвали з тих підстав, що вказана заява не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України, оскільки в неї не вказано у зв'язку з чим потрібно забезпечити позов, вид забезпечення, який належить застосувати, обгрунтування його необхідності та інші відомості.
Оскільки у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не були усунені, ухвалою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 23.02.2006 р. заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на майно була визнана неподаною та повернута заявникові.
На вищевказані ухвали суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_2 подала апеляційні скарги, в яких просить ухвали суду від 22.02.2006 року та від 23.02.2006 року скасувати. Апелянт вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що в матеріалах справи є квитанції про сплату судового збору. Судом не задоволено клопотання позивача про запит до БТІ м. Бахчисарая і м. Сімферополя про визначення вартості майна, що належало ОСОБА_5 не пояснено позивачеві, яку
Справа № 22-3249/2006 Головуючий у першій інстанції
Большаков Ю.М. Доповідач Любобратцева Н.І.
саме суму судового збору необхідно доплатити. За думкою апелянта, судом необгрунтовано відмовлено в заяві про накладення арешту, оскільки відповідачі стали продавати спірне майно.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, проаналізувавши доводи апеляційної скарги в межах ст. 303 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Бахчисарайського районного суду від 19.08.2005 р. позовна заява ОСОБА_1. вже поверталась позивачеві з приводу невідповідності її вимогам ст. 137, 139 ЦПК України (1963 р.) (а.с.25), яка ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2.11.2005 року була скасована (а.с.45). Судом апеляційної інстанції було звернено увагу на те, що в додатковій позовній заяві ОСОБА_1. є прохання надіслати запити до БТІ м. Сімферополя та м. Бахчисарая про видачу правовстановлюючих документів на нерухоме майно померлої ОСОБА_5 до ДАІ Бахчисарайського району з приводу спірного автомобілю. Але в матеріалах справи були відсутні запити суду про витребування доказів, чим судом першої інстанції були порушені вимоги ст.30 ЦПК України (1963 р.).
При новому розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі ж порушення норм процесуального закону. У виконання ухвали суду від 7.02.2006 р. про залишення позовної заяви без руху, 20 лютого 2006 року від ОСОБА_1. до суду надійшла позовна заява з усуненими недоліками (а.с.63-64), а також клопотання про сприяння йому з боку суду в витребуванні доказів (а.с.75).
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд сприяє особам, які беруть участь у справі, всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених процесуальним законом. Оскільки вищевказані вимоги закону судом виконані не були, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції від 23.02.2006 р. про визнання позовної заяви неподаною та її поверненні позивачу не можна визнати законною та обґрунтованою, і вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд по суті.
Ухвала суду від 22.02.2006 р. про повернення заяви про забезпечення позову також підлягає скасуванню з наступних підстав. Повертаючи заяву, суд указав, що позивач не зазначив причину, у зв'язку з якою потрібно забезпечити позов, вид забезпечення, який належить застосуванню, з обґрунтуванням його необхідності.
З такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам. Відповідно до вимог ч.З ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Мотивуючи своє клопотання з цього приводу, ОСОБА_1. вказує, що родичі померлої ОСОБА_5. продають спірне майно, у зв'язку з чим необхідно забезпечити позов шляхом накладення на нього арешту, на грошові кошти відповідачів, а також заборонити продаж майна, що залишилось. Таким чином, колегія суддів вважає, що клопотання позивача містить необхідні відомості для забезпечення позову. Перешкодою для накладення арешту на автомобіль та нерухоме майно померлої ОСОБА_5. може бути відсутність правоустановчих документів на це майно, яких не має позивач і в отриманні яких він зазнає труднощів. В такому випадку, виконавши вимоги ст. 10 ЦПК України та
Справа № 22-3249/2006 Головуючий у першій інстанції
Большаков Ю.М.
Доповідач Любобратцева Н.І.
витребувавши їх, залежно від встановленого, суд першої інстанції повинен розглянути клопотання позивача про забезпечення позову по суті, а не з приводу невідповідності заяви про забезпечення позову вимогам ч. 2 ст. 151 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 303, 307, 312 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільним справам,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_1, задовольнити. Ухвалу Бахчисарайського районного суду від 22 лютого 2006 року про повернення заяви про забезпечення позову скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалу Бахчисарайського районного суду від 23 лютого 2006 року про визнання позовної заяви неподанною та її повернення скасувати, справу направити на новий розгляд по суті до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути
оскаржена в касаційному порядку безпосередньо в Верховний Суд України протягом двох
місяців. ,
Судді Любобратцева Н.І.
Чистякова Т.І. Данила Н.М.
Справа № 22-3 249/2006 Головуючий у першій інстанції
Большаков Ю.М.
Доповідач Любобратцева Н.І.