Справа № 2а – 1057 / 2009р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2009 року Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Гулид Р.М.,
при секретарі Павлюк Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Мостиського взводу БДПС ДАІ при ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС Мостиського взводу БДПС ДАІ при ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови ВС№106548 від 20.05.2009р. по справі про адміністративне правопорушення.
Позов мотивує тим, що 01.06.2009р. через поштове відділення зв’язку отримала постанову ВС№106548 від 20.05.2009р. по справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в сумі 255,00 грн. Зі змісту постанови вбачається, що вона 20.05.2009р. о 12.31 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1 на 56км+400м автодороги Львів-Шегині в населеному пункті, при обмеженні максимальної швидкості руху 60 км/год., рухалася зі швидкістю 90км/год., перевищила встановлену швидкість руху на 30км/год. Швидкість вимірювалась приладом «Візир»№0812397. З оскаржуваною постановою не згідна та вважає її незаконною, оскільки з фотографій, на підставі яких винесено постанову, не можна визначити місце знаходження автомобіля, зокрема не видно, чи перебуває (рухається) він на території населеного пункту та немає жодних конкретних орієнтирів на місцевість та обмежуючі знаки. А тому приєднані до постанови фотознімки та не можуть бути єдиним доказом по справі, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не складався. Крім того вважає, що технічний пристрій «Візир» не є сертифікованим в Україні, у зв’язку з чим зроблена ним фотографія не може використовуватись як доказ по справі.
Позивачка в судове засіданні не з’явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить позов задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Про причину своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв з приводу визнання чи заперечення позову на адресу суду не представив, а тому суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки позивачем оскаржувану постанову отримано через поштове відділення зв’язку лише 01.06.2009р. без повідомлення про вручення, тому відповідно до вимог ст.102 КАС України, строк для подачі адміністративного позову слід поновити, оскільки такий пропущений з поважної причини.
Проаналізувавши обставини та матеріали справи суд приходить до висновку про задоволення заяви, мотивуючи це наступним.
Згідно копії постанови ВС№106548 від 20.05.2009р. вбачається, що в цей день о 12 год. 31 хв. на 56км+400м автодороги Львів-Шегині в населеному пункті, керуючи автомобілем НОМЕР_2 ОСОБА_3 при обмеженні максимальної швидкості руху 60 км/год., рухалася зі швидкістю 90км/год.,, перевищила швидкість руху більш як на 20 км./год. Порушення зафіксовано приладом „Візир" №0812397.
Як вбачається зі змісту постанови, правопорушення зафіксовано приладом "Візир" №0812397, цей прилад не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер. Між тим, відповідно до ст. 14-1 КУпАП фіксація та заочне винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно власника транспортного засобу можливо тільки тоді, коли порушення зафіксовано засобом, який працює в автоматичному режимі, тобто без участі співробітника ДАІ.
Таким чином, якщо співробітником ДАІ за допомогою приладу "Візир" фіксується порушення правил дорожнього руху, то результат зйомки використовується як доказ та як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, який у цьому випадку обов'язково повинен бути складений згідно з вимогами ст. ст. 254-258 КУпАП, однак такий не складався.
З долучених до матеріалів справи фотографій не можна зробити висновку, про те що саме даним приладом Візир" №0812397, вимірювалася швидкість автомобіля, оскільки відсутні будь-які докази серійного номеру приладу на даних фотознімках, що ставить під сумнів належність та допустимість як засобу доказування виготовленого фотознімку та чи автомобіль позивача рухався із вказаною швидкістю саме в населеному пункті, а не за його межами.
При розгляді справи в суді представник відповідача не з’явився і не довів, що саме ОСОБА_3 порушила правила дорожнього руху, а саме п.12.4 ПДР України - зокрема, перевищила встановлену швидкість руху в населеному пункті.
Крім того, із роздруківки фото автомобіля, жодним чином не можна зробити висновок про вчинення позивачем ОСОБА_3 правопорушення, оскільки з такого не вбачається жодних орієнтирів з прив’язкою до конкретної місцевості та зображення розташування транспортного засобу на дорозі із зазначенням дорожніх знаків, які вказують на обмеження швидкості руху.
Не надано документів щодо проходження перевірки та метрологічної атестації вимірювального приладу, відсутні дані про марку та серійний номер цього вимірювального приладу.
Ст.14-1 та ч.6 ст.258 КпАП України чітко передбачають, що для їх застосування необхідно, щоб фіксація велася саме автоматичними засобами.
Наказом №45 МВС України від 03.02.19992 року встановлено, що для фіксації перевищення швидкості можна користуватися виключно провіреними приладами, точність яких підтверджується метрологічним свідоцтвом.
Проте, відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження того, що прилад ?ізир” №0812397, яким здійснювалась фіксація, пройшов перевірку у відповідності до Закону України ?ро метрологію та метрологічну діяльність” та процедуру експертизи або сертифікації, а також не надано інформації про те, що такий надавався Держспецзв’язку для проведення вищевказаних дій.
У відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта власних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження оскаржуваної постанови, які б спростовували пояснення позивача, а також встановлені в судовому засіданні обставини.
З метою забезпечення гарантії прав, свобод і інтересів особи і громадянина, виходячи із наданих ч.3 ст.162 КАС України суду повноважень при прийнятті постанови та ураховуючи положення ст.293 КУпАП, суд прийшов до переконання, що задоволення позовних вимог в повному обсязі буде найбільш доцільним способом захисту порушеного права позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_3 слід задоволити, та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ВС№106548 від 20.05.2009р., відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України.
Керуючись ст.ст. 11, 18, 71, 86, 99, 102, 111, 121, 128,159-167, 185-186 КАС України, ст.ст. 247, 254-258, 280, 283, 287, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позов задоволити. Постанову ВС№106548 від 20.05.2009р. винесену інспектором ДПС Мостиського взводу БДПС ДАІ при ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_2 по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 255грн. – скасувати, а провадження по адміністративній справі - закрити.
На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Львівської області через Перемишлянський районний суд Львівської області.
Суддя: