Справа № 22ц-0914/ 2010 р.                       Головуючий в суді І інстанції Усатов Д.Д.

Категорія  01, 19, 20,                                   Доповідач Тракало В.В.

                                        Р І Ш Е Н Н Я

                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в  складі :

головуючого  судді: Тракало В.В.,

суддів: Воробйової Н.С., Гуля В.В.,

при секретарі  Білашу  І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою   ОСОБА_2  на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від  25 листопада 2009 року у справі за позовом  ОСОБА_3  до ОСОБА_2   про стягнення збитків.

     Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення  осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної  скарги, колегія суддів

                                                      в с т а н о в и л а :

    У  серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про  відшкодування збитків, завданих у зв’язку з невиконанням попереднього договору.

     Свої вимоги мотивував тим, що 11 квітня 2007 року між ними було укладено та нотаріально посвідчено попередній договір, за умовами якого ОСОБА_2 зобов’язався  протягом 5-ти днів з дня отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, але  не пізніше  15 вересня 2007 року,  укласти в нотаріальній конторі договір купівлі-продажу та продати  ОСОБА_3 за 303000 грн.(що еквівалентно 60000 доларів США) земельну ділянку розміром 0,12 га по АДРЕСА_1, право на приватизацію якої належить ОСОБА_2  на підставі рішення Дмитрівської сільської ради від 31 травня  2006 року про надання дозволу на  складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку  і господарських будівель. При укладенні попереднього договору  позивач  передав відповідачеві 151500 грн. (що було еквівалентно 30000 доларів США) як гарантійне забезпечення укладення основного договору та в рахунок вартості земельної ділянки. Про  це  зазначено у п.2.2.2 попереднього договору.     Проте  станом на 4 серпня 2009 року відповідач ОСОБА_2  державний акт на право власності на земельну ділянку не отримав,  договір купівлі-продажу земельної ділянки не уклав. Тому позивач просив стягнути з відповідача подвійну суму гарантійного забезпечення, тобто 303000 грн., інфляційні втрати в сумі 129005 грн.08 коп., 3% річних за прострочення грошового зобов’язання в сумі 17031 грн.41 коп., а також понесені ним витрати в сумі 1700 грн. на сплату судового збору та 252 грн. на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього – 449039 грн. 49 коп.

     Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від  25 листопада 2009 року позов задоволено.

     В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові з підстав невідповідності висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

     Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

     Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування  норм матеріального  або процесуального права.

     Задовольняючи позовні вимоги  ОСОБА_3  суд виходив з того, що між сторонами   виникли боргові зобов’язання, а тому   з відповідача на  користь позивача необхідно стягнути борг, штраф та 3% річних. Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не ґрунтується на законі та матеріалах справи.

     Судом правильно встановлено, що 11 квітня 2007 року сторонами  було укладено та нотаріально посвідчено попередній договір, за умовами якого ОСОБА_2 зобов’язався  протягом 5-ти днів з дня отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, але  не пізніше  15 вересня 2007 року,  укласти в нотаріальній конторі договір купівлі-продажу та продати  ОСОБА_3 земельну ділянку розміром 0,12 га по АДРЕСА_1, право на приватизацію якої належить ОСОБА_2  на підставі рішення Дмитрівської сільської ради від 31 травня  2006 року про надання дозволу на  складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку  і господарських будівель.     У зазначений у попередньому  договорі термін, а саме  15 вересня 2007 року,  ОСОБА_2 свої зобов’язання за договором не виконав.  Не виконане відповідачем зобов’язання і  станом на 4 серпня 2009 року, тобто на час звернення позивачем до суду: державний акт на право власності на земельну ділянку не отримано, договір купівлі-продажу  земельної ділянки не укладено, пропозицію про укладення договору позивачеві не направлено.  

     Отже, між сторонами виникли не боргові зобов’язання, а правовідносини, що регулюються  ст.635 ЦК України, тобто ті, що випливають із попереднього договору.

      Відповідно до ч.4 ст.635 ЦК України зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.

     Згідно ч.3 ст.635 ЦК України  сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати  другій стороні збитки, завдані простроченням договору, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

     За таких обставин позивач ОСОБА_3 має право на відшкодування з відповідача ОСОБА_2 понесених збитків.  Цими збитками є сплачені  позивачем відповідачеві    при укладенні попереднього договору 11 квітня 2007 року 151500 грн., а також інфляційні втрати за період з 11 квітня 2007 року в сумі 64502 грн.54 коп. (151500 грн.  х 102,9 х 102,2 х 102,1 х 122,3 х 102,9 х 101,5 х 101.4 х 100,9 х 100,5 х 101,1 : 100% ). Крім того, на користь позивача з відповідача необхідно стягнути понесені ним судові витрати. Заподіяння інших збитків позивач відповідно до вимог ст.60 ЦПК України не довів.

     Що стосується позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 151500 грн.,  3% річних за прострочення  зобов’язання, то ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки такі санкції не  передбачені ст.635 ЦК України.

     Доводи апеляційної скарги  про ухвалення  нового рішення про відмову у позові в повному обсязі з тих підстав, що відповідач 19 серпня 2009 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку і в  даний час  має можливість виконати зобов’язання за попереднім договором, не заслуговують на увагу. За змістом статей 612, 623, 635 ЦК України у випадку, якщо  внаслідок ухилення (прострочення) однієї із сторін друга сторона втратила інтерес щодо укладення основного договору, вона може відмовитися від  укладення основного договору і вимагати  відшкодування збитків.

     Керуючись ст. ст. 309, 316, 317, 319  ЦПК України, колегія суддів

                                                     в и р і ш и л а  :

     Апеляційну  скаргу задовольнити частково.   Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від  25 листопада 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення .

     Позов ОСОБА_3  задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2   на користь ОСОБА_3  151500 грн. переданих за попереднім договором,  64502 грн. 54 коп.  інфляційних втрат, 1700 грн. витрат на сплату державного мита та 252 грн.  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 216002 грн.54 коп. В решті позовних вимог відмовити.

     Рішення апеляційного суду набирає  законної сили з моменту  проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

        Головуючий :  

        Судді :