Справа № 2-3233/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

19січня 2010р.        Харківський районний суд Харківської області в складі:        головуючого судді - Козирєвої Г.М.

при секретарі        - Смалюк О.А.

розглянув в відкритому попередньому судовому засіданні в с. Покотилівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною і визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд ухвалити рішення, згідно якому визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 посилаючись на те, що указаний будинок належав в цілому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Манченківської селищної ради 08.02.1968р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с.6).

В 1968р. на вищевказаній земельній ділянці, дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , самочинно збудувала новий будинок, а старий знесла. Виконком Харківської ради, рішення № 1124 від 18.08.1977р., дозволив прийняти самочинно збудований будинок в експлуатацію і оформити право власності на ім`я ОСОБА_5 . 9 лютого 1978 року будинок був прийнятий в експлуатацію згідно акта про закінчення будівництва і вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння, затвердженого рішенням Манченківської селищної ради № 11 від 16.02.1988р., але право власності в бюро технічної інвентаризації зареєстровано не було.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла - ОСОБА_5 , але ще при житті вона заповіла все своє майно у власність ОСОБА_6 . Заповіт був посвідчений 04.07.1984р. секретарем Манченківської селищної ради. В даний час заповіт ніким не змінений, не скасований і має чинність.

ОСОБА_6 спадщину після смерті матері прийняла, оскільки постійно мешкала і була зареєстрована в будинковій книзі по цій адресі, але свої спадкові права в нотаріальній конторі не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, але ще при житті вона заповіла все своє майно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Заповіт був посвідчений 24.04.1989р. секретарем Манченківської селищної ради. В даний час заповіт ніким не змінений, не скасований і має чинність.

Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яки вступили в фактичне управління майном, доглядали за будинком, ремонтували його, обробляли присадибну ділянку.

25 жовтня 1990 року між  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою:  АДРЕСА_1 . На доказ того, що між ними відбувся договір ОСОБА_3  та ОСОБА_2 , власноручно написали і підписали розписку, згідно якої вони отримали від ОСОБА_1  за житловий будинок за вищевказаною адресою гроші в сумі 20000 рублів і передали останній в повне розпорядження даний будинок, обіцяючи дооформити документи. З 27.02.1991р.  ОСОБА_1 зареєструвалась в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Після звернення, ОСОБА_2 , до Харківської районної ради з заявою про оформлення документів на будинок, їй 19.03.1991р. № 241 було відмовлено у

зв”язку зі смертю ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в оформлені вищевказаних документів і рекомендовано звернутися до суду.

Позивач в попереднє судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву з проханням розглядати справу в його відсутність.

Відповідачі позовні вимоги визнали, про що надали до суду заяви, в яких просять справу розглядати в їх відсутність.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав в цілому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Манченківської селищної ради 08.02.1968р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 6).

В 1968р. на вищевказаній земельній ділянці, дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , самочинно збудувала новий будинок, а старий знесла..

Виконком Харківської ради, рішенням № 1124 від 18.08.1977р. дозволив прийняти самочинно збудований будинок в експлуатацію і оформити право власності на ім`я ОСОБА_5 . 9 лютого 1978 року будинок був прийнятий в експлуатацію згідно акта про закінчення будівництва і вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння, затвердженого рішенням Манченківської селищної ради № 11 від 16.02.1988р., але право власності в бюро технічної інвентаризації зареєстровано не було (а.с. 20).

Вищевикладені факти підтверджуються довідкою КП «Люботинського БТІ» від 01.10.2009р. за № Р-20173, в якій вказано, що житловий будинок АДРЕСА_1 в БТІ в цілому зареєстровано за ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право особистої власності, виданого виконкомом Манченківської селищної ради 08.02.1968р. Зареєстрований будинок знесений, збудований новий який введений в експлуатацію 16.02.1988р. згідно рішення виконавчого комітету Манченківської селищної ради №11, але в бюро не зареєстрований (а.с. 5, 21).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла - ОСОБА_5 (а.с. 7).

Ще при житті ОСОБА_5 заповіла все своє майно у власність ОСОБА_6 . Заповіт був посвідчений 04.07.1984р. секретарем Манченківської селищної ради. В даний час заповіт ніким не змінений, не скасований і має чинність (а.с. 8).

ОСОБА_6 спадщину після смерті матері прийняла, оскільки постійно мешкала і була зареєстрована в будинковій книзі по цій адресі, але свої спадкові права в нотаріальній конторі не оформила (а.с. 37).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла (а.с.9).

Ще при житті ОСОБА_6 заповіла все своє майно у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Заповіт був посвідчений 24.04.1989р. секретарем Манченківської селищної ради. В даний час заповіт ніким не змінений, не скасований і має чинність (а.с. 10).

ОСОБА_2 зверталася до Харківської районної ради з заявою про оформлення документів на будинок, їй згідно рішення Харківської районної державної адміністрації від 19.03.1991р. № 241 було відмовлено у зв”язку зі смертю ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в оформлені вищевказаних документів і рекомендовано звернутися до суду (а.с. 22-23).

Оскільки правовідносини виникли під час дії Цивільного Кодексу 1963 року, то згідно з п.4 Заключних та перехідних положень ЦК України 2003 року, необхідно застосовувати норми ЦК України 1963 року.

Згідно ст. 534 ЦК України 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола

спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

У відповідності до ст. 549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яки вступили в фактичне управління майном, доглядали за будинком, ремонтували його, обробляли присадибну ділянку.

Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийняли у спадщину будинок АДРЕСА_1 та стали фактичними володільцями даного будинку.

25 жовтня 1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с 25). На доказ того, що між ними відбувся договір ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , власноручно написали і підписали розписку, згідно якої вони отримали від ОСОБА_1 за житловий будинок гроші в сумі 20000 рублів і передали останній в повне розпорядження даний будинок, обіцяючи дооформити документи належним чином і з цього часу ОСОБА_1 користується житловим будинком, зареєструвавшись в ньому, про що свідчить будинкова книга (а.с. 26).

Частиною 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Між сторонами відбулося повне виконання угоди, договір був направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , отримали гроші, а ОСОБА_1 фактично отримала у користування та володіння житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Дана угода являється правомірною, так як вона не порушує прав і інтересів осіб і ніким не оспорена.

Судові витрати суд залишає за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-216, 218 ЦПК України, п. 4 Заключних та перехідних положень до ЦК України 2003 року, ч. 2 ст. 47, ст. ст. 524, 534, 548, 549 ЦК України 1963 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на новостворений житловий будинок АДРЕСА_1 як за забудовником, замість знесеного старого будинку, який був зареєстрований в цілому за ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку розташованого з? адресою: АДРЕСА_1 , який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 жовтня ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу без урахування самочинних будов.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: