Справа 2-0-57/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Серебрякової Т.В., при секретарі судового засідання – Попенко О.В., за участю представника заявниці ОСОБА_1, заінтересованої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: Вознесенська міська Рада Миколаївської області, ОСОБА_2, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2010 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про встановлення факту належності ОСОБА_4, який помер 22 березня 2006 р. в місті Вознесенськ Миколаївської області, правовстановлюючого документа - Державного акта на право приватної власності на землю, виданого 12 травня 1994 р. виконавчим комітетом Вознесенської міської Ради народних депутатів Миколаївської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3420.
В заяві зазначено, що 04 грудня 2008 р. померла бабуся заявниці ОСОБА_3 - ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшли: житловий будинок №16, що розташований по вулиці Крим–Кавказ в місті Вознесенськ Миколаївської області та земельна ділянка, площею 0.0649 гектарів, що була передана у приватну власність ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 12 травня 1994 р. Власник земельної ділянки, ОСОБА_4, помер 22 березня 2006 р. Спадщину після його смерті прийняла бабуся заявниці ОСОБА_5, але за життя, в установленому порядку остання документи не оформила.
При зверненні заявниці до Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої 04 грудня 2008 р. ОСОБА_5, державним нотаріусом останній було відмовлено у оформлені спадкових прав, оскільки у свідоцтві про смерть прізвище її дідуся записано як ОСОБА_4, тоді як в правовстановлюючому документі власником земельної ділянки вказаний ОСОБА_6
Посилаючись на те, що на теперішній час вирішити питання адміністративним шляхом неможливо, а встановлення зазначеного факту має для неї юридичне значення, оскільки потрібно для оформлення спадкових прав, заявниця ОСОБА_3 просила заяву задовольнити.
В судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_3 - ОСОБА_1, підтримала вимоги, викладені в заяві.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву підтримав, проти її задоволення не заперечував. При цьому зазначав, що у правовстановлюючому документі на земельну ділянку, при його складанні, була допущена описка в написанні прізвища „Шаравара”.
Заявниця ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, згідно письмової заяви від 25 березня 2010 р. вимоги викладенні в заяві підтримує в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи – Вознесенської міської Ради Миколаївської області, в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду письмову заяву від 06 квітня 2010 р., відповідно до якої просить розглянути справу у його відсутність. Ухвалою суду справа розглянута у відсутність заявниці та представника заінтересованої особи, оскільки в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що 22 березня 2006 р. помер ОСОБА_4, що підтверджується виданим 23 березня 2006 р. відділом реєстрації актів цивільного стану м. Вознесенська Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області свідоцтвом про смерть, серія І – ФП № 023602.
Відповідно довідки Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області №154/01-14 від 01 березня 2010 р., після його смерті по вищевказаній державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа №232/06 від 16 серпня 2006 р. за заявою про відмову від прийняття спадщини від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5.
Як вбачається з будинкової книги, ОСОБА_5 вважається такою, що спадщину прийняла після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України. Однак, в установленому законом порядку остання не оформила документи на спадкове майно.
Зі свідоцтва про смерть, виданого 10 грудня 2008 р. відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Вознесенську Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, серія І – ФП № 083883, видно, що 04 грудня 2008 р. померла ОСОБА_5. На час відкриття спадщини остання була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку №16, що розташований по вулиці Крим–Кавказ в місті Вознесенськ Миколаївської області та земельної ділянки, площею 0.0649 гектарів, що була передана у власність ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 12 травня 1994 р. .
З довідки Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області №231/01-14 від 03 березня 2010 р. вбачається, що заявниця ОСОБА_3 є спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, шляхом подачі до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яку зареєстровано в книгу обліку спадкових справ 24 квітня 2009 р. за №312.
Окрім заявниці, спадкоємцем після померлої 04 грудня 2008 р. ОСОБА_5 є також заінтересована особа ОСОБА_2, заява якого зареєстрована в книгу обліку спадкових справ 13 лютого 2009 р. за №126. На підставі вказаних заяв в державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа за №68/2009.
Згідно довідки Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області №154/01-14 від 01 березня 2010 р., спадкова справа після смерті ОСОБА_5, померлої 04 грудня 2008 р. по вказаній державній нотаріальній конторі не заводилась. З заявами про прийняття спадщини та/або відмову від спадщини ніхто не звертався.
Проте, при зверненні заявниці ОСОБА_3 до державної нотаріальної контори з приводу видачі на її ім’я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її бабусі, державним нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у правовстановлюючому документі на земельну ділянку прізвище власника записано як „Шаровара ” І.В., тоді як у свідоцтві про смерть вказано „Шаравара ” І.В. та рекомендовано звернутися до суду з питанням встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.
При цьому, факт належності померлому 22 березня 2006 р. ОСОБА_4 правовстановлюючого документа - Державного акта на право приватної власності на землю від 12 травня 1994 р. підтвердився в судовому засіданні наступними доказами: свідоцтвом про одруження, серія ЯР №272661, виданим Н–Кантакузівською сільською радою Доманівського району Одеської області 22 червня 1949 р.; свідоцтвом про народження заінтересованої особи ОСОБА_2, серія ЯК №776251, виданим Вознесенським райбюро ЗАГС Миколаївської області 25 лютого 1955 р.; договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки, посвідченим 02 червня 1956 р. Вознесенською державною нотаріальною конторою; будинковою книгою; рішенням виконавчого комітету Вознесенської міської Ради народних депутатів Миколаївської області за №38 від 18 лютого 1994 р. „Про розгляд заяв громадян на будівництво, оформлення правовстановлюючих документів та упорядкування землекористувань в індивідуальному секторі” та письмовою заявою ОСОБА_4 про передачу йому у приватну власність земельної ділянки (в якій останній зазначив бажаний розмір земельної ділянки та мету використання), де прізвище померлого вказано на російській мові як „Шаравара”, а також довідками СГІРФО Вознесенського МВ УМВС України (Форми №1), що були складені на громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_4, де прізвище останнього вказано українською мовою як „Шаравара”.
Враховуючи, що внесення виправлень в Державний акт на право приватної власності на землю не допускається, що передбачено п. 2.9 Інструкції „Про порядок затвердження, складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі”, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 р. № 43 (п. 2.4. Інструкції „Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею”, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 28 від 15 квітня 1993 р., що діяла на час видачі правовстановлюючого документу), а іншим шляхом не можливо встановити факт належності померлому правовстановлюючого документа, суд вважає, що встановлення такого факту не суперечить п.6 ч.1 ст. 256 ЦПК України, а також п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” від 31 березня 1995 р.
Встановлення факту належності правовстановлюючого документа має для заявниці юридичне значення, оскільки необхідно для вирішення питання оформлення спадкових прав.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що факт належності померлому 22 березня 2006 р. ОСОБА_4 правовстановлюючого документу на вищезазначену земельну ділянку, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, тому заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 209, 212, 213, 214, 215, 259 ЦПК України, суд , -
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_3, заінтересовані особи: Вознесенська міська Рада Миколаївської області, ОСОБА_2, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_4, який помер 22 березня 2006 р. в місті Вознесенськ Миколаївської області, правовстановлюючого документа – Державного акта на право приватної власності на землю, виданого 12 травня 1994 р. виконавчим комітетом Вознесенської міської Ради народних депутатів Миколаївської області на підставі рішення виконавчого комітету Вознесенської міської Ради народних депутатів Миколаївської області за №38 від 18 лютого 1994 р. „Про розгляд заяв громадян на будівництво, оформлення правовстановлюючих документів та упорядкування землекористувань в індивідуальному секторі”, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3420.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Серебрякова Т.В.