Справа № 22ц-1185/ 2010 р.                         Головуючий в суді І інстанції  Семенов Ю.В.

Категорія 01, 02, 05                                       Доповідач Тракало В.В.

                                         У  Х  В  А  Л  А

                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у  складі :

головуючого  судді: Тракало В.В.,

суддів:  Воробйової Н.С., Гуля В.В.,

при секретарі  Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою  ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Миронівського районного суду Київської області від  1 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Миронівська міська рада  Київської області, управління земельних ресурсів у Миронівському районі Київської області, Київська обласна філія державного підприємства “Центр  державного земельного кадастру“, ОСОБА_6 про визнання  недійсними державних актів на право  власності на земельні ділянки та відновлення межі земельної ділянки.    

     Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної  скарги, колегія суддів,

                                                      в с т а н о в и л а :

     У вересні 2009 року позивачі звернулися з зазначеним позовом до відповідачів посилаючись на те, що вони є співвласниками АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого  30 січня 1993 року. Спадкодавець користувався земельною ділянкою 0,30 га. У 2005 році позивачі звернулися до Миронівської міської ради  із заявою про надання дозволу  на приватизацію земельної ділянки, на якій розташований  успадкований ними будинок. Але рада 22 червня 2005 року прийняла рішення  про надання у власність земельної ділянки 0,2366 га, з них 0,10 га – для обслуговування будинку, а 0,1366 га – для  ведення особистого селянського господарства. При виготовленні технічної документації з’ясувалося, що фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить лише 0,2124 га. Позивачі вважають, що їх право на земельну ділянку порушено власниками сусідньої земельної АДРЕСА_2 та виданими  відповідачам державними актами на право власності на земельні ділянки, а саме : 10 жовтня 2006 року ОСОБА_6 на земельну ділянку загальним розміром 0,35 га, та 27 квітня 2009 року відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які за договорами купівлі-продажу у 2006 році придбали у  ОСОБА_6 жилий будинок,  та земельні ділянки. Позивачі вказують на те, що зменшення їх ділянки відбулося  внаслідок помилки землевпорядної організації, допущеної  при виготовленні технічної документації відповідачам. При цьому зазначили, що спорів із ОСОБА_6 у них не було, так як вони користувалися земельними ділянками по межі, що фактично склалася. А після придбання будинку відповідачами ОСОБА_4, останні  зажадали встановлення межових знаків згідно отриманих ними державних актів на право власності на земельні ділянки. Тому позивачі просили визнати недійсними державні акти  відповідачів та відновити межу між земельними ділянками згідно  з даними земельно-кадастрової документації.

     Рішенням Миронівського районного суду Київської області від  1 грудня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

     В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

     Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

     Згідно ст.308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу  і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті  і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

     З матеріалів справи вбачається, що згідно державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих ОСОБА_5 27 квітня 2009 року на підставі договорів купівлі-продажу від  13 жовтня 2006 року, йому належить на праві власності земельна ділянка розміром 0,10 га  для будівництва та обслуговування будинку по АДРЕСА_2 та земельна ділянка розміром 0,25 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.81-82). Раніше  земельна ділянка по АДРЕСА_2  у тих же межах належала на праві власності продавцю ОСОБА_6 згідно державних актів, виданих  10 жовтня 2006 року, зокрема :    0,10 га  для будівництва та обслуговування будинку та   0,25 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.79-80). Позивачі у справі ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 є співвласниками АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 30 січня 1993 року. Права  на земельну ділянку біля успадкованого будинку в установленому законом, зокрема  передбаченому  ст. 22, 23 ЗК в редакції від 13 березня  1992 року, чи ст.125, 126 ЗК України, ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 не набули, правовстановчих документів не отримали.

     За таких обставин, коли відповідно до вимог ст.60 ЦПК України позивачі не довели порушення відповідачами їх права та підстав для визнання недійсними державних актів, то суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

     Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на доказах.

     Посилання в скарзі на те, що спадкодавець користувався земельною ділянкою розміром 0,30 га, немає правового значення, оскільки за діючим на час відкриття спадщини земельним законодавством ( ст. 30, 67 ЗК в редакції від 13 березня 1992 року) до спадкоємців (позивачів) разом із переходом права власності на будинок  могла перейти в користування земельна ділянка з цільовим призначенням лише для будівництва та  обслуговування  будинку, тобто у місті лише в розмірі 0,10 га.  А при наданні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства місцева рада повинна надавати вільну земельну ділянку.

     Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що  суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.

        Керуючись ст. 307, 308, 315, 317, 319  ЦПК України, колегія суддів

                                                       у х в а л и л а :

     Апеляційну скаргу  відхилити, а рішення Миронівського районного суду Київської області від  1 грудня 2009 року залишити без змін.

     Ухвала набирає  законної сили з моменту  проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку  до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної   сили.

                          Головуючий :  

                          Судді :