Справа № 2-643\2010                                                                                        

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 квітня  2010 року   Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді  Серебрякової Т.В., при секретарі судового засідання  – Лукіянчиної Т.І., за участю позивачки ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в місті  Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Олександрівський гранітний кар’єр” (далі - ВАТ  „Олександрівський гранітний кар’єр”)  про стягнення  заборгованості  по заробітній платі, середнього заробітку  за  час затримки   розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, вихідної допомоги та відшкодування моральної (немайнової) шкоди,  -

ВСТАНОВИВ:

У лютому  2010 р. ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом  до Відкритого акціонерного товариства „Олександрівський гранітний кар’єр” про стягнення  заборгованості  по заробітній платі,   індексації  по заробітній платі,    середнього заробітку  за  час затримки   розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, вихідної допомоги та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

 В позовній заяві  зазначено,  що  позивачка  перебувала   з відповідачем по         справі ВАТ „Олександрівський гранітний кар’єр”  в трудових відносинах  з                          24 березня  2009 р. по  23 грудня  2009 р., звільнившись  за ч.3 чт.38 КЗпП України.  За період роботи на вказаному підприємстві перед позивачкою  утворилась заборгованість по заробітній платі в розмірі 12  733 (дванадцять тисяч сімсот тридцять три) грн. 23 коп., яка  не була виплачена останній  і в день її звільнення.

Оскільки відповідач  при звільненні не провів з позивачкою  розрахунок,  остання  просила позов задовольнити, стягнути на свою користь з ВАТ  „Олександрівський гранітний кар’єр” 12 733 (дванадцять тисяч сімсот тридцять три) грн. 23 коп. заборгованості  з виплати заробітної плати за період з 24 березня 2009 р. по 23 грудня 2009 р.

Разом з тим,  посилаючись на порушення відповідачем строків виплати  належних їй сум, позивачка ОСОБА_1 також просила стягнути на  її користь з ВАТ  „Олександрівський  гранітний  кар’єр” середній заробіток  за весь час затримки  розрахунку у вищевказаній сумі, що передбачено  ст.117 КЗпП України та який становить 3 782 (три тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 58 коп.

Окрім того,  відповідно до Закону України  „Про компенсацію  громадянам  втрати частини  доходів у зв’язку  з порушенням строків її виплати”, позивачка просила  стягнути  з відповідача  відповідну компенсацію  в розмірі  2 074 (дві тисячі сімдесят чотири) грн. 17 коп.

Також, посилаючись на законодавства про оплату праці,  остання  просила стягнути  індексацію  заробітної плати за період з березня 2009 р. по грудень  2009 р. у сумі 152  (сто п’ятдесят дві) грн. 24 коп. та  вихідну допомогу в розмірі  9 000 (дев’ять тисяч) грн. 00 коп.    

При цьому,   позивачка  вказувала  на те, що внаслідок таких дій  відповідача  їй була  спричинена моральна (немайнова) шкода, компенсацію якої вона  оцінила в               3 000  (три тисячі) грн. 00 коп.  та просила  стягнути її з відповідача  на свою користь.

В судовому засіданні  від 31 березня 2010 р.  позивачка ОСОБА_1 надала уточнену позовну заяву,  відповідно до якої  збільшила розмір  позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку  за час  затримки  розрахунку при звільненні, який станом на 30 березня 2010 р. становить 11 639 (одинадцять тисяч шістсот тридцять дев’ять) грн. 76 коп. та вихідної  допомоги в розмірі  11 639   (одинадцять тисяч шістсот тридцять дев’ять) грн. 76 коп. В іншій частині позовні вимоги залишила  без змін, просила їх задовольнити в повному обсязі.      

Представник відповідача – ВАТ „Олександрівський гранітний кар’єр”,   в   судове засідання не з’явився, згідно поданої  до суду письмової заяви  від 31 березня 2010 р.   просив розглянути справу у його відсутність. В заяві зазначав,  що  є підстави для задоволення   позовних вимог  у частині стягнення  заборгованості по заробітній платі,  середнього заробітку  за затримку розрахунку, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати та вихідної допомоги, тоді як  вимоги щодо відшкодування моральної (немайнової ) шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 300 (триста) грн. 00 коп. Ухвалою суду справа розглянута у відсутність  представника відповідача, оскільки  в  справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи  у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, відповідно  до вимог, передбачених ст.11 ЦПК України, судом встановлені  наступні факти  і відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1  перебувала в трудових відносинах з відповідачем  ВАТ „Олександрівський гранітний кар’єр” з                    24 березня  2009 р. по 23 грудня  2009 р., що підтверджується  копією  трудової книжки  ОСОБА_1,  яка наявна в матеріалах справах.

23 грудня 2009 р. остання була звільнена  з роботи згідно з наказом  №257 від             23 грудня 2009 р.  на підставі   ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням  у зв’язку з невиконанням  умов колективного договору  з боку підприємства.  

Разом з тим, при звільненні позивачки з роботи, відповідач не виплатив всі суми, що належать їй від підприємства. Так, згідно  довідки за №122 від 17 березня  2010 р., виданої керівником  ВАТ „Олександрівський  гранітний кар’єр”,  у даного підприємства перед позивачкою  існує заборгованість по заробітній платі за період з  24 березня  2009 р. по 23  грудня  2009 р.  в розмірі   12 733 (дванадцять  тисяч сімсот тридцять три)  грн. 23  коп.  

 Вищезазначена  сума  до теперішнього часу позивачці  не виплачена, що  свідчить  про порушення відповідачем  прав та законних інтересів позивача.

Виплата  заробітної плати працівнику  гарантована ст.43 Конституції України.

Ст.116 КЗпП України,  передбачає, що  при звільненні працівника виплата  всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення  не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником  вимоги про розрахунок.

З врахуванням викладених обставин  та на підставі ст.ст.115,116,233 КЗпП України, ст.34 Закону України  „Про оплату праці” від 24 березня 1995 року (з наступними змінами та доповненнями),  суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки  в цій частині обґрунтуванні та підлягають задоволенню.    

Відповідно  до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому  працівникові  сум у строки, зазначені  в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплати  працівникові його середній заробіток  за весь  час затримки  по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри  належних звільненому  працівникові  сум, власник або уповноважений  ним орган  повинен сплатити зазначене в  цій статті  відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь  працівника. Якщо  спір вирішено на користь  працівника частково, то розмір відшкодування за  час затримки  визначає орган,  який виносить рішення по суті спору.

Згідно  п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику  застосування  судами законодавства про оплату праці” №13  від 24 грудня 1999 р., середній заробіток  стягується за весь  період затримки  розрахунку, а при не  проведенні  його до розгляду  справи – по день постановлення  рішення, якщо  роботодавець  не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Як вбачається  з „Порядку обчислення середньої заробітної плати”, затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України за  №100 від 08 лютого 1995 р., середньомісячна заробітна плата  обчислюється виходячи  з виплат за останні                        2 календарні місяці  роботи, що передують  події, з якою  пов’язана відповідна виплата.

Так,  на підставі  наявних в матеріалах справи  даних, середньоденна  заробітна плата  позивачки за останні  два місяці, що передували місяцю її звільнення склала: 6 230 (шість тисяч двісті  тридцять) грн. 70 коп. (сукупний заробіток за два  останні  місяці) /  43 (кількість  відпрацьованих днів) = 114 (сто чотирнадцять) грн. 90 коп. (належних доказів щодо  визначення  середньоденної заробітної плати в іншому розмірі  в судовому засіданні  не добуто).

За таких обставин,  середній заробіток  за період з 24 грудня 2009 р. по                        31 березня 2010 р.  складає: 114 грн. 90 коп. (середньоденна  заробітна плата) х  66 (кількість  робочих  днів, протягом  яких  затримувався  розрахунок при звільненні) =              = 7 583 (сім тисяч  п’ятсот  вісімдесят три) грн. 40 коп., без врахування  податків та обов’язкових  внесків.

Відповідно до ст.34 КЗпП України, Закону України „Про  компенсацію громадянам  втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків  її виплати” від 19 жовтня 2000 р. (з послідуючими змінами та доповненнями) та Порядку  проведення  компенсації  громадянам  втрати частини  грошових доходів  у зв’язку  з порушенням  термінів їх виплати”, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. за №159, підприємства, установи і організації  всіх форм власності та господарювання  здійснюють компенсацію  громадянам втрати частини доходів  у випадку  порушення  встановлених  строків їх виплати, у тому числі  з вини власника  або уповноваженого  ним органу  (особи).

Така компенсація проводиться  у разі  затримки на один  і більше  календарних  місяців  виплати доходів, нарахованих громадянам (в тому числі  заробітної плати) за період з  місяця, наступного за місяцем  в якому  виникла заборгованість по заробітній платі до місяця в якому  фактично була виплачена  така заборгованість.

Відмова власника  або уповноваженого ним органу (особи) від  виплати компенсації може бути оскаржена громадянином  у судовому порядку, що вказує  на наявність  в позивача права на отримання відповідної компенсації за весь період  затримки виплати заробітної плати.

Сума компенсації  обчислюється  шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого  громадянину  доходу за відповідний місяць  (після утримання податків і обов’язкових платежів) на індекс  інфляції в період невиплати доходу  (інфляція  місяця, за який  виплачується  дохід, до уваги  не береться).

При цьому при визначенні  суми компенсації,  суд виходить з наступного розрахунку: за квітень 2009 р. нарахована заробітна плата  склала   2 198 грн. 91 коп. (після утримання податків і обов’язкових  платежів) х 5.4% (індекс інфляції) = 118 грн. 74 коп.; за травень 2009 р. – 2 458 грн. 20 коп. х 4.9% = 120 грн. 45 коп.; за                        жовтень 2009 р. – 3 820 грн. 47 коп. х 2%= 76 грн. 41 коп.  Таким чином,  загальний розмір компенсації складає:  118 грн. 74 коп. + 120 грн. 45 коп. = 239  (двісті тридцять дев'ять) грн. 19 коп.

До компенсаційних виплат при звільненні також належать і вихідна допомога. Виплата вихідної допомоги передбачена положеннями КЗпП України. Зокрема, статтею 44 КЗпП України передбачено вихідну допомогу в разі припинення трудового договору з підстав ч.3 ст.38 КЗпП України  у розмірі  передбаченому  колективним договором , але не  менше  тримісячного  середнього заробітку.

При обчисленні середньої заробітної плати, у разі виплати вихідної допомоги, слід керуватися „Порядком обчислення середньої заробітної плати”, затвердженим  постановою  Кабінету Міністрів України за  №100 від 08 лютого 1995 р. Цим Порядком визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, перед звільненням. А тим працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата для виплати вихідної допомоги обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

При нарахуванні вихідної допомоги слід користуватися нормами п.8 розділу ІV вказаного Порядку №100. Так, відповідно до нього, для визначення суми вихідної допомоги необхідно помножити суму середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин у розрахунковому періоді. Отже, для розрахунку вихідної допомоги необхідно визначити два показники: середньоденний заробіток та середньомісячну кількість робочих днів. Середньоденний заробіток розраховується таким чином: береться сума заробітної плати, одержаної працівником за останні два місяці, й ділиться на кількість фактично відпрацьованих днів. Середньомісячна кількість робочих днів визначається шляхом ділення на 2 сумарної кількості робочих днів, згідно з графіком роботи підприємства в розрахунковому періоді. За таких обставин розмір вихідної допомоги становить –  114 грн. 90 коп.  (середньоденна  заробітна плата) х 22 (середньомісячна кількість  робочих днів) = 2 527 грн. 80 коп. х 3 = 7 583  (сім тисяч  п’ятсот вісімдесят три) грн. 40 коп.

Разом з цим,  згідно з абзацом п'ятим пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року  №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає вищезазначену суму (вихідну допомогу) без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Що стосується  вимог про відшкодування  моральної (немайнової) шкоди, то суд виходить з наступного.

За правилами  ст. 2371. КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Проте, вирішуючи  питання щодо відшкодування моральної (немайнової)  шкоди, суд виходить з того, що вирішення справи на користь позивачки  вже є достатньою компенсацією, тому  вважає за можливе відмовити в задоволенні  даних вимог.

В силу ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягають  стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 281  (двісті вісімдесят  одна) грн. 39 коп.  та витрати на  інформаційно – технічне забезпечення  розгляду справи  в сумі  120  (сто двадцять) грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,213,214,215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1    до Відкритого акціонерного товариства „Олександрівський гранітний кар’єр” про стягнення  заборгованості  по заробітній платі, середнього заробітку  за час затримки розрахунку при  звільненні,  компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати і  вихідної допомоги задовольнити  частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Олександрівський гранітний кар’єр”  на користь ОСОБА_1  1 2  733  (дванадцять  тисяч сімсот тридцять три) грн. 23 коп. заборгованості по заробітній платі, яка виникла  за період з  24 березня  2009  р.  по 23  грудня 2009 р.  (включно);  7 583 (сім тисяч  п’ятсот  вісімдесят три) грн. 40 коп.  середнього заробітку  за затримку розрахунку, без врахування  податків та обов’язкових  внесків;  239 грн. 19 коп. – компенсації втрати  частини доходів  у зв’язку порушенням строків  їх виплати;  7 583  (сім тисяч п’ятсот вісімдесят три) грн. 40 коп.  вихідної  допомоги, без врахування податків та обов’язкових платежів, а всього - 28 139 (двадцять вісім тисяч сто тридцять дев’ять)  грн. 22 коп.

В задоволенні позовних  вимог ОСОБА_1    до Відкритого акціонерного товариства „Олександрівський гранітний кар’єр” про відшкодування  моральної (немайнової)   шкоди -  відмовити.

Стягнути з   Відкритого акціонерного товариства „Олександрівський гранітний кар’єр” судовий збір в розмірі  281  (двісті вісімдесят одна) грн. 39  коп.  на користь держави в особі місцевого  бюджету  міста  Вознесенськ Миколаївської області   (банк УДК в Миколаївській області, код  банку 23406957,  МФО 826013, код платежу 22090100,  р/р  №31415537700007).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Олександрівський гранітний кар’єр”   витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  на користь держави  в особі  Державного бюджету міста Вознесенськ (банк  ГУДКУ в Миколаївській області, код ЄДРПОУ  23406957,  р/р №31210259700007, МФО  826013, код платежу 22050000) в сумі  120  (сто двадцять)  грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  до  апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України

Суддя                                                             Т.В.   Серебрякова